Ухвала суду № 102508189, 12.01.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/645/22

Н.п. № 2/522/1008/22

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2022 року Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., перевіривши дотримання вимог ст. 175, 177 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» по позовній заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу «Одеський обласний ліцей №6 Одеської обласної ради» про визнання протиправною діяльності з відсторонення, скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 11.01.2022 року надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу «Одеський обласний ліцей №6 Одеської обласної ради» про визнання протиправною діяльності з відсторонення, скасування наказу про відсторонення від роботи, , стягнення заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Також за правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

При вирішенні інших трудових спорів підлягає сплаті судовий збір за ставкою, визначеною у п.п.2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

За змістом позовної заяви та наведених позивачами мотивів останніми оспорюється наказ про відсторонення від роботи та фактично порушується питання про допуск до роботи, оскільки позивачі не звільнений, а оскаржуваний наказ від 09.12.2021 року не є тотожним наказу про звільнення з роботи, а тому не дає підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору за дану позовну вимогу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10.01.2019року, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Схожі висновки містяться і в Постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 761/943/18.

У своїй постанові від 27.04.2021 у справі № 182/729/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 5 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Із положень приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 30.01.2019 у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто, заробітна плата, яку просять стягнути позивачі, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивачі мають сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Предметом позову є дві вимоги немайнового характеру: про визнання протиправної діяльності відповідача, скасування наказу та вимога майнового характеру про стягнення заробітну за час вимушеного прогулу.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У відповідності до ч.7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Згідно з ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 992, 40 грн. та за подання заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992.40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12 405,00 грн.).

До позовної заяви додано дві квитанції: від імені ОСОБА_1 на суму 957, 20 грн. та від імені ОСОБА_2 на суму 957. 20 грн..

Отже, позивачами сплачено судовий збір не повному обсязі.

У зв`язку з цим, позивачами необхідно доплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру (992, 40 грн. – 957.20 грн. = 35, 2 грн..), а також додатково кожним сплатити судовий збір за другу вимогу немайнового характеру, а саме – про скасування наказу про відсторонення від роботи, та за вимогу майнового характеру, а саме - зобов`язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Також, згідно до положень ч.1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Між тим, до одного примірника позову позивачами не було додано копій документів, які були долучені до примірнику для суду, останні також не були зазначені в переліку додатків до позову.

За викладеного, суд вважає, що позов не відповідає вимог ст. 175-177 ЦПК України та не є належним чином оформленим.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу «Одеський обласний ліцей №6 Одеської обласної ради» про визнання протиправною діяльності з відсторонення, скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді про залишення позовної заяви без руху. В разі неусунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Домусчі