Рішення № 102557202, 13.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року Справа № 480/9358/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9358/21 за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа: Акціонерне товариство "Альфа банк", про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, в якій просить:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо винесення постанови від 15.09.2017 у виконавчому провадженні № 54719175 про стягнення виконавчого збору у розмірі 22101,41грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 15.09.2017 у виконавчому провадженні №54719175 про стягнення виконавчого збору у розмірі 22101,41грн.

Свої вимоги мотивує тим, що між боржником та кредитором була досягнута домовленість про погашення заборгованості, погашення відбулося за межами виконавчого провадження і в іншій спосіб, ніж передбачено виконавчим листом та державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом у справі № 591/466/16-ц, виданого 20.10.2016р. Зарічним районним судом м. Суми, а також державний виконавець не стягував у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі. Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає скасуванню.

Зокрема, з аналізу ст.1, п.1 ч.1. ст.3, ст.5, ст.10, ч.1, ч.2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується, виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми.

Як вже зазначалось, за заявою стягувача державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу та матеріалами виконавчого провадження №54719175 підтверджується, зокрема, те, що фактичного стягнення державним виконавцем з боржника не відбулось. Водночас для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, і фактичне стягнення заборгованості.

Отже, враховуючи, що у виконавчому провадженні №54719175 не відбулося фактичного стягнення боргу з боржника, тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Ухвалою від 07.08.2020р. провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

21.12.2021р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження ВП№54719175 відповідно до постанови від 15.09.2017 року і до його завершення 27.12.2019р., коли на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№54719175, із виведенням в окреме виконавче провадження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, державним виконавцем вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого напису. Розмір виконавчого збору визначений за курсом НБУ станом на 15.09.2019 року (на день відкриття виконавчого провадження). Тобто борг у розмірі 8447,89 доларів США еквівалентно 221014,1 грн. Відтак правомірно постановлено стягнути з позивачки виконавчий збір у розмірі 22101,41 грн.

Крім того, у поданому відзиві представник ДВС просить залишити позовну заяву без розгляду внаслідок пропущення десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ст.287 КАС України.

У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено та визнано причини пропуску строку звернення до суду у цій справі поважними, оскільки, як зазначено представником позивача у клопотанні про поновлення цього строку, ОСОБА_1 не отримувала матеріалів виконавчого провадження ВП№54719175 в 2017 році та про порушення своїх прав вона дізналася 17.09.2021р., коли відповідно до заяви адвоката Огроліка Ю.М. від 16.09.2021р. до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області позивачу було надано згідно із супровідним листом від 17.09.2021р. №85739 завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження.

Представником третьої особи - Акціонерного товариства «Альфа банк» письмових пояснень щодо позову або відзиву до суду не надходило. Про відкриття провадження у справі повідомлений за адресою, вказаною у позовній заяві.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми (далі - Суд) від 20.10.2016р. у цивільній справі № 591/466/16-ц, яке набрало законної сили 26.04.2017р., з ОСОБА_1 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" (далі - ПАТ "Альфа Банк") борг за кредитним договором від 23 липня 2007 року № 014/0707/71-602 в сумі 8 447,89 доларів США, судові витрати в сумі 3 295 гривень 76 коп., по 1 647 гривень 88 коп. з кожного.

На підставі виконавчого листа № 591/466/16-ц, виданого 20.10.2016р. судом, та заяви ПАТ "Альфа Банк" старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми головного територіального управління юстиції у Сумській області Матюк Василем Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54719175 від 15.09.2017 про стягнення боргу за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа Банк"в сумі 8 447,89 доларів США.

Керуючись ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову ВП №54719175 від 15.09.2017р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню в розмірі 22101,41грн.

27.12.2019р. до Відділу надійшла заява стягувана про повернення виконавчого документу по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого 12.05.2017 року Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу за кредитним договором в сумі 8447,89 дол. США.

