Рішення № 102490213, 11.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року м. Київ № 640/23819/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2020 №0020654202, №0020664202, №0020684202 та №0020674202,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 11.03.2020 №0020654202, №0020664202, №0020684202 та №0020674202.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими та незаконними, оскільки сума податкового боргу, яка нарахована контролюючим органом, є відсутня у зв`язку із скасуванням в судовому порядку рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 39970454 від 02 березня 2018 року державного реєстратора Філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києву Лати Дмитра Олександровича про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк») на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 25108092. Позивач зауважила, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києві від 06.08.2020 у справі №755/4585/18 скасовано незаконну перереєстрацію квартири на Банк ПАТ "Укрсоцбанк". Таким, чином, на думку позивача, оскільки перехід права власності був незаконним, висновки Акта перевірки від 15.01.2020 №70/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 про отримання ОСОБА_1 доходу у розмірі 1 509 436, 40 грн. є необгрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі вказаних висновків, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/23819/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 10.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДПС України в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді додаткового блага на загальну суму 1 509 436,40 грн. Таким чином, в порушення вимог п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України ОСОБА_1 не задекларовано дохід, отриманий у вигляді додаткового блага, що підлягає оподаткуванню за 2018 рік на загальнусуму 1 509 436,40 грн., за відповідно занижено та не перераховано до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 271 698,55 грн. з отриманого доходу у вигляді основної суми заборгованості, анульованої АТ "Укрсоцбанк". Разом з тим, перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору встановлено, що ОСОБА_1 занизила та не перерахувала до бюджету військовий збір за 2018 рік в розмірі 22 641,55 грн., чим порушила вимоги п.п. 1.2, п.п. 1.3 . 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Позивачем 11.01.2021 подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої остання зауважила про те, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують тверджень та аргументів позивача стосовно суті позовних вимог. Позивач зазначила про те, що Дніпровським районним судом міста Києва 06.08.2020 прийнято рішення у справі №755/4585/18, яким скасовано рішення державного реєстратора, яким було перереєстровано квартиру і внаслідок чого виник податковий борг. Вказане рішення набрало законної сили. При цьому, посилання відповідача на лист АТ "Укрсоцбанк" від 11.09.2019 №3437 не є належним та допустимим доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить відповідних підтверджуючих документів.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 18.12.2019 №4994 Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 15.01.2020 №70/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

- п. п. «а» п.176.1 ст.176, п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, ст.

- п. 179.1 ст. 179 розділу IV Податкового кодексу України з урахуванням п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві;

- п. п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п. 168.2.1 п.168.2 ст.168, п.179.7 ст.179, з урахуванням вимог абз. «д» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164 Кодексу, не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага на загальну суму 1 509 436,40 грн., відповідно занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2018р. в сумі 271 698,55 гривень;

- п. п. 1.2, п. п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2018 рік у сумі 22 641,55 гривень.

На підставі Акта перевірки від 15.01.2020 №70/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 №0020654202, №0020664202, №0020684202 та №0020674202.

Не погоджуючись з прийнятити податковими-рішеннями від 11.03.2020 №0020654202, №0020664202, №0020684202 та №0020674202 позивачем подано скаргу від 19.03.2020 б/н (вх.№Б/379/ДЗН від 24.03.2020).

Рішенням Державної податкової служби України від 15.05.2020 №5/99-00-08-05-04-09 податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 №0020654202, №0020664202, №0020684202 та №0020674202 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 11.03.2020 №0020654202, №0020664202, №0020684202 та №0020674202, звернулася до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема, ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Порядок оподатування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПК України.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Пунктом 116-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозілу 10 ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначенні ст. 163 Кодексу, до яких, зокрема, відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України встановлено, що якщо у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. "в" п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 121.1 ст. 121 ПК України Ннезабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як вбачається з Акта перевірки від 15.01.2020 №70/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДПС України, в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 , окрім отриманих доходів, обов`язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримувала доходи як додаткове благо, у вигляді анулювання (прощення) основної суми кредитної заборгованості, анульованої Акціонерним товариством "Укрсоцбанк", що підтверджується листом Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 11.09.2019 №3437 (вх.№8236/10 від 13.09.2019).

Тобто, відповідач під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків дійшов висновку, що ОСОБА_1 у 2018 році отримала дохід у вигляді додаткового блага у сумі 1 509 436,40 грн., який підлягає відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи.

Відповідно до пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

У зв`язку з тим, що позивачем не включено до загального річного оподатковуваного доходу дохід в 2018 році, отриманий у вигляді додаткового блага у сумі 1 509 436,40 грн., який підлягає відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб за таких доходів Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, висновки контролюючого органу щодо анулювання (прощення) основної суми кредитної заборгованості, анульованої Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" перед позивачем сформовані на підставі листа Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 11.09.2019 №3437, відповідно до якого банк підтверджує, що вказаній у запиті фізичній особі ( ОСОБА_1 ) банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) у 1 кварталі 2018 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу "126" у вигляді основної кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Банком виконано вимоги п.п. 165.2.17 ПК України щодо повідомлення фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про прощення (анулювання) основної суми кредитної заборгованості.

Разом з тим, як стверджує позивач, отриманий нею дохід у вигляді додаткового блага у сумі 1 509 436,40 грн. не відповідає дійсності, оскільки наявність вказаного додаткового блага у сумі 1 509 436,40 грн. виникла внаслідок незаконної перереєстрації квартири, в якій вона проживає ( АДРЕСА_2 ).

Позивачем наголошено на тому, що 02.03.2018 АТ "Укрсоцбанк" всупереч вимогам ст. 37 Закону України "Про іпотеку" без її дозволу задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме - двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 нібито відповідно до Іпотечного договору від 27.03.2008 №02-10/1085, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченок І.В. згідно з рішенням державного реєстратора Лати Дмитра Олександровича від 02.03.2018 №39970454.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частин першої, другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Як зазначено в частині першій статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

За посиланням позивача, незаконність права власності підтверджується тим, що всупереч вимогам Закону України «Про іпотеку» окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладався. Водночас, позивач ніякої згади на відчуження квартири не надавала.

Більше того, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №755/4585/18, яке набрало законної сили 14.09.2020, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91329772), позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рожівське» в особі Державного реєстратора філії Комунального підприємства «Рожівське» по місту Києву Лати Дмитра Олександровича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за участю третіх осіб Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності задоволено повністю, а саме:

- визнано дії державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києву Лати Дмитра Олександровича щодо проведення 02 березня 2018 року державної реєстрації права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк») на квартиру АДРЕСА_2 , незаконними;

- визнано рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києву Лати Дмитра Олександровича щодо проведення 02 березня 2018 року державної реєстрації права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк») на квартиру АДРЕСА_2 , незаконним;

- cкасовано рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 39970454 від 02 березня 2018 року державного реєстратора Філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києву Лати Дмитра Олександровича про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк») на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 25108092.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач, за якою збереглося право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , не отримувала дохід у вигляді додаткового блага у сумі 1 509 436,40 грн., що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу.

Відтак, доводи відповідача, що ОСОБА_1 не задекларовано дохід, отриманий у вигляді додаткового блага, що підлягає оподаткуванню за 2018 рік на загальну суму 1 509 436,40 грн., матеріалами справи не підтверджено, у зв`язку із чим, позивачем не порушено вимог п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного податкового законодавства України та підлягають скасуванню, оскільки нарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій, у даному випадку, суперечить нормам чинного законодавства та спростовується встановленими доказами, які наявні у матеріалах справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2020 №0020654202, №0020664202, №0020684202 та №0020674202.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3686,40 грн. відповідно до квитанції про сплату судового збору від 13.11.2020 №17054.

Беручи до уваги приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3686,40 грн. (у повному обсязі) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 №0020654202, №0020664202, №0020684202 та №0020674202

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3686,40 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят шість гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.