Ухвала суду № 102574690, 13.01.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

№ 204/4020/21

№ 1-в/204/5/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді – Дружиніна К.М.

при секретарі – Бунаковій С.О.

за участю прокурора – Медведовського О.Ю.

адвоката – Завгороднього О.С.

засудженого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_1 , 1971 року народження, про визнання катуванням, нелюдським та принижуючим гідність поводженням відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі, та про заміну не відбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі на строковий вид покарання і звільнення від покарання -

встановив:

У провадження Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 , в якому останній посилаючись на Конституцію України, верховенство права та норми міжнародного права, ряд рішень ЄСПЛ, які вказують на невідповідність чинного законодавства України вимогам ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з тим, що покарання у виді довічного позбавлення волі неможливо скоротити, просить визнати катуванням відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі, та замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на строковий вид покарання і звільнити його від подальшого відбування покарання.

В судовому засіданні адвокат та засуджений клопотання підтримали, просили задовольнити.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання засудженого.

Суд, дослідивши матеріали особової справи, заслухавши думку сторін, приходить до наступного.

Згідно матеріалів особової справи, ОСОБА_1 був засуджений вироком Дніпропетровського обласного суду від 30 грудня 1998 року, за п. «з» ст. 93, ч. 2 ст. 17-140, ч. 2 ст. 140, 42, 43 КК України, до виключної міри покарання – смертної кари - розстрілу, з конфіскацією всього особистого майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 09 березня 1999 року, вирок Дніпропетровського обласного суду від 30 грудня 1998 року, в частині призначеного покарання ОСОБА_1 залишено без змін.

Відповідно до ухвали Дніпропетровського обласного суду від 27 липня 2000 року, призначене ОСОБА_1 покарання у вигляді смертної кари - розстрілу, з конфіскацією всього особистого майна, замінено на довічне позбавлення волі.

Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2020 року, у справі № 1-42/2004, провадження № 13-87зво19 зазначено наступне:

«69. У Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 зазначено, що окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, адже покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

70. Таким чином, застосування державою найтяжчого виду покарання - довічного позбавлення волі - обумовлюється принципом соціальної доцільності, а також принципом співмірності відповідальності вчиненому злочину.

71. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово зазначав, що саме по собі покарання у виді довічного позбавлення волі не може вважатись нелюдським покаранням чи покаранням, що принижує гідність особи.

77. Таким чином, Велика Палата доходить таких висновків: а) довічне позбавлення волі як пропорційний та справедливий вид покарання за скоєння найтяжчих злочинів не суперечить ідеї людської гідності, яка лежить в основі ЄКПЛ, та не являє собою порушення її статті 3; б) лише нескорочуване довічне позбавлення волі є порушенням статті 3 ЄКПЛ; в) відсутнє порушення статті 3 ЄКПЛ в тому випадку, коли існує нормативно визначений на національному рівні та практично ефективний механізм перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі; г) механізм перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі дозволяє національним органам оцінити зміни поведінки довічно ув`язненого і констатувати прогрес, який не виправдовує триваюче утримання в ізоляції.

78. В національному законодавстві України, як зазначив ЄСПЛ, існує суттєва законодавча прогалина, що стосується врегулювання можливості звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Однак, вдосконалення нормативно-правових актів шляхом прийняття законів, внесення до них змін і доповнень є прерогативою законодавчої гілки влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Адже варто розрізняти повноваження щодо нормотворення, які належать саме законодавчому органу, та повноваження щодо правозастосування, що реалізуються судовими органами в процесі здійснення правосуддя.

79. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якого охоплюється внесення змін до чинного законодавства України, в тому числі і на виконання рішень міжнародної судової установи відповідно до Закону № 3477-IV.»

З огляду на викладене, відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі не може вважатись катуванням, нелюдським покаранням чи покаранням, що принижує гідність особи.

Враховуючи викладене, клопотання засудженого в частині визнання катуванням, нелюдським та принижуючим гідність поводженням відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі, не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до положень ст.ст.81, 82 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. Дані правові норми містять посилання на строковий критерій визначення підстав для їх застосування.

Згідно Рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2021 від 16.09.2021 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 Кримінального кодексу України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Таким чином, згідно зазначеного Рішення Суду, визнано неконституційними положення ст.ст. 81, 82 КК України, а не вид покарання – довічне позбавлення волі.

Враховуючи, що на момент розгляду даного клопотання засудженого, необхідних змін до національного законодавства на виконання рішення ЄСПЛ, Рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2021 від 16.09.2021 року, законодавчим органом не внесено, порядок та умови перегляду призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі чи звільнення нормативно не визначені, суд позбавлений можливості розглянути питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі чи звільнення від покарання, як про це просить засуджений, тому і в цій частині клопотання слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 369, 372, 376, 392, 395, 537, 539 КПК України, ст.ст. 74, 80, 81, 82, 84, 85, 87 КК України, суд, -

постановив:

Клопотання засудженого ОСОБА_1 , 1971 року народження, про визнання катуванням, нелюдським та принижуючим гідність поводженням відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі, та про заміну не відбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі на строковий вид покарання і звільнення від покарання – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з моменту її оголошення.

Суддя: К.М. Дружинін