Того ж дня на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №54719175, із виведенням в окреме виконавче провадження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст.10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ч. 1-2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Отже, враховуючи викладене вище, розмір виконавчого збору вираховується із суми, що підлягає примусовому стягненню

За приписами ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, (в редакції чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№54719175 від 15.09.2017 року), виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Судом встановлено, що пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8447,89 доларів США (USD) та 15.09.2017р., тобто того ж дня, винесена постанова про стягнення виконавчого збору у вказаній сумі.

Також пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з п.1 ч. 1 ст.37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами ч. 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцією з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), п.1 розд.1 якої визначено, що ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Норми частини третьої 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, п.1 ч. 1 ст. 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом, що кореспондуються з нормами п.8 розділу III Інструкції (у відповідній редакції).

При цьому, пунктом 22 розділу III Інструкції (у відповідній редакції) встановлено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведених вище приписів Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувана суми за виконавчим листом.

Крім цього, п. 20 розділу III Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VІІІ. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, суд доходить висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Матеріалами справи встановлено, що стягнення за пред`явленим до примусового виконання виконавчим листом у справі № 591/466/16-ц, виданого 20.10.2016р. Зарічним районним судом м. Суми, під час здійсненого державним виконавцем виконавчого провадження ВП №5471817 фактично не відбулось, оскільки було припинено за заявою стягувача.

Державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі, про що свідчить і відсутність результатів виконання (суму, яку фактично стягнуто) у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №5471817 від 27.12.2019р., що дає підстави для висновку про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі 22101,41 грн. спірною постановою.

Із аналізу норм Закону № 1404-VIII у редакції, що діяла до 28 серпня 2019 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Законом № 2475- VIII внесені зміни до ст. 27 Закону № 1404-VIII , які набрали чинності з 28 серпня 2018 року, і виходячи із цих змін виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, із урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII які були чинними у період існування заборгованості позивача та знаходження на примусовому виконанні виконавчого документа, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 року в справі №1-7/99 (про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відтак, приписи ст. 27 Закону № 1404-VIII у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами ст. 27 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Унесені Законом № 2475-VIII до ст. 27 Закону № 1404-VIII зміни погіршили становище боржника.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у Постановах від 14 травня 2020 року в справі №640/685/19, від 29 липня 2020 року в справі №1340/5050/18, від 12 серпня 2020 року в справі №1340/5053/18, від 15 жовтня 2020 року в справі №280/5959/19, від 28 жовтня 2020 року в справі №400/878/20, від 21 січня 2021 року в справі №640/3430/19, від 28 січня 2021 року в справі №420/769/19 та від 20 травня 2021 року в справі №640/32814/20.

Із урахуванням зазначеного і того, що внесені Законом № 2475-VIII зміни до ст. 27 Закону № 1404-VIII погіршили становище боржника, а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі, визначеному в оскаржуваній постанові.

Отже, в цій справі є необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст. 27 Закону № 1404-VIII у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, з огляду на те, що у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршене у зв`язку із внесенням Законом № 2475-VIII змін до статті 27 Закону №1404-VIII , що суперечить ст. 58 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі, який визначений у оскаржуваній постанові №ВП №54719175 від 15.09.2017р. , а отже, така постанова не відповідає вимогам ст. 27 Закону № 1404-VIII та, як наслідок, критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно вимог про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо винесення постанови від 15.09.2017 у виконавчому провадженні № 54719175 про стягнення виконавчого збору у розмірі 22101,41грн. суд зазначає, що вказана вимога є зайвою, оскільки належним способом захисту позивача є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в сумі 2050,20 грн., що призводить до поновлення порушеного права.

Тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Таким чином, беручи до уваги наведене в сукупності суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа: Акціонерне товариство "Альфа банк", про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 15.09.2017 у виконавчому провадженні №54719175 про стягнення виконавчого збору у розмірі 22101,41грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (40020, Сумська обл., м. Суми, пр.Курський, буд. 6, код ЄДРПОУ 40211137).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова