Ухвала суду № 102500436, 10.01.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1767/21

Провадження № 1-кп/202/91/2022

УХВАЛА

10 січня 2022 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Волошина Є.В.

за участю секретаря Весненка І.Р.,

прокурора Головка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Клименка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду міста Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021040660000069 від 24 січня 2021 рокуза обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Захисник обвинуваченого – адвокат Клименко О.І. у судовому засіданні заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт з 21.00 год. по 06.00 год. за адресою: м.Дніпро, вул.Новосибірська,53.

В обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався.

Протягом судового розгляду доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.307 КК України не встановлено. Жодних доказів факту збиту наркотичних засобів ОСОБА_1 стороною обвинувачення не надано. ОСОБА_1 визнав вину у зберіганні наркотичних речовин та не оспорює кваліфікацію за ст.309 КК України. На теперішній час прокурором не надано доказів наявності ризиків передбачених ст.178 КПК України, тому підстав для застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. Зазначений запобіжний захід є надмірним та жодним чином не сприяє забезпеченню кримінального процесу. ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має родину та постійне місце проживання, тому вважає доцільним змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , за якою мати обвинуваченого зняла кімнату для його проживання.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника та просив задовольнити.

Прокурор не заперечував щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу, зазначивши, що ризики передбачені п.1 та п.5 ст.177 КПК України хоча і продовжують існувати, але значно зменшились.

Вислухавши позицію сторін, дослідивши клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 20 січня 2022 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.

У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Судом встановлено, що обвинуваченому інкримінований злочин, який відповідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від шести до десяти років з конфіскацією майна. Тому у суду є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватими у інкримінованому злочині, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення також продовжує існувати, оскільки обвинувачений не має сталого заробітку, який неодружений, не працевлаштований, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має.

Разом із цим, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, тривале тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Також згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

При цьому у судовому засіданні досліджені всі письмові докази та допитані майже всі свідки.

Крім того, враховуючи положення ст.178 КПК України, суд оцінює в сукупності репутацію обвинуваченого, який раніше не судимий, тривалість утримання під вартою (дванадцять місяців).

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого та зміни йому запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати місце проживання у визначений судом період, а саме з 21.00 год. по 06.00 год.

Застосовуючи такий вид міри запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України щодо можливості обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню, зі ступені тяжкості інкримінованого йому злочину.

Суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,178,201 КПК України-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Клименка Олексія Івановича про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на 2 (два) місяці, тобто до 09 березня 2022 року включно, заборонивши ОСОБА_1 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов`язати обвинуваченого: не залишати житло у встановлений період часу, за винятком випадків прибуття до суду за викликом; за наявності здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування із свідками у справі.

Виконання ухвали в частині застосування запобіжного заходу покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти в залі суду та застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Волошин Є.В.