Ухвала суду № 102495839, 10.01.2022, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2-зз/641/56/21 Справа № 641/7075/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року

Комінтернівський районний суду м. Харкова в складі :

головуючого судді - Чайка І.В. ,

за участю секретаря – Мельник А.Р.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Малойван Є.І. про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 641/7075/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Чайка І.В. перебуває цивільна справа 641/7075/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Відповідачем ОСОБА_2 подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на транспортний засіб.

Одночасно з зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову в якій він просить зобов`язати ОСОБА_1 повернути йому автомобіль AUDI Q5 2017 року , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 08.12.2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 автомобіль AUDI Q5 2017 року , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності , до набрання рішенням законної сили.

29.12.2021 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Малойван Є.І. про скасування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про представник посилався а те , що автомобіль AUDI Q5 2017 року , реєстраційний номер НОМЕР_1 був придбаний під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя та належить їм на праві спільної сумісної власності , а не на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , а тому ОСОБА_1 є таким же власником автомобіля , як і відповідач.

Крім того , представник вважає , що зобов`язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 зазначений автомобіль фактично вирішує спір по суті , отже така вимога є тотожною задоволенню заявленим у зустрічному позові вимог.

На підставі викладеного представник просить скасувати заходи забезпечення зустрічного позову.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно п. 4 - 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд врахував наскільки конкретний захід, який було запропоновано вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовним вимогам, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідності до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, судом враховано практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно § 43 рішення у справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вжиття заходів забезпечення позову має наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті, ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та позбавлення іншої сторони прав та законних інтересів.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Таким чином , суд вважає що задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову не є тотожнім задоволенню позовних вимог зустрічної позовної заяви.

ОСОБА_2 було доведено , що спірний автомобіль належить йому на праві власності , що підтверджує навіть сама позивач в своїх поясненнях наданими у відділі поліції.

З матеріалів цієї справи слідує, що спір між сторонами не врегульовано, судове провадження не завершено та станом на 10.01.2022 року рішення по суті спору не прийнято, відповідно підстави, які зумовили вжиття заходів забезпечення позову не відпали, оскільки предметом спору є саме поділ спільного майна подружжя.

Крім того , ухвалою суду від 21.09.2021 року було накладено заборону на відчуження автомобілів KIA CEED 2013 року , реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , та AUDI Q5 2017 року , реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , до набрання рішенням законної сили , що позбавляє ОСОБА_2 права вчиняти будь які дії щодо вказаних автомобілів.

Відтак, суд доходить висновку, що заява про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Керуючись ст. 158, 260, 261 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Малойван Є.І. про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 641/7075/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя -І. В. Чайка