Рішення № 102556369, 13.01.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 р. № 400/7824/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

про:визнання протиправними та скасування постанов від 22.07.2021 № 281862, від 05.08.2021 № 281969, № 281970,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача: від 22.07.2021 № 281862 про застосування адміністративно- господарського штрафу в сумі 34 000 грн, від 05.08.2021 № 281969 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 грн, від 05.08.2021 № 281970 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1 700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не має статусу фізичної особи-підприємця, тому не може нести відповідальність за статтею 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III). Позивач також вказує, що в оскаржуваних постановах не зазначено, де саме здійснювався габаритно-ваговий контроль, не зазначені параментри обладнання, якими він проводився, не вказані документи, що підтверджують відповідність обладнання державним стандартам.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на відповідність своїх дій вимогам Закону № 2344-III та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567). Відповідач зазначає, що оскільки під час габаритно-вагового контролю щодо транспортного засобу позивача було встановлене перевищення гранично допустимих показників загальної маси автомобіля, йому правомірно розраховану плату за проїзд. Відповідач зазначає, що в розумінні Закону № 2344-III перевізником може бути не лише суб`єкт господарювання, але й фізична особа без статусу підприємця - за умови, що вона здійснює діяльність з перевезення пасажирів чи вантажів.

Ухвалою від 13.09.2021 суд за заявою позивача вжив заходів забезпечення позову, зупинивши стягнення на підставі оскаржуваних позивачем постанов.

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

04.04.2012 позивач припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач застосував до позивача адміністративно-господарські санкції у формі адміністративно-господарського штрафу:

- відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу постановою від 22.07.2021 № 281862 в сумі 34 000 грн;

- відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу постановою від 05.08.2021 № 281969 в сумі 34 000 грн;

-відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-III, постановою від 05.08.2021 № 281970 в сумі 1 700 грн.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344-III, адміністративно-господарські санкції накладаються на перевізника.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, не визначають поняття перевізника.

Таке визначення міститься лише у статті 1 Закону № 2344-III, зокрема, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарські санкції, можуть бути застосовані виключно до суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини другої статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Фізична особа може бути суб`єктом господарюванням та, відповідно, може нести адміністративно-господарську відповідальність лише у разі реєстрації її відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності.

Ураховуючи зазначені обставини, суд установив, що позивач не був зареєстрований станом на липень - серпень 2021 року як фізична особа-підприємець, а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, у тому числі такі, що передбачені статтею 60 Закону № 2344-III.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо можливості застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи без статусу підприємця, беручи до уваги наведені вище положення Господарського кодексу України.

Отже, оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є протиправними та підлягають до скасування.

Суд також зазначає, що за умови відсутності у позивача статусу суб`єкта господарювання до предмету доказування у цій справі не входить наявність чи відсутність події правопорушення, а також дотримання відповідачем установленої процедури розгляду справи.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 2 724 грн, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, судовий збір у сумі 681 грн, сплачений за подання заяви про забезпечення позову, та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір у сумі 908 грн та 681 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав суду такі докази:

- копію ордеру від 08.09.2021 серії ВЕ № 1047903;

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.08.2021;

- копію додатку № 3 до договору про надання правової допомоги від 22.08.2021, у якому міститься посилання на оскаржувані постанови та узгоджена вартість однієї години роботи адвоката у 500 грн;

- копію акту надання правової (правничої) допомоги до договору від 27.08.2021 відповідно до якого вартість послуг становить 4 000 грн за 8 годин роботи адвоката (з описом виконаної адвокатом роботи та зазначенням витраченого часу).

За правилами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Наданими суду документами підтверджується, що сплаті позивачем підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Відповідач не висловив заперечень проти такого факту, розміру витрат, їхньої співмірності тощо.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зменшення розміру судових витрат можливе лише за клопотанням учасника справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат на правничу допомогу покладається на учасника справи, який заявляє про таку неспівмірність. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, суд не має повноважень самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за умови відсутності відповідного клопотання учасника справи.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн підлягають до відшкодування позивачу.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Отже, задля забезпечення реального виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат відшкодувати сплачений позивачем судовий збір та понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката належить за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, яка, на відміну від відповідача, має статус юридичної особи, шляхом його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 139, 241- 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код: 39816845) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 22.07.2021 № 281862 про накладення на ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 34 000 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 05.08.2021 № 281969 про накладення на ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 34 000 грн.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 05.08.2021 № 281970 про накладення на ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 1 700 грн.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код: 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 724 грн.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, дентифікаційний код: 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 681 грн.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, дентифікаційний код: 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безспосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна