Рішення № 102547684, 22.12.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2249/21

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) в інтересах приватного підприємства «Нові Горизонти 2021» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, код 40004550)

до

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )

про стягнення 8933892,06 гривень збитків

за участю представників учасників справи:

від позивача: Онищенко Т.О.;

від відповідачки: ОСОБА_2 ;

02.08.2021 до Господарського суду Київської області, в порядку передбаченому ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, надійшла позовна заява Толкушова Володимира Федоровича в інтересах приватного підприємства «Нові Горизонти 2021» (попередня назва ПП «Нові Горизонти») (надалі - ПП «Нові горизонти 2021»/Підприємство/ позивач) як власника цього підприємства до директорки підприємства - ОСОБА_2 про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди завданих ПП «Нові Горизонти 2021» його посадовою особою у розмірі 8933891,60 гривень

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що внаслідок недобросовісних дій ОСОБА_2 , як директорки ПП «Нові Горизонти 2021», Підприємству завдано збитків у розмірі 8933892,60 гривень у вигляді упущеної вигоди. Адже під час перебування ОСОБА_2 на посаді директорки Підприємства, остання 01.04.2018 уклала із приватним навчально-виховним комплексом «Загальноосвітня школа І-го ступеня - дошкільний навчальний заклад «Хеппі Ленд» (надалі - НВК «Хеппі Ленд») договір оренди № 01/04-18, на вкрай невигідних умовах для ПП «Нові Горизонти 2021», як орендодавця за договором, чим завдано збитків Підприємству у вигляді упущеної вигоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки, дії якої призвели до збитковості господарської діяльності підприємства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2249/21 в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 29.09.2021.

На адресу суду 15.09.2021 від відповідачки надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідачка заперечує пред`явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

До суду 29.09.2021 від відповідачки надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та про витребування судом додаткових доказів. Відповідачкою, зокрема ставилося питання про витребування: від позивача належним чином засвідчених копій договору оренди від 01.03.2021, доказів його оплати та виконання, копій рішення власника підприємства про зміну складу власників та про призначення ОСОБА_1 директором; від Ірпінської ДПІ ГУ ДПС у Київській області податкової та фінансової звітності підприємства за період з 24.07.2017 по 29.09.2021; від відділу реєстрації виконавчого комітету Ірпінського міської ради копій документів щодо державної реєстрації змін до відомостей про підприємства в ЄДР.

Клопотання про долучення доказів стосувалося долучення до матеріалів справи копій договору оренди від 01.03.2021 та договору суборенди від 05.08.2021, а також відомостей щодо ТОВ «Заклад освіти «Петіт Шато» з ЄДР.

Ухвалою суду від 29.09.2021, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішення питання про витребування доказів було відкладено до наступного судового засідання, а клопотання про долучення до матеріалів справи копій договору оренди від 01.03.2021 та договору суборенди від 05.08.2021, та відомостей щодо ТОВ «Заклад освіти «Петіт Шато» з ЄДР судом задоволено. Підготовче засідання відкладено на 20.10.2021.

До суду 18.10.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення проти клопотання відповідачки про витребування судом доказів та їх долучення.

Ухвалою суду від 20.10.2021 підготовче засідання відкладено на 03.11.2021.

На адресу суду від 22.10.2021 від представника відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судове засідання 03.11.2021 з`явились відповідачка та її представник, представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились.

Розглянувши в судовому засіданні 03.11.2021 клопотання відповідачки про витребування судом додаткових доказів, які нею подані у судовому засіданні 29.09.2021, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на те, що відповідачкою не наведено обставин, які можуть підтвердити або спростувати зазначені докази.

Ухвалою суду від 03.11.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 24.11.2021.

На адресу суду 15.11.2021 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку на звернення з клопотанням про витребування доказів та про витребування від ОСОБА_2 оригіналу рішення власника ПП «Нові Горизонти» № 6 від 19.12.2017, а також докази, що підтверджують факт вчинення дії - надання власником підприємства вказівки директору на укладання договору оренди від 01.04.2018.

До суду 24.11.2021 від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Також, 24.11.2021 в судовому засіданні відповідачкою було долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчену копію рішення власника підприємства № 6 від 19.12.2017.

В судовому засіданні 24.11.2021, розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів, яке було подано ним 15.11.2021, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на твердження відповідачки про відсутність у неї оригіналу рішення власника підприємства № 6 від 19.12.2017. В решті клопотання суд відмовив у його задоволенні з огляду на його неконкретизованість, а також на те, що представником заявника не було викладено обставин, які можуть підтвердити або спростувати зазначені докази, про що судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання від 24.11.2021.

В судовому засіданні 24.11.2021 судом оголошено перерву до 22.12.2021.

На адресу суду 13.12.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову.

До суду 20.12.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява про залишення без розгляду заяви про відмову від позову.

На адресу суду 22.12.2021 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 22.12.2021 з`явилися представник ОСОБА_1 та відповідачка.

В судовому засіданні відповідачкою подано клопотання про долучення додаткових доказів на підтвердження того, що позов проти неї було подано штучно, у задоволенні якого судом відмовлено через необґрунтованість заявленого клопотання, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання від 22.12.2021.

В судовому засіданні 22.12.2021 представник ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позову, відповідачка проти задоволення позову заперечувала та просила суд стягнути на її користь витрати на оплату професійної правничої допомоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням власника ПП «Нові горизонти» ОСОБА_3 № 3 від 24.07.2017 ОСОБА_2 було призначено на посаду директорки ПП «Нові Горизонти».

2. 01.04.2018 ПП «Нові Горизонти», в особі директорки ОСОБА_2 та НВК «Хеппі Ленд», в особі директора ОСОБА_4 укладено договір оренди приміщення № 01/04/18 (дитячого садочка), яке знаходиться в АДРЕСА_3 , загальною площею 2586,8 кв.м. (т. 1 а.с 19-20).

Приміщення належить ПП «Нові Горизонти» на праві спільної часткової власності (90/100 ідеальних часток) (п. 1.3. договору оренди).

Даний договір набуває чинності з 01.04.2018 та припиняється 31.03.2019 (п. 2.1. договору оренди).

Щомісячна орендна плата складає 10000 гривень. Орендна плата сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця та може бути сплачена будь-якими траншами, до закінчення строку дії цього договору (п. п. 3.1., 3.2. договору оренди).

Згідно наявних у матеріалах справи актів наданих послуг, складених між ПП «Нові Горизонти» та НВК «Хеппі Ленд», впродовж квітня-грудня 2018 року НВК «Хеппі-Ленд» мало сплачувати на користь ПП «Нові Горизонти» орендну плату у розмірі 10000 гривень на місяць, а в період з січня 2019 року по грудень 2019 року орендна плата мала сплачуватися у розмірі 46000 гривень на місяць.

При цьому відомостей про внесення змін до договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати в матеріалах справи відсутні. Поряд із цим в перебігу розгляду справи сторонами не заперечувався той факт, що останній узгоджений розмір орендної плати становив 46000 гривень на місяць.

3. Рішенням власника ПП «Нові Горизонти» ОСОБА_3 № 10 від 21.01.2020 ОСОБА_2 звільнено з посади директорки за власним бажанням та призначено на посаду директора власника підприємства - ОСОБА_3 . Уповноважено ОСОБА_2 провести усі необхідні реєстраційні дії, пов`язані із внесенням змін до ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 234).

Отже, відповідачка займала посаду директорки ПП «Нові Горизонти» у період з 24.07.2017 по 21.01.2020.

4. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що з 03.11.2017 по 26.05.2021 ПП «Нові горизонти» було власником 90/100 нежитлового приміщення - дитячого садочку, загальною площею 2586,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Співвласниками зазначеного майна з правом спільної часткової власності по 5/100 були ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

5. З відкритих відомостей, що містяться в ЄДР вбачається, що з 05.04.2021 власницями ПП «Нові Горизонти» стали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

6. 16.06.2021 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про ПП «Нові Горизонти», що містяться в ЄДР щодо:

- розміру статутного капіталу ПП «Нові горизонти», який було зменшено з 8719668 гривень до 5000 гривень;

- змінено найменування підприємства на ПП «Нові Горизонти 2021»;

- змінено склад учасників підприємства, а саме замість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 власником підприємства став ОСОБА_1 ;

- а також змінено директора підприємства з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 .

Отже, з 16.06.2021 ОСОБА_1 набув повноваження власника ПП «Нові Горизонти 2021» та його директора.

7. ОСОБА_1 , як новий власник підприємства, звернувся до суду із розглядуваним позовом в інтересах ПП «Нові Горизонти 2021» та просить стягнути з відповідачки 8933892,60 гривень збитків, завданих підприємству у період перебування її на посаді директора.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що ПП «Нові Горизонти» в період з 01.11.2017 по 26.05.2021 належало право часткової власності на 90/100 ідеальних часток майнового комплексу дитячого садочка, загальною площею 2586,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_3 , який за договором оренди від 01.04.2018, підписаного з боку Підприємства (орендодавець) відповідачкою як директоркою цього підприємства, було передано у користування НВК «Хеппі Ленд» на умовах внесення орендної плати у розмірі 10000 гривень на місяць, що майже в 50 разів менше за її ринковий розмір, тобто на вкрай невигідних для ПП «Нові Горизонти» умовах, за явної недбалості та марнотратства відповідачки, чим підприємству було завдано збитки у зазначеному розмірі.

Заявник посилався на те, що ринкова ставка орендної плати для аналогічного приміщення за висновком експерта становить 522534 гривень на місяць. Розмір орендної плати, що було визначено договором втричі менший за розмір амортизаційних відрахувань. До того ж, договір оренди було укладено строком на 1 рік - до 31.03.2019 та, в порушення умов цього ж договору, після закінчення цього строку майно з оренди повернуто не було. Своєю чергою ОСОБА_2 не вжила заходів задля витребування цього майна, чи переукладання його на новий строк, чи щодо підвищення розміру орендної плати. Не вживала ОСОБА_2 і заходів з метою стягнення подвійного розміру орендної плати за правилами ст. 785 Цивільного кодексу України.

Також в позові ОСОБА_1 окремо прокоментовано ставлення до діяльності Підприємства, з позиції попереднього власника ПП «Нові Горизонти» станом на час дії зазначеного договору оренди - ОСОБА_3 та, зокрема, зазначено, що ОСОБА_3 не втручався у господарську діяльність Підприємства, але коли спитав відповідачку про причини неотримання підприємством прибутку ОСОБА_2 вказувала на соціальну значимість діяльності НВК «Хеппі Ленд» та наполягала на необхідності на першому етапі співпраці надати цьому підприємству певні пільги.

Пізніше, як стверджує ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_3 про те, що з вересня 2019 року збільшила розмір орендної плати до 46000 гривень, хоча цей розмір також був низьким, що призвело до вимог ОСОБА_3 про збільшення розміру орендної плати до ринкового розміру та в решті до звільнення відповідачки, що в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_2 свідомо та умисно уклала договір на умовах, що забезпечували інтереси НВК «Хеппі Ленд» за рахунок погіршення фінансового становища ПП «Нові Горизонти».

Розмір збитків, які заявник просить стягнути на користь ПП «Нові Горизонти 2021», обґрунтований вказаним вище ринковим розміром орендної плати, що визначений експертом (522534 гривень), періодом перебування майна у користуванні НВК «Хеппі Ленд» з відрахуванням тих платежів, що ним здійснювалися виходячи зі ставки орендної плати у розмірі 10000 гривень (з 01.04.2018 по 31.12.2018) та 46000 гривень (з 01.01.2019 по 31.12.2019).

Заявник вважає, що оскільки ОСОБА_2 , хоча і діяла в межах своїх повноважень, втім діяла недобросовісно та нерозумно, всупереч інтересам Підприємства, внаслідок чого ПП «Нові Горизонти» не отримало прибуток у розмірі 8933892,60 гривень, який заявник проситься стягнути з відповідачки на користь ПП «Нові Горизонти 2021».

8. Заперечуючи проти позову, відповідачка посилалася на те, що ОСОБА_1 набув повноважень власника ПП «Нові Горизонти 2021» лише 16.09.2021, тобто не був власником підприємства станом на час укладання та виконання договору оренди від 01.04.2018, а тому умови такого договору його прав та інтересів не зачіпають. До того ж, він набув прав власника підприємства у той час коли підприємству вже не належало право власності на зазначене нерухоме майно.

ОСОБА_3 , як власник ПП «Нові Горизонти», на момент укладання договору оренди від 01.04.2018 та протягом часу його виконання був обізнаний щодо умов такого договору, адже ще 19.12.2017, як власник підприємства, прийняв рішення № 6, яким уповноважив ОСОБА_2 на укладення договору оренди із НВК «Хеппі Ленд» на умовах сплати орендної плати у розмірі 10000 гривень на місяць та строком договору оренди 2 роки та 11 місяців.

ОСОБА_3 на підставі укладеного із ПП «Нові Горизонти» договору про надання поворотної фінансової допомоги перераховував на свій особистий рахунок усі грошові кошти підприємства, що спростовує твердження заявника, що ОСОБА_3 не був обізнаний щодо умов укладеного договору, оскільки господарська діяльність Підприємства полягала у передачі в оренду будівлі дитячого садочка, що розташований в м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 1-ш, а будь-якої іншої нерухомості, призначеної для передання в оренду, на балансі Підприємства не обліковувалось.

Також відповідачка посилалася на те, що експертний висновок щодо визначення ринкового розміру орендної плати не може братися до уваги оскільки об`єкти, що цим висновком порівнювалися із об`єктом, що належав ПП «Нові Горизонти» є значною мірою відмінними за площею та функціональним призначенням, а також до вартісних характеристик ринкового розміру орендної плати було включено майно, обладнання та інші приваблюючі характеристики приміщення, що належать НВК «Хеппі-Ленд», здійснені його коштом та ПП «Нові Горизонти» не належали. Крім того, відповідачка вказувала на те, що висновок експерта не містить відомостей про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому він не може сприйматися судом у якості належного доказу по справі.

Також відповідачка просила застосувати наслідки пропуску заявником строків позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Положення Статуту Підприємства, затвердженого рішенням власника № 5 від 10.11.2017 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

- власником підприємства є ОСОБА_3 (п. 1.2. Статуту);

- власник має право вирішувати будь-які питання щодо діяльності підприємства (п. 5.1.8. Статуту);

- вищим органом управління підприємства є власник, який приймає рішення особисто або через призначення ним представників (п. 6.1. Статуту);

- власник має право вирішувати будь-які питання щодо діяльності підприємства, які вважає за необхідне. Власник має право за своїм рішенням передати частину повноважень, визначених п. 6.3. цього Статуту до компетенції виконавчого органу управління підприємства (п. 6.4. Статуту)

- директор є виконавчим органом підприємства. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства та несе відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань. Директор підприємства вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, що становлять компетенцію власника (п. 6.9. Статуту);

- директор підприємства - діє на підставі Статуту підприємства, керується рішеннями вищого органу управління підприємства та чинним законодавством, виконує рішення вищого органу управління підприємства (п. 6.11. Статуту);

- директор підприємства: несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань (п. 6.13.1. Статуту); забезпечує реалізацію рішень власника в рамках своїх повноважень (п. 6.13.7. Статуту).

Зі змісту Статуту підприємства вбачається, що для укладання підприємством договору оренди належного підприємству нерухомого майна, погодження такого договору із власником підприємства не вимагалося, відповідно директор підприємства міг діяти на власний розсуд та самостійно визначати умови відповідного договору.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України:

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Стаття 623. Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання

1. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України:

Стаття 89. Управління господарським товариством

1. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

2. Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Стаття 224. Відшкодування збитків

1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків

1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України:

Стаття 54 Особливості участі у судовому процесі осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою

1. Власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

2. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Релевантна судова практика:

1) У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду указав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

2) У постанові від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

3) Погоджуючись із наведеними висновками Верховного Суду, що зазначено вище, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 було зазначено, що «наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього). Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до збитків підприємству й зобов`язання їх відшкодувати. Таким чином, при застосуванні статті 92 ЦК України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства» (п.п. 7.15-7.17 Постанови).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх обов`язків діяти в інтересах товариства. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

З огляду на викладене вище, ОСОБА_1 у цій справі мав довести неправомірність рішень та дій відповідачки або вчинення нею неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат її діяльності в контексті зменшення обсягу майна Підприємства чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідача та існуючого негативного результату.

Натомість відповідачка в межах наданих їй процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків мала право та можливість спростувати доводи та докази ініціатора позову, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність її діяльності інтересам Підприємства та про відсутність підстав для відповідальності.

Досліджуючи питання наявності усіх необхідних складових елементів для вирішення питання про підставність позовних вимог про стягнення з відповідачки збитків завданих підприємству, суд приходить до наступних висновків.

1. Суд виходить із абсолютної недоведеності протиправності поведінки відповідачки, неналежного чи недобросовісного виконання нею своїх обов`язків, виконання їх без дотримання меж нормального господарського ризику, чи з особистою заінтересованістю та зловживаючи своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом). Недоведеним вбачається також прийняття відповідачкою необачних, марнотратних та завідомо корисливих рішень, що вчинялися чи то на користь самої відповідачки ,чи то близьких їй осіб, без врахування та нехтуючи інтересами підприємства.

2. З наявного у матеріалах справи рішення власника ПП «Нові горизонти» від 19.12.2017 № 6 вбачається, що власник підприємства ОСОБА_3 за участю директорки підприємства ОСОБА_2 прийняв рішення про надання приватному навчально-виховному комплексу «Загальноосвітня школа І-го ступеня - дошкільний навчальний заклад «Хеппі Ленд» в довгострокову оренду приміщення (дитячого садочка), яке знаходиться в АДРЕСА_3 та уповноважено директорку ОСОБА_2 підписати від імені підприємства договір оренди вищевказаного приміщення строком на 2 роки та 11 місяців, з правом продовження строку дії договору оренди, та щомісячною орендною платою у розмірі 10000 гривень (т.1 а.с. 235).

3. Отже, єдиний власник підприємства, прийняв власне рішення, щодо розпорядження майном, що перебувало у власності ПП «Нові Горизонти» та визначив у своєму рішенні істотні умови відповідного договору оренди, реалізувавши таким чином свої повноваження власника підприємства.

Як вже зазначалося, за змістом Статуту Підприємства директорка, тоді коли вона діє на підставі рішення власника, вчиняє необхідних заходів для впровадження прийнятих власником рішень, їх реалізацію.

ОСОБА_1 посилається на те, що неналежне виконання фідуціарних обов`язків відповідачки полягало саме в укладенні 01.04.2018 договору оренди із НВК «Хеппі Ленд», за яким ОСОБА_2 було визначено розмір орендної плати на рівні 10000 гривень на місяць, що не відповідав ринковому розміру орендної плати.

Втім, як вбачається саме такий розмір орендної плати та саме цього конкретного орендаря було визначено ОСОБА_3 , як власником ПП «Нові Горизонти», що підтверджується прийнятим ним рішенням власника № 6 від 19.12.2017.

З наведеного слідує, що ОСОБА_2 не визначала розмір орендної плати самостійно та на власний розсуд, а діяла виключно в межах повноважень визначених власником ПП «Нові Горизонти».

Наявність такого рішення власника презюмує правомірність поведінки директорки в усіх аспектах такої поведінки, адже вона власного суб`єктивного рішення щодо укладання договору оренди не приймала. Оцінювати, в такому випадку, поведінку директорки на предмет співвідношення із такими категоріями як добросовісність, марнотратство, зловживання своїми службовими обов`язками, персональна зацікавленість, дотримання меж нормального господарського ризику, суд вважає безпідставним, адже оцінка поведінки директорки на відповідність зазначеним критеріям необхідна тоді, коли директор вчиняє дії від імені підприємства на власний розсуд, реалізуючи свої повноваження керівника підприємства.

Відтак враховуючи, що рішення щодо укладання відповідного правочину прийнято власником підприємства, який визначився із тими умовами, на яких такий правочин має бути укладений та уповноважив директорку ОСОБА_2 укласти відповідний договір саме на таких умовах, усі господарські ризики та негативні для підприємства наслідки мають покладатися на такого власника, як особи, що є, по-перше, обізнаною щодо умов укладання відповідного правочину, а, по-друге, є найбільш зацікавленою у певному господарському результаті діяльності його підприємства.

4. З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено протиправності поведінки ОСОБА_2 , неналежного виконання покладених на неї обов`язків, вчинення недобросовісних та марнотратних дій, які могли призвести до негативних для підприємства наслідків, зокрема недоотримання прибутку, адже ПП «Нові Горизонти 2021» отримувало за договором оренди від 01.04.2018 від НВК «Хеппі Ленд» рівно стільки, скільки власником цього підприємства - ОСОБА_3 було визначено, як бажаний господарський результат, що відображено у його рішенні від 19.12.2017 № 6.

5. Заперечення ОСОБА_1 щодо долученої до матеріалів справи копії рішення ОСОБА_3 від 19.12.2017 № 6 стосувалися того, що в матеріалах ПП «Нові Горизонти 2021» зазначене рішення було відсутнє та ОСОБА_2 не надано оригіналу такого рішення, а його копія не є належним доказом у справі. До того ж, посилався на те, що на копії відсутній відтиск печатки нотаріуса, хоча наявний посвідчувальний напис.

Крім того, ОСОБА_1 зосередив увагу на тому, що рішення власника було прийняте ще 19.12.2017, коли як договір оренди було укладено лише 01.04.2018. А також, що в рішенні власника йшлося про укладання договору строком на 2 роки та 11 місяців, коли як сам договір було укладено строком на 1 рік.

До того ж, представник заявника посилався на те, що за своєю формою надана ОСОБА_2 копія рішення ОСОБА_3 від 19.12.2017 свідчить про те, що таке рішення фактично є протоколом загальних зборів, оскільки на зборах обирався голова та секретар, коли як за змістом Статуту ПП «Нові Горизонти» проведення загальних зборів не передбачено, а вищим органом управління є власник підприємства.

Відносно зазначених заперечень, суд дійшов наступних висновків.

5.1. Дійсно, до відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 було долучено копію рішення власника ПП «Нові горизонти» від 19.12.2017, яке за формою скоріше нагадує рішення загальних зборів, адже воно підписане і власником підприємства ОСОБА_3 , як головою зборів і ОСОБА_2 , як секретарем.

При цьому дійсно, на звороті зазначеного документу міститься посвідчувальний напис приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Ничипоренко О.В., яким засвідчено справжність підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та відповідна нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі за №№ 1178,1179.

При цьому, на копії зазначеного рішення дійсно відсутній відтиск печатки нотаріуса.

5.2. Щодо форми такого рішення, то заперечення заявника судом відхиляються, оскільки ані Статутом підприємства, ані положеннями законодавства не визначено чітких вимог до форми рішень власника приватного підприємства, а певні недоліки форми складеного документу не позбавляють його доказової сили, коли для суду має значення саме зміст відповідного рішення.

До того ж, судом вбачається сталою практика оформлення власником підприємства ОСОБА_3 своїх рішень саме у такій формі, в якій було складено рішення від 19.12.2017 № 6, адже рішення ОСОБА_3 , як власника ПП «Нові Горизонти» № 10 від 21.01.2020, яким ОСОБА_2 було звільнено з посади директора було оформлено у такій саме формі. При цьому дійсність такого рішення заявником під сумнів не ставиться.

5.3. Щодо ненадання ОСОБА_2 оригіналу рішення від 19.12.2017, то суд вважає заперечення представника ОСОБА_1 в цій частині безпідставними, оскільки саме на підприємство покладається обов`язок збереження рішень власника, що приймаються протягом всього часу його діяльності та ОСОБА_2 могла не мати у своєму розпорядженні оригіналу такого документу.

До того ж, в судовому засіданні 24.11.2021 ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи нотаріально засвідчену копію рішення ОСОБА_3 № 6 від 19.12.2017, на якій наявний оригінальний відтиск печатки нотаріуса ОСОБА_8 , яка 14.07.2020 засвідчила вірність цієї копії оригіналу документу, що з огляду на положення ст. 75 Закону України «Про нотаріат» презюмує надання нотаріусу перед засвідченням вірності копії документу оригіналу цього документа.

5.4. Звертає на себе також увагу та обставина, що, як стверджує ОСОБА_2 , та не заперечувалося в перебігу розгляду справи заявником, ОСОБА_1 є тестем попереднього власника підприємства ОСОБА_3 , та із значною долею вірогідності ОСОБА_1 мав можливість з`ясувати обставини складання та підписання рішення № 6 від 19.12.2017 безпосередньо у ОСОБА_3 , втім від такої можливості заявник самоусунувся, жодних заперечень щодо суті такого рішення не навів.

Така можливість підтверджується тим, що в позові ОСОБА_1 здійснювалось посилання на пояснення ОСОБА_3 , у яких викладено його думку щодо укладеного договору оренди, обставин його виконання, отже відповідного пояснення ОСОБА_1 міг отримати від ОСОБА_3 , і відносно форми та змісту прийняття останнім рішення № 6 від 19.12.2017.

З огляду на викладене, ненадання ОСОБА_2 оригіналу зазначеного рішення та відсутність оригіналу такого рішення у розпорядженні ПП «Нові Горизонти 2021» не позбавляє копію цього рішення, що було долучено до відзиву на позовну заяву та нотаріальну копію цього рішення, долучену в судовому засіданні від 24.11.2021 доказової сили, та приймається судом у якості належного та допустимого доказу.

5.5. Інші заперечення представника ОСОБА_1 щодо того, що рішення власником прийнято ще 19.12.2017, коли як договір оренди було укладено лише 01.04.2018, а також стосовно того, що в рішенні йшлося про укладання такого договору строком на 2 роки та 11 місяців судом до уваги не приймаються, адже представником ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовано, яким чином зазначені обставини свідчать про вчинення ОСОБА_2 неправомірних дій, які могли потягнути за собою завдання підприємству збитків.

6. Посилання ОСОБА_1 на те, що договір оренди від 01.04.2018 було укладено строком на один рік та після закінчення цього строку ОСОБА_2 не вчинила жодних заходів з метою повернення майна з оренди та застосування до НВК «Хеппі Ленд» відповідальності, передбаченої ст. 785 Цивільного кодексу України, суд також оцінює критично.

Дійсно згідно п. 2.1. договору оренди його укладено до 31.03.2019.

З огляду на встановлене судом наявне волевиявлення власника ПП «Нові Горизонти» ОСОБА_3 на укладання договору оренди із НВК «Хеппі Ленд» на умовах сплати орендної плати у розмірі 10000 гривень щомісячно впродовж 2 років та 11 місяців, та з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про те, що станом на 31.03.2019 до відома ОСОБА_2 власником ОСОБА_3 було доведено його небажання продовжувати орендні правовідносини, його бажання змінити умови договору, зокрема в частині розміру орендної плати, факт закінчення строку дії договору не має своїми обов`язковими наслідками пред`явлення директором підприємства вимоги про звільнення орендованого майна або його повернення.

В даному випадку застосовуються загальні правила, визначені ст. 764 Цивільного кодексу України щодо продовження строку дії договору на новий строк на тих же умовах. При цьому, як вже вказувалося, оскільки власником підприємства 19.12.2017 було прийнято рішення про передачу майна в оренду строком на 2 роки та 11 місяців, та оскільки відповідний строк від моменту прийняття рішення не сплив, ОСОБА_2 , діючи зі всією обачністю та керуючись інтересами підприємства, не мала вимагати повернення орендованого майна, заперечувати проти продовження строку дії договору, що, відповідно, виключає наявність підстав і для застосування санкцій, передбачених ст. 785 Цивільного кодексу України, адже подвійний розмір орендної плати нараховується у тому випадку, коли орендар у разі закінчення строку договору та наявності заперечень орендодавця проти продовження строку дії договору продовжує користуватися орендованим майном та стягується за весь час такого неправомірного користування.

Повторюючись суд зазначає, що хоча за змістом Статуту підприємства ОСОБА_2 могла діяти у відносинах укладання договору оренди, як директорка підприємства самостійно, без погодження своїх дій із власником підприємства, втім, як вже встановлено судом, укладання договору від 01.04.2018 відбулося саме на виконання рішення власника ПП «Нові Горизонти» та на тих умовах, що ним було визначено в рішенні від 19.12.2017.

Єдине, що ОСОБА_2 було визначено на власний розсуд це строк дії відповідного договору. А саме в рішенні власника підприємства було визначено строк дії договору - 2 роки та 11 місяців, а ОСОБА_2 уклала договір оренди строком на один рік.

Але оскільки такий строк поглинається строком, визначеним власником підприємства, тобто не перевищує визначеного ним строку, укладання договору оренди зі строком його дії в один рік як не створювало для ОСОБА_2 обов`язку висувати після закінчення такого строку вимогу про повернення орендованого майна, так і не створювало для неї обов`язку вимагати сплати подвійного розміру орендної плати. В цьому аспекті її бездіяльність не може розцінюватися як неправомірна, адже продиктована волею самого власника підприємства, який вважав за необхідне, щоб орендні відносини тривали протягом двох років та 11 місяців.

Крім того, навіть якщо б ОСОБА_2 і вимагала сплати подвійного розміру орендної плати, зазначена обставина навряд чи вплинула б на сутність розглядуваного спору, з огляду на те, що за твердженням ОСОБА_1 належний та справедливий розмір орендної плати мав становити 522534 гривень на місяць, коли як подвійний розмір орендної плати міг становити 20000 гривень, чи 92000 гривень (станом на момент закінчення строку дії договору), що вочевидь не задовольнило б ОСОБА_1 , як ініціатора позову в інтересах ПП «Нові Горизонти 2021».

7. Тут також необхідно зазначити, що ОСОБА_2 була звільнена з посади директора ПП «Нові Горизонти» з 21.01.2020 та з цього моменту повноваження директора було покладено на його власника - ОСОБА_3 .

З огляду на положення договору оренди від 01.04.2018 та з урахуванням положень ст. 764 Цивільного кодексу України строк дії зазначеного договору автоматично продовжувався до 31.03.2019 та до 31.03.2020 відповідно.

При цьому, ОСОБА_3 , як власник підприємства та з 22.01.2020 - як його директор до 31.03.2020, протягом місяця після закінчення цього строку не звертався до НВК «Хеппі Ленд» із запереченнями проти продовження строку дії договору, із пропозиціями зміни розміру орендної плати або повернення орендованого майна.

Перші звернення ОСОБА_3 до адміністрації НВК «Хеппі Ленд» стосовно користування орендованим майном датовані червнем 2020 року, а тому є не зрозумілим, чому набувши повноваження директора підприємства у січні 2020 року, ОСОБА_3 зволікав та не вчиняв жодних заходів з метою приведення орендних правовідносин у належний, у його розумінні, стан, з метою зміни умов договору саме таким чином, щоб він відповідав найкращим інтересам підприємства.

8. Посилання ОСОБА_1 , що викладено в позові, щодо того, що ОСОБА_3 не займався фактичною господарською діяльність підприємства, повністю покладався на ОСОБА_2 судом оцінюються критично.

Так, судом вбачається суперечливою така позиція ОСОБА_1 , який, в цій частині, посилається на надані йому попереднім власником підприємства пояснення, втім ОСОБА_1 не вимагав від зазначеної особи пояснень стосовно обставин прийняття ОСОБА_3 рішення власника від 19.12.2017, не вчинення ним дій, направлених на захист інтересів підприємства від моменту набуття повноважень директора підприємства з 22.01.2020, хоча і до цього часу, повноваження власника цілком дозволяли ОСОБА_3 здійснювати належний контроль та управління справами підприємства.

9. Також вбачається дивним, що ОСОБА_3 як власник ПП «Нові Горизонти», якому лише з жовтня 2017 року стало належати право власності на 90/100 часток майнового комплексу (будівля дитячого садка), який цілком ймовірно був обізнаний щодо придбання підприємством права власності на зазначену будівлю та враховуючи те, що зазначена будівля, як стверджує відповідачка, була єдиним майновим активом підприємства, що приносив йому дохід, не був обізнаний стосовно поточної діяльності підприємства, яка власне тільки в тому і полягала, що отримання орендної плати за користування ним.

Отже, суд виходить з того, що власник ПП «Нові Горизонти» ОСОБА_3 знав, повинен був знати та своїми власними діями сприяв та визначав напрями діяльності підприємства, зокрема щодо передачі належного підприємству майна в оренду НВК «Хеппі Ленд», знав та не міг не знати про розмір орендної плати, що сплачується за користування цим майном, іншого рішення, як власник підприємства, зокрема про збільшення розміру орендної плати не приймав, а тому усі ризики ведення господарської діяльності підприємства в цій частині мають покладатися саме на власника цього підприємства, як особу, яка є кінцевим вигодонабувачем результатів господарської діяльності підприємства та повноважним контролером його діяльності.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено факту вчинення відповідачкою неправомірних дій, направлених на шкоду інтересам підприємства, недбалого ставлення до виконання своїх обов`язків директора підприємства, адже у зазначеному випадку, у межах укладеного договору оренди від 01.04.2018, відповідачка не діяла самостійно, а реалізовувала рішення власника підприємства ОСОБА_3 , який визначив для підприємства прямо та для себе опосередковано бажаний результат господарської діяльності підприємства та поклав на відповідачку обов`язок лише укласти договір оренди на визначених ним (чи принаймні не гірших) умовах.

10. Недоведеність факту вчинення відповідачкою неправомірної поведінки вже є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову та не вимагає перевірки судом наявності інших складових, необхідних для покладання відповідальності за спричинену шкоду підприємству (наявність шкоди, причинного зв`язку та вини).

11. Поряд із цим, суд вважає за необхідне окремо прокоментувати обґрунтування позовних вимог щодо розміру завданої підприємству шкоди.

Так, ОСОБА_1 як власник ПП «Нові Горизонти 2021» просить стягнути з ОСОБА_2 збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 8933892,6 гривень, яка обґрунтована вказаним вище ринковим розміром орендної плати, визначеним експертом (522534 гривень), періодом перебування майна у користуванні НВК «Хеппі Ленд» з відрахуванням тих платежів, що ним здійснювалися виходячи зі ставки орендної плати у розмірі 10000 гривень (з 01.04.2018 по 31.12.2018) та 46000 гривень (з 01.01.2019 по 31.12.2019).

12. Упущена вигода (неодержаний дохід) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.

Натомість невиконання позивачем визначеного приписами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України процесуального обов`язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди має результатом процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності.

13. На підтвердження ринкового розміру орендної плати ОСОБА_1 при зверненні із даним позовом надано висновок експертного дослідження від 02.11.2020 № 19491/20-42/26814/20-42, яке було проведено на замовлення попереднього власника ПП «Нові горизонти 2021».

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження від 02.11.2020 № 19491/20-42/26814/20-42 складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення директора ПП «Нові Горизонти» Пєшого В.А., вартість місячної ставки орендної плати за користування майновим комплексом, загальною площею 2586,8 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_3 , станом на 01.04.2018 та у період з квітня 2018 року по червень 2020 року могла становити 522534 гривень.

Експертний висновок складений експертами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Згідно приписів ч.1,5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України часник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З наданого до матеріалів справи висновку експертного дослідження від 02.11.2020 № 19491/20-42/26814/20-42 вбачається, що такий складено на замовлення ОСОБА_11 , як директора ПП «Нові Горизонти», проте вказаний висновок не містить вказівки та попередження експертів про те, що його підготовлено для подання до суду та, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, а тому такий висновок не може прийматися судом до уваги як належний доказ.

14. Крім того, долучений до матеріалів справи висновок експертів не дає відповіді на питання щодо реальної можливості отримання ПП «Нові Горизонти» орендної плати у зазначеному розмірі.

Тут суд вважає за необхідне звернути також увагу на ту обставину, що ОСОБА_3 як новий директор ПП «Нові Горизонти» в своєму листі, направленому на адресу НВК «Хеппі Ленд» 21.06.2020 (т. 1 а.с. 93-94), вказував, що ринковий розмір орендної плати має становити не менше 380000 гривень на місяць та вимагав укладання договору саме на таких умовах.

До листа від 26.06.2020 (т. 1 а.с. 96) було долучено рахунок на оплату та акт звіряння, в якому ПП «Нові Горизонти» визначило розмір орендної плати на період квітень 2018-травень 2020 років із розрахунку 300000 гривень на місяць.

Пізніше, з наявного в матеріалах справи листування, а також долученої до матеріалів справи копії договору оренди від 01.03.2021 вбачається, що ПП «Нові Горизонти» було укладено договір оренди із ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Петіт Шато» на умовах сплати орендної плати за користування приміщенням дитячого садку загальною площею 2586,8 кв.м., у розмірі 400000 гривень на місяць.

При цьому, як стверджувала відповідачка, що також не спростовувалося ОСОБА_1 чи його представником власником ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Петіт Шато» є онук ОСОБА_1 - ОСОБА_12 , що, в свою чергу, є сином попереднього власника ПП «Нові горизонти 2021» ОСОБА_3 .

Втім, 05.08.2021 ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Петіт Шато» передало зазначене майно у користування на умовах договору суборенди на користь Приватного закладу освіти «Ірпінська початкова школа «Кембрідж Фемілі», зі сплатою суборендної плати вже у розмірі 54200 гривень на місяць.

Отже, майно, що передано у користування ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Петіт Шато» за 400000 гривень на місяць передано у користування на умовах суборенди із сумою орендної плати, що майже у десятеро менше за розмір орендної плати за первісним договором оренди.

При цьому, розмір суборендної плати на рівні 54200 гривень є дуже близьким із розміром орендної плати, що фактично сплачувалося НВК «Хеппі-Ленд» на користь «Нові горизонти» починаючи з 01.01.2019 в межах договору оренди від 01.04.2018, укладеного ОСОБА_2 (46000 гривень).

З наведеного вбачається, певна суперечливість щодо розміру орендної плати, який, як стверджує ОСОБА_1 , є справедливою для плати за користування приміщенням дитячого садка, належного ПП «Нові Горизонти 2021».

Розмір орендної плати, що було в тій чи іншій формі зафіксовано письмовими доказами становив 10000 гривень, 46000 гривень, 380000 гривень, 300000 гривень, 522534 гривень, 400000 гривен та 54200 гривень.

При цьому, як вбачається, саме орендна плата у розмірі 54200 гривень є останньою зафіксованою платою, що вноситься (чи мала вноситися) орендарем - приватним закладом освіти «Ірпінська початкова школа «Кембрідж Фемілі», який наразі фактично користується (користувався) зазначеним приміщенням.

ОСОБА_1 не було надано жодного підтвердження реальності отримання ПП «Нові горизонти 2021» орендної плати за договором, укладеним із ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Петіт Шато» у розмірі 400000 гривень на місяць.

Не дивлячись на те, що питання про долучення копій відповідних договорів (оренди та суборенди) до матеріалів справи було вирішено в судовому засіданні 29.09.2021, ОСОБА_1 не прокоментував твердження відповідачки про те, що орендна плата у розмірі 400000 гривень фактично не сплачується, а реальний розмір орендної плати становить саме 54200 гривень, що встановлено в договорі суборенди. Та в своїх запереченнях представник ОСОБА_1 вказував лише на відсутність підстав для долучення зазначених доказів до матеріалів справи.

Отже, ОСОБА_1 не скористався своїми процесуальними правами доведення реальності отримання доходу від здавання в оренду майна в межах зазначених договорів, не спростовував наведені суперечливості, втім посилався в обґрунтування позову щодо розміру упущеної вигоди лише на висновок експертного дослідження від 02.11.2020, який не надає відповіді на питання про реальність тих доходів, які могло отримувати ПП «Нові Горизонти 2021», якщо б відповідачкою не було укладено договір оренди на умовах сплати орендної плати від 01.04.2018.

З огляду на ненадання суду відомостей щодо реального виконання між ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Петіт Шато» та ПП «Нові Горизонти 2021», укладеного між ними договору, щодо сплати орендної плати у розмірі 400000 гривень на місяць, та з огляду на родинні стосунки власника ПП «Нові горизонти 2021» (як попереднього - ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 ) та ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Петіт Шато» - ОСОБА_12 , а також відсутність жодного коментаря щодо того, в чому полягає економічний ефект від угоди за якою ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Петіт Шато», прийнявши на себе зобов`язання зі сплати орендної плати у розмірі 400000 гривень на користь ПП «Нові Горизонти 2021», передає те саме майно за договором суборенди із обов`язком приватного закладу освіти «Ірпінська початкова школа «Кембрідж Фемілі» сплачувати суборендну плату лише у розмірі 54200 гривень, суд, враховуючи положення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що заявником не доведена належним чином сама ймовірність отримання ПП «Нові Горизонти 2021» протягом квітня 2018-червня 2020 років орендної плати, у розмірі наближеному до ринкового розміру орендної плати визначеного експертом у висновку від 02.11.2020, а тому заявлений ОСОБА_1 розмір упущеної вигоди є абсолютно необґрунтованим та недоведеним.

Таким чином, з огляду на недоведеність позивачем протиправності дій відповідачки, а також розміру завданої ПП «Нові горизонти 2021» шкоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Питання щодо застосування судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності судом не розглядається, з огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Витрати по сплаті судового збору суд, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відносить на ОСОБА_1 .

Щодо заявлених відповідачкою до стягнення з позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 121839,00 гривень.

Також відповідачкою ставиться питання відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у розмірі 121839 гривень, на підтвердження чого посилається на договір про надання правової (правничої) допомоги № 14 та додаткову угоду № 1 від 02.08.2021, укладені із Адвокатським об`єднанням «Право Захисту», а також на акт приймання-передачі наданих послуг № 1/1 від 24.11.2021, з яких вбачається обов`язок відповідачки сплатити на користь зазначеного адвокатського об`єднання 121839 гривень.

Питання відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано положеннями Глави 8 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, визначеним Господарським процесуальним кодексом України витрати на правничу допомогу покладаються на сторону не на користь якої ухвалено рішення. Втім така сторона може ставити питання про зменшення витрат на правничу допомогу, якщо заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Представник ОСОБА_1 заперечуючи проти задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу посилався на неспівмірність заявленої суми судових витрат зі складністю справи, удаваність розрахунку витрат, невизначеність погодинної ставки послуг адвоката та відсутністю підстав для стягнення «гонорару успіху».

У постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 по справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правову позицію, згідно якої суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, сутності розглядуваної справи може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом також взято до уваги, що відповідачка є адвокатом, яка здійснює адвокатську діяльність, має діюче свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, здатна здійснювати представництво власних інтересів самостійно.

При цьому, суд розуміє, що ОСОБА_2 не обмежена у можливості користуватися послугами іншого адвоката з метою захисту своїх прав та інтересів. Втім, не заперечуючи право сторін договору про надання правничої допомоги визначати його умови, зокрема щодо розміру плати за надані послуги, на власний розсуд, суд вважає за можливе покласти на позивача не всі витрати, що мають бути понесені відповідачкою.

Розглянувши вимогу відповідачки про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 121839 гривень суд дійшов висновку, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає, що заявлена відповідачкою сума не відповідає вимогам пропорційності (співмірності) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, необхідність у понесені витрат у такому розмірі не вбачається суду обґрунтованою, з огляду на що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи, вбачається доцільним стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідачки в рахунок відшкодування витрат на правничу допомоги суму у розмірі 40000 гривень та, відповідно, у відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Толкушова Володимира Федоровича в інтересах приватного підприємства «Нові Горизонти 2021» відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) 40000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2022.

Суддя Р.М. Колесник