Рішення № 102526039, 11.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 січня 2022 р. Справа № 120/8423/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження питання про ухвалення додаткового судового рішення за щодо відшкодування витрат на правову допомогу в адміністративній справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія СК» (пов.Парковий, б. 2, с. Агрономічне, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23227)

до: Державної податкової служби України (пл. Львівська, б. 8, м. Київ, 04053)

Головного управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21028)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язанння вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія СК» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язанння вчинити певні дії.

Рішенням від 20.12.2021 року позовну заяву задоволено.

21.12.2021 року за вх. № 88375/21 представником позивача подано до суду заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу. У відповіді на відзиви відповідачів від 06.09.2021 року позивачем було зазначено про надання доказів щодо понесення витрат на правничу допомогу в визначений процесуальним законом строк та порядок.

Ухвалою від 23.12.2021 року заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідачі заяви по суті розподілу судових витрат до суду не надали.

Про ухвалу від 23.12.2021 року у даній справі відповідачів повідомлено секретарем судового засідання Карпінською Т.В. шляхом надсилання електронного листа на офіційну електронну адресу відповідачів vin.official@tax.gov.ua, post@tax.gov.ua, про що складено відповідну довідку від 24.12.2021 року.

За наведених вище обставин, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів про розгляд заяви про розподіл судових витрат та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Ч. 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому, покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень ст. 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В цьому контексті суд зауважує, що позивачем є особа, яка не володіє спеціальними знаннями в сфері права. В свою чергу, предметом спірних правовідносин є дії, внаслідок яких відбулось порушення прав позивача.

Враховуючи наведене суд вважає, що звернення позивача до адвоката за правовою допомоги у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення було не лише закономірним, але й необхідним.

Крім того, ця справа для позивача має важливе значення з точки зору негативних правових наслідків, яких вона зазнала та могла зазнати у зв`язку з такими діями відповідачів. Водночас та обставина, що судом вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження, вказаного факту не спростовує та значення справи для позивача не применшує.

З матеріалів справи, вбачається що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № LE-39 від 26.07.2021 року, ордер серії АВ № 1016938 від 26.07.2021 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000371, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 21.12.2021 року, платіжне доручення № 487 від 27.07.2021 року, платіжне доручення № 632 від 21.12.2021 року.

Як вбачається з поданих документів, 26.07.2021 року між позивачем та АО «ВІНПАРТНЕРС» укладено договір про надання правничої допомоги.

За умовами цього договору (п. 1.1.) позивач доручає, адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

У п. 4.1. договору визначено, що правнича допомога оплачується в гривнях шляхом переказу суми, що визначена в акті здачі-приймання наданих послуг, без ПДВ. Після підписання даного договору замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 5 000 грн. 00 коп.. Подальша оплата вартості наданих послуг за даним договором здійснюється в день отримання замовником акту здачі-приймання наданих послуг. Сторони погодили, що вартість однієї години роботи виконавця в робочий день складає 1 000 грн. 00 коп.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

На підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, останнім надано платіжні дорученні № 487 від 27.07.2021 року та № 632 від 21.12.2021 року на суму 5 000 грн. 00 коп. та 2 000 грн. 00 коп..

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

При вирішенні питання щодо суми стягнення коштів, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності та типовою, щодо спірних правовідносин існує усталена судова практика, зважаючи на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) де вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

При цьому, суд зважає й на заперечення проти неспівмірність витрат на правничу допомогу наданих адвокатом послуг, висловлену відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву.

За наведених обставин та враховуючи позицію відповідача 1, суд при визначенні суми відшкодування приходить до висновку зменшити розмір заявлених сум витрат на професійну правничу допомогу та присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу частково у сумі 4 500 грн. 00 коп..

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки даний спір виник у зв`язку із прийняттям відповідачем 1 спірного рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути витрати на професійну правничу допомогу саме з відповідача 1.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 77, 90, 134, 139, 143, 246, 252, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія СК» про відшкодування витрат на правову допомогу в адміністративній справі № 120/8423/21-а за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія СК» до Головного управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язанння вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія СК» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнування Головного управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіфія СК» (пов.Парковий, б. 2, с. Агрономічне, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23227)

Відповідач 1 - Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

Відповідач 2 - Державна податкова служба України (пл. Львівська, б. 8, м. Київ, 04053)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 11.01.2022 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна