Рішення № 102494702, 23.12.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.12.2021 Справа № 554/11066/20

Провадження №2/554/799/2021

Рішення

іменем України

23 грудня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суду м. Полтави в складі:

головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колісніченко О.П.,

позивача - ОСОБА_1

Представника позивача - ОСОБА_2

Представника відповідача - Єлишев К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» в особі відділення АТ «КРЕДОБАНК» у м. Полтава про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди,

встановила:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» в особі відділення АТ «КРЕДОБАНК» у м. Полтава про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди.

Заявлені вимоги позивача з урахуванням уточнених позовних вимог мотивовані тим, що 12 квітня 2019 року між АТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23750/2019 відповідно до умов п. 2.1. котрого надано кредит в розмірі 383 162,66 грн.

Згідно п. 3.4. Кредитного договору, визначено умови періоду дії ставки (перша процентна ставка в розмірі 10,49%) який перший період закінчується 30.04.2020 року. Наступні періоди дорівнюються трьом календарним місяцям після 30.04.2020 року.

Згідно графіку платежів (таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки) як додаток до кредитного договору, кожного місяця з 21 травня 2019 року по квітень 2026 року, розмір ануїтетного платежу складає 4 896 грн.

В квітні 2020 року з банка надійшло повідомлення про зміну процентної ставки від 07.04.2020 року за вих. № 07 04 2020/1451, в котрому вказано, що з 01.05.2020 року за вищевказаним договором буде діяти процентна ставка в розмірі 18,57 %.

В повідомленні АТ «КредоБанк» від 07.04.2020 року вих. № 07 04 2020/1451 вказано про зміну процентної ставки за кредитним договором в сторону підвищення з 10,49 % до 18,57 % та в свою чергу збільшення розміру щомісячного ануїтетного платежу в розмірі 6019,00 грн.

З даним повідомленням позивач не погодився та направив до Банку заяву про необхідність надання банківських виписок та незаконність підвищення ставки, повернення в попередній стан.

Разом з цим, через карантинні обмеження, зменшення фінансового стану, підвищення процентної ставки, позивач звернувся до Банка із проханням надати мені кредитні канікули, тобто відстрочити сплату чергових платежів на складний період.

Позивач вказує, що банк надав йому на 3 місяці кредитні канікули, шляхом не сплати тіла кредиту, а оплати лише відсотків в розмірі 2 407,60 грн. у результаті чого вони уклали додаткову угоду № 1 від 25 травня 2020 року до кредитного договору.

Проте, позивач вважає, що банк надаючи 26.05.2020 року додаткову угоду № 1 на підпис позичальнику, ввів в оману останнього, так як зазначив, що договір укладається для зниження навантаження по оплаті кредиту та відновлення платоспроможності позичальника, однак зі змісту умов договору вбачається навпаки збільшення кредиторського навантаження, збільшення суми оплати по кредиту, та збільшення відсоткової річної ставки. В даному випадку банк своїми діями ошукав позичальника та ввів в оману його, а тому додатковий договір повинен бути визнаний судом недійсним.

Також другою істотною умовою незаконності додаткового договору позивач вказує те, що він прямо суперечить закону та матеріальному праву, а безпосередньо через внесеним змінам до Цивільного кодексу України та Закону України «Про банки і банківську діяльність». Укладення суперечливих угод є неправомірним, а тому вони є недійсними.

Вважає, що такі дії є неправомірними та порушують ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому відповідачем нанесена позивачу моральна шкода, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду.

01.12.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

04.06.2021 року відповідач подав до суду письмовий відзив на позов в якому заперечував проти позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у них.

Представники відповідача позивні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на обставини та підстави вказані у письмовому відзиві.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 квітня 2019 року між АТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23750/2019 відповідно до умов п. 2.1. котрого надано кредит в розмірі 383 162,66 грн.

Згідно п. 3.4. Кредитного договору, визначено умови періоду дії ставки (перша процентна ставка в розмірі 10,49%) який перший період закінчується 30.04.2020 року. Наступні періоди дорівнюються трьом календарним місяцям після 30.04.2020 року.

Відповідно до п 3.5. Кредитного договору, визначено порядок обрахунку наступних періодів ставки.

Згідно графіку платежів (таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки) як додаток до кредитного договору, кожного місяця з 21 травня 2019 року по квітень 2026 року, розмір ануїтетного платежу складає 4 896 грн.

У судовому засіданні встановлено, що у квітні 2020 року з банка надійшло повідомлення про зміну процентної ставки від 07.04.2020 року за вих. № 07 04 2020/1451, в якому вказано, що з 01.05.2020 року за вищевказаним договором буде діяти процентна ставка в розмірі 18,57 %.

В повідомленні АТ «КредоБанк» від 07.04.2020 року вих. № 07 04 2020/1451 вказано про зміну процентної ставки за кредитним договором в сторону підвищення з 10,49 % до 18,57 % та в свою чергу збільшення розміру щомісячного ануїтетного платежу в розмірі 6019,00 грн.

Так, з даним повідомленням позивач не погодився та направив до банку заяву в котрій зазначив про необхідність надання банківських виписок та незаконність підвищення ставки, повернення в попередній стан.

17.07.2020 року Банк за вих. № 63/Д-548/1 було надано відповідь, що порушень не вбачають, діє змінювана процентна ставка.

Відповідно до Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 р., котрий набрав чинності 02.04.2020 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 18, ст.123), Верховна Рада України постановила внести зміни до таких законодавчих актів України:

5. Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити пунктами 12-14 такого змісту:

В період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами) доповнити пунктами 9-11 такого змісту:

У період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Згідно пункту 13 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором. (пункт 13 Розділу доповнено Законом № 540-IX від 30.03.2020) .

Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. N 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року N 215 (постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року N 215 цю постанову викладено у новій редакції), від 20 березня 2020 року N 242, від 25 березня 2020 року N 239, від 29 березня 2020 року N 241) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. установлено з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Як вбачається з матеріалів справи, через карантинні обмеження, зменшення фінансового стану, підвищення процентної ставки, позивач звернувся до банка із проханням надати йому кредитні канікули, тобто відстрочити сплату чергових платежів на складний період, що підтверджується відповідною заявою в матеріалах справи.

Так, відповідно до додаткової угоди № 1 від 25 травня 2020 року до кредитного договору вбачається, що банк надав позивачу на 3 місяці кредитні канікули, шляхом не сплати тіла кредиту, а оплати лише відсотків в розмірі 2 407,60 грн.

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору, на момент укладення цього договору сторонами обумовлено значення змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки, надалі первинна процентна ставка в розмірі 10,49 (Десять цілих сорок дев`ять сотих) % річних.

Однак умова додаткової угоди № 1 суперечить визначеному вище умові п. 3.3., що є неприпустимим та підлягає визнанню недійсним.

Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 від 26.05.2020 року до кредитного договору, умови кредитного договору продовжують свою дію в частині, що не суперечить цьому Додатковому договору і сторони, шляхом підписання цього Додаткового договору підтверджують свої зобов`язання за кредитним договором.

Так, в преамбулі вказаного договору до початку змісту пункту 1, вказано, що - надалі разом Сторони, а кожен окремо - Сторона, з метою зменшення кредитного навантаження та платоспроможності Позичальника в умовах карантину, запровадженого в Україні відповідно до постанови КМУ № 211 від 11 березня 2020 року, уклали цей Додатковий договір до кредитного договору.

Тобто підставою укладення додаткового договору був введений карантин, а спрямований додатковий договір був на зменшення сплати платежів та відстрочки.

Однак, як вбачається з нового Графіку платежів до додаткового договору, з 12.09.2020 року позичальник мав би платити не 4 896 грн.. як визначено в первісному договорі, а 6 235,77 грн., що не відповідає та суперечить п. 3.3. кредитного договору.

Додатково в графіку вказано, що процентна ставка є не 10,49 % річних, а 19,88 % річних, що також суперечить умовам п. 3.3. кредитного договору.

Таким чином, сам додатковий договір суперечить як мотивам укладення, він не спрямований на зменшення кредитного навантаження та платоспроможності Позичальника, так і умовам кредитного договору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 Цивільного Кодексу України).

Проте, аналіз норми ч. 4 ст. 42 Конституції України, надає підстави для висновку, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, яка звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст.627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст.1054 цивільного закону).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно із п. 9 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Відтак, беручи до уваги приписи пункту 14 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в системному зв`язку зі ст. 11, 19, ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач констатує, що в їх змісті законодавцем визначено чіткі критерії і обставин умислу, які з вини кредитора (банку) у будь-якому разі порушують права споживача внаслідок умисних дій/бездіяльності банку та є нечесною підприємницькою практикою, якими зокрема, є: порушення права споживача на свободу вибору продукції при реалізації продукції будь-яким чином; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; ціну продукції визначено неналежним чином.

Таким чином ураховуючи вищевикладене суд вважає, що банк надаючи 26.05.2020 року додаткову угоду № 1 на підпис позичальнику, неправомірно збільшив кредиторське навантаження, суми оплати по кредиту, та збільшив відсоткову річну ставку, оскільки норми вищевказаних законів щодо заборони підвищення процентної ставки за кредитним договором носять імперативний характер, дотримання яких є обов`язковим.

Отже, зважаючи на вказане, банк, укладаючи додаткову угоду до кредитного договору щодо зміни істотних умов, зокрема у частині збільшення процентних ставок за кредитним договором з клієнтом, зобов`язаний дотримуватись норм чинного законодавства, зокрема вимог Закону № 540.

Проте, судом встановлено, що додатковим договором № 1 від 26.05.2020 року було збільшено як суму ануїтетного платежу так і збільшення процентної ставки, що з урахуванням норм вищевказаного законодавства є незаконним.

Ураховуючи вищевикладене та той факт, що додатковий договір суперечить вищезазначеним нормам матеріального права, суд вважає, що такі дії АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором №23750/2019 від 12.04.2019 року є незаконними, а позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, вирішуючи питання про обґрунтованість задоволення вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступною.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим, нормами параграфів 1 і 2 Глави 71 ЦК України, а також договором про надання споживчого кредиту від 05.02.2015 року № АВНОRX145350629 не передбачає право позичальника на відшкодування моральної шкоди.

Пунктом п`ятим ч.1 ст.4, ч.10 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, якщо вона заподіяна небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією (послугою).

Згідно з вимогами Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань інших негативних явищ, заподіяні фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю При вирішенні спору підлягають доведеності, як наявність такої шкоди, так і протиправність дій відповідачів, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, його вини у заподіянні шкоди.

Так, посилання позивача на погіршення самопочуття та порушення звичайного ритму життя, у зв`язку з вищевказаними діями банку, як на підставу відшкодування йому матеріальної шкоди у розмірі 10000 грн. суд не бере до уваги, оскільки такі доводи не підтверджуються жодними матеріалами справи та у судовому засіданні свого підтвердження не знайшли.

З огляду на зазначені приписи закону й вимоги Постанови Пленуму ВСУ та зважаючи на те, що вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди грунтується виключно на факті порушення банком умов кредитного договору в частині підвищення процентних ставок, відсутні правові підстави для задоволення цієї вимоги позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. 216 ЦК України, ст.ст. 2-11, 58-61, 88, 159, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-

ухвалила:

позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» в особі відділення АТ «КРЕДОБАНК» у м. Полтава про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором №23750/2019 від 12.04.2019 року.

Зобов`язати АТ «КРЕДОБАНК» згідно кредитного договору №23750/2019 від 12.04.2019 року перерахувати розмір ануїтетного платежу в первинний стан на 4 896,00 грн. та повернуи в попередній стан розмір процентної ставки на10.49% з моменту 01.05.2020 року по дату набрання рішення законної сили.

Зобов`язати АТ «КРЕДОБАНК» зарахувати сплачені ОСОБА_1 грошові кошти за період з 01.05.2020 року по дату здійснення обрахування в розмірі котрий більше 4 896,00 грн. на погашення кредиту (тіла кредиту).

В іншій частині позову - відмовити.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

відповідач: АТ «КРЕДОБАНК», адреса місцезнаходження: м.Львів, вул..Сахарова, 78, ЄДРПОУ: 09807862).

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення проголошено 04 січня 2022 року.

Суддя Н.В.Тімошенко