Рішення № 102502769, 11.01.2022, Миронівський районний суд Київської області

11.01.2022 Єдиний унікальний № 371/304/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Миронівка

ЄУН 371/304/21

Провадження № 2/371/269/22

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши у за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулася до суду з позовними вимогами про поділ майна подружжя посилаючись на те, що 27 вересня 1997 року між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають двох дітей, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок погіршення стосунків вони з відповідачем припинили шлюбні відносини та 22 грудня 2020 року розірвали шлюб в судовому порядку. Вказане рішення суду набрало законної сили 22 січня 2021 року.

За час перебування в шлюбі, вона та відповідач набули права власності на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 . Крім того, 22 жовтня 2019 року, ними був придбаний автомобіль «Hyundai», модель ІХ35, 2011 року випуску, д.н. НОМЕР_1 . Право власності на вказаний автомобіль за договором купівлі - продажу було зареєстроване на відповідача. Автомобілем користується відповідач, Їй стало відомо про намір відповідача продати автомобіль, оскільки вона знайшла розміщене в мережі інтернет оголошення про його продаж. Вартість придбаного автомобіля, яку відповідач зазначив у вказаному оголошенні, становить 376803 грн. (13500 доларів США).

В зв?язку з неможливістю досягти домовленості щодо поділу спільного сумісного майна подружжя у виді автомобіля «Hyundai», просила в судовому порядку здійснити його розподіл шляхом стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 188402,00 гривні, як компенсації половини вартості автомобіля, та судові витрати.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду від 6 квітня 2021 року задоволено частково заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження транспортного засобу.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 20 травня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

20 травня 2021 року відповідачу копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками направлено за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.

19 травня 2021 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками вручено відповідачу.

Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень статті 274 ЦПК України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, За правилами частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Аргументи учасників справи

19 липня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він позовні вимоги ОСОБА_1 він визнав повністю та просив їх задовольнити.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

27 вересня 1997 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

Вказана обставина підтверджується даними копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого Владиславською сільською радою Миронівського району Київської області 27 вересня 1997 року.

22 грудня 2020 року шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджується даними копії рішення Миронівського районного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 371/801/20 (а.с. 9-11).

За період перебування в шлюбі, а саме 22 жовтня 2019 року, сторонами був придбаний автомобіль «Hyundai», модель ІХ35, 2011 року випуску, д.н. НОМЕР_1 . Реєстрація транспортного засобу проведена за ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 13).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.

На підставі статей 21, 24, 41 Конституції України, статті 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Згідно з приписами частини 3 статті 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу майно є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені норми права припускають існування факту права спільної сумісної власності подружжя щодо кожної речі, набутої у шлюбі, незалежно від тієї обставини, хто є набувачем за договором, забудовником будівлі, та на чиє ім`я було зареєстровано право власності на таку річ.

У відповідності до положень частин 1 та 2 статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з приписами статті 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частиною 1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом частини 1 статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Частиною першою та другою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Таким чином, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Частиною 2 статті 183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Належний сторонам на праві спільної сумісної власності автомобіль «Hyundai», модель ІХ35, 2011 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , є неподільною річчю. Позивач, як співвласник автомобіля бажає виділу своєї частки майна шляхом отримання грошової компенсації такої частки через неможливість поділу майна в натурі.

Відповідач, в поданій до суду письмовій заяві, позовні вимоги визнав повністю, чим висловив свою згоду на сплату позивачу грошової компенсації її частки у праві власності на вказаний автомобіль.

З визначеним позивачем розміром вартості частки спірного автомобіля, а відповідно і розміру грошової компенсації, яка підлягає сплаті, відповідач погодився. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості частки майна, що є об?єктом спільної сумісної власності подружжя, у розмірі 188402,00 грн.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

Вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову

Ухвалою судді Миронівського районного суду від 6 квітня 2021 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження транспортного засобу.

Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі питання про підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частинами 7,8 статті 158 ЦПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Оскільки суд дійшов висновку щодо повного задоволення позовних вимог, клопотань від учасників справи про скасування заходів забезпечення позову не надходило, заходи забезпечення позову, встановлені відповідно до ухвали Миронівського районного суду від 6 квітня 2021 року продовжують діяти в порядку і у строки встановлені ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 1430 гривень, а також судовий збір за заявою про вжиття заходів забезпечення позову у розмірі 454,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити повністю.

Поділити спільне майно подружжя у виді автомобіля «Hyundai», модель ІХ35, 2011 року випуску, д.н. НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної їй частки майна, що є об?єктом спільної сумісної власності подружжя, в розмірі 188402 (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста дві) гривні 00 копійок.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на автомобіль «Hyundai», модель ІХ35, 2011 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , вважати припиненим з моменту сплати вартості його частки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1884 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук