Ухвала суду № 102573264, 17.01.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3175/19

1-кп/212/70/22

У Х В А Л А

17 січня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі: головуючого-судді Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Крівцової І.В., розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 301 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 301 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 301 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 301 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 301 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 301, ч. 1 ст. 302 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 301 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 301 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 301, ч. 1 ст. 302 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України, -

за участю учасників судового засідання: прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Кондратенко І.М., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 захисника Голівера П.В., -

встановив:

В провадженні суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні 17 січня 2022 обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення заставодавцю ОСОБА_11 заставу у розмірі 153680,00 грн., встановлену на підставі Ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Власенко М.Д. від 12.02.2019 у зв`язку із закінченням дії строку застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Голівер П.В. у судовому засіданні підтримав клопотання свого підзахисного, просив його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали клопотання обвинувченого ОСОБА_1 .

Заслухавши думку учасників процесу, суд прийшов до такого висновку.

За статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 7 статті 42 КПК, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов`язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Так, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2019 року застосовано до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні заставу в розмірі 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). У разі внесення розміру застави на відповідний рахунок суду, вважати, що до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід застава строком до 12 квітня 2019 року включно.

Згідно платіжного доручення № 1078442805 від 20 лютого 2019 ОСОБА_11 були внесені в якості застави за обвинуваченого ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 153680,00грн.

Відповідно до частини 11 статті 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Згідно статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) судді слід мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Також практика ЄСПЛ передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.

Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 належать до категорії нетяжких та тяжких кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачає можливість покарання у виді позбавлення волі на до семи років. Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до статті 17 КПК є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри, однак попри таке, оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК. На теперішній час судом триває оголошення обвинувального акту.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Голівера П.В., суд вважає необхідним врахувати, що тривалість застосування застави вже становить понад два роки, відсутність фактів порушень обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також, що заставодавцем є не безпосередньо обвинувачений ОСОБА_1 , а інша особа – ОСОБА_11 .

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та вважає можливим повернути ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 153680, 00 гривень, внесені ним згідно платіжного доручення № 1078442805 від 20 лютого 2019 року в якості застави за ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2019.

Керуючись ст.ст. 17,42,177, 182, 203, 331 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення застави задовольнити.

Повернути ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_1 )

грошові кошти в розмірі 153680, 00 гривень, внесені ним згідно платіжного доручення № 1078442805 від 20 лютого 2019 року в якості застави за ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2019 (справа 212/876/19, 1кс/212/455/19).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи діб з дня проголошення ухвали суду.

Повний текст ухвали суду проголошений 19 січня 2022 року о 09-00 годині.

Суддя О. Н. Борис