Рішення № 102529797, 06.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/5796/21

06 січня 2022 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Семеха В.Т.

представника позивача адвоката Вітів В.А.

представника відповідача Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення головного інспектора Західного регіонального управління України Державної прикордонної служби Львівський прикордонний загін ВПС "Рава Руська" Стисло Матвія Богдановича про відмову в пропуску через митний кордон автомобіля марки HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить ОСОБА_1 оформленого у картці відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209060/2021/01188.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 год 32 хв., 28.08.2021 громадянка України ОСОБА_1 повертаючись в Україну з Польщі перетинала державний кордон на пункті пропуску "Рава Руська" на автомобілі HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить на праві спільної власності їй та її чоловіку ОСОБА_2 .

Подавши митну декларацію, копію свого паспорта для перетину державного кордону України АМ599817 від 02.07.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (в графі С-2 позивач зазначена в якості власника (співвласника)) ОСОБА_1 отримала відмову у прийнятті митної декларації випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209060/2021/01188, де вказано, що "автомобіль не підлягає пропуску на митну територію України відповідно п.1 ст.380, п.60 ст.4 Митного кодексу України (відсутні документи, що підтверджують право володіння або тимчасового користування даним транспортним засобом)".

Оскільки автомобіль HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано в уповноважених органах Республіки Польща, є особистим транспортним засобом подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , тому взагалі не підлягав митному декларуванню як транспортних засобів комерційного призначення, та застосування ч.1 ст.380 МК України є очевидно протиправним. Рішення про відмову в пропуску обмежило ОСОБА_1 у праві вільного користування належної їй власності, що суперечить нормам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 20.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом сплати судового збору у розмірі 908,00 грн на вказаний рахунок та подання до суду належних доказів такої сплати.

11.10.2021 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з долученням квитанції про сплату судового збору та ордеру на представництво.

На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 02.11.2021 про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

12.11.2021 від Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до суду поступило клопотання про заміну неналежного відповідача на належного.

Ухвалою суду від 16.11.2021 визначено розгляд справи №500/5796/21 проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Призначено у адміністративній справі №500/5796/21 за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення судове засідання на 02.12.2021.

Ухвалою суду від 01.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача від 01.12.2021 про проведення судового засідання в адміністративній справі 500/5796/21, призначеного на 02.12.2021 в режимі відеоконференції.

02.12.2021 ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання залучено до участі в справі в якості другого відповідача Львівську митницю, розгляд справи відкладено до 20.12.2021.

17.12.2021 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника відповідача Львівської митниці від 16.12.2021 про проведення судового засідання в адміністративній справі №500/5796/21 за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення в режимі відеоконференції, призначеного на 20.12.2021 - відмовлено.

В судовому засіданні 20.12.2021 розгляд справи відкладено до 06.01.2022.

20.12.2021 представником Львівської митниці подано до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, зазначивши, зокрема, що позивач є співвласником транспортного засобу HONDA ACCORD (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), а не його власником, тому положення абзацу 5 частини четвертої статті 380 Митного кодексу України до неї не можуть бути застосовані.

21.12.2021 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла нова редакція позовної заяви з врахуванням зміни сторони та предмета позову.

Ухвалою суду від 24.12.2021 задоволено заяву представника Львівської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та визначено забезпечити участь представника Львівської митниці у судовому засіданні 06.01.2022 о 11:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

В судовому засіданні 06.01.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.

28.08.2021 о 05 год 32 хв. ОСОБА_1 при перетині державного кордону на пункті пропуску "Рава Руська" на автомобілі HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_1 до митного контролю було подано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 з відміткою про взяття на консульський облік та реєстраційний документ на транспортний засіб марки HONDA ACCORD (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з відміткою, що дана особа є співвласником зазначеного транспортного засобу.

За результатами опрацювання вищезазначених документів було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА209060/2021/01188, з таких причин, що вищевказаний автомобіль не підлягає пропуску на митну територію України відповідно до п. 1 ст. 380, п. 60 ст. 4 Митного кодексу України (відсутні документи, що підтверджують право володіння або тимчасового користування даним транспортним засобом).

Крім того, у вказаній картці відмови роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: "Подати документи, що засвідчують право власності цього громадянина на даний транспортний засіб". Відповідно до Глави 4 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до статті 25 Митного кодексу України може бути оскаржене у митному органі вищого рівня Львівська митниця або в суді.

Вважаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА209060/2021/01188 протиправною, позивач звернулася з позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відповідно до частини першої статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до пункту 60 частини першої статті 4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Особливості тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування на митну територію України громадянами-резидентами, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульських установах України за кордоном, визначені абзацом 5 частини четвертої статті 380 Митного кодексу України.

Так, громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов`язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання митному органу документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.

Положеннями Митного кодексу України визначено умови, дотримання яких дає можливість громадянину-резиденту тимчасово ввозити на митну територію України транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 100 згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД, без сплати митних платежів, а саме:

- перебування громадянина України на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном;

ввезення причепу разом із транспортним засобом особистого користування за товарною позицією 8703;

- право власності громадянина на такі транспортні засоби;

- реєстрація таких транспортних засобів на території відповідної країни: письмове декларування таких транспортних засобів у порядку, передбаченому законодавством України для громадян;

- надання письмового зобов`язання про зворотне вивезення транспортного засобу (транспортних засобів) за межі митної території України.

У разі якщо хоч одна із зазначених вище умов не виконується, застосовуються вимоги абзацу першого частини четвертої статті 380 Митного кодексу України, яким передбачено тимчасове ввезення транспортних засобів особистого користування громадянами-резидентами за умови сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

При цьому слід зазначити, що правовою основою закріплення права власності в Україні є Конституція України та Цивільний кодекс України.

Поняття та зміст права власності та права спільної власності визначені положеннями Цивільного кодексу України, згідно з якими:

- правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України);

- майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. (частини перша, друга статті 355 ЦК України).

Оскільки поняття права власності і права спільної власності не тотожні, то умови, визначені в абзаці 5 частини четвертої статті 380 Митного кодексу України, не можуть бути застосовані при тимчасовому звезенні на митну територію України транспортного засобу (транспортних засобів) громадянином, який є співвласником цього транспортного засобу (транспортних засобів).

Підтвердженням цього є і положення підпункту "б" пункту 3 частини десятої статті 374 Митного кодексу України, якою передбачено, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами: товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв`язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років: транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що в підпункті "б" пункту 3 частини десятої статті 374 Митного кодексу України законодавець чітко вказав на можливість застосування умов, визначених цією нормою щодо співвласників транспортних засобів. На відміну чого в абзаці 5 частини четвертої статті 380 Митного кодексу України таких положень не міститься, а вказано про умову подання митному органу документів, що підтверджують право власності.

Враховуючи, що умови визначені абзацом 1 частини четвертої статті 380 Митного кодексу України, якими передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів, також не були виконані транспортний засіб не підлягав пропуску в режимі тимчасового ввезення.

При цьому суд зауважує, що описка в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА209060/2021/01188 "п. 1 ст. 380" замість "абз. 1 ч. 4 ст. 380" не може бути підставою для її скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення на підставі норм Митного кодексу України, а тому у задоволенні позову слід відмовити..

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209060/2021/01188 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

відповідач:

- Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79013, код ЄДРПОУ: 43971343).

Головуючий суддя Мартиць О.І.