Рішення № 10246845, 24.06.2010, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц- 2277 Головуючий у 1 інст. Жук М.І.

Доповідач Хромець Н.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого судді Хромець Н.С.

Суддів Горобець Т.В., Острянського В.І.

При секретарі Вареник О.М.

З участю представника відповідача Танцюри А.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „РИМ2000” на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „РИМ2000” про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У вересні 2009 року ОСОБА_2 завив позов про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „РИМ2000” середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за час затримки видачі трудової книжки у загальній сумі 12270, 02 грн. з врахуванням інфляції та про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що наказом № 60-к від 01 лютого 2009 року його звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, але до часу звернення до суду з ним не проведено остаточного розрахунку, а трудова книжка повернута йому поштою лише 06 вересня 2009 року. Одночасно позивач просив стягнути на його користь 700 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та за затримку видачі трудової книжки задоволені у повному обсязі, а вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволені частково і стягнуто на користь позивача 700 грн. на відшкодування моральної шкоди. З відповідача в дохід держави стягнуто судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14 квітня 2010 року про відмову у перегляді заочного рішення, скасувати заочне рішення від 16 лютого 2010 року і направити справу на новий розгляд. Апелянт посилається на те, що неявки представника відповідача у судові засідання обумовлені поважними причинами і на підтвердження цього суду першої інстанції надавались докази, які судом оцінені невірно. Крім того, апелянт вважає, що судом порушені норми процесуального права розгляді заяви про перегляд заочного рішення. Відповідач вважає рішення суду по суті спору необґрунтованим і ухваленим з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст.. 115-117, 47, 2371 КЗпП України, та норм процесуального права, а саме ст.ст. 60, 74, 224 ЦПК України щодо доказів наявності зобов'язань відповідача перед позивачем. Відповідач посилається на наявність доказів про проведення остаточного розрахунку з позивачем 15 квітня 2009 р. та наполягає на тому, що розрахунки позивача, з якими погодився суд, зроблені без врахування дійсного розміру середньоденної заробітної плати позивача.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд не з'ясував розмір заробітної плати позивача, дату проведення останньої виплати належних працівникові сум і керувався при визначенні розміру стягнення винятково розрахунком позивача.

З наданих позивачем документів апеляційним судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 15 квітня 2009 року (а.с. 41), коли йому виплачено компенсацію за невикористану відпустку. Заробітну плату за січень 2009 року позивач отримав 05 березня 2009 р. (а.с. 40). Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні становить два місяці і 15 днів ( з 1 лютого по 15 квітня 2009 р.) Виходячи з даних довідки про середню заробітну плату позивача (а.с. 36) на підставі ст. 117 КЗпП України з відповідача за затримку розрахунку при звільненні підлягає стягненню 1588 грн. 45 коп. ( 638 х 2 + 20,83 х 15). За затримку трудової книжки, яка мала місце з дня звільнення, тобто з 1 лютого по 06 вересня 2009 року, оскільки відповідач цих доводів позивача нічим не спростував, стягненню підлягає 4590 грн. 98 коп. (638 х 7 + 20,83 х 6).

Крім того, судом першої інстанції задоволені вимоги позивача і суми, стягнуті з відповідача в якості відповідальності за затримку розрахунку при звільненні і за затримку видачі трудової книжки, обчислені з врахуванням індексу споживчих цін, що є порушенням вимог Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”. Відповідно до ст.2 названого Закону обєктами індексації є оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяною працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Виплати, які здійснюються в порядку, передбаченому ст.117 і ч. 4 ст. 2371 КЗпП України не є оплатою праці і індексації не підлягають, а тому вимоги позивача про стягнення з врахуванням інфляції задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини даної справи, зокрема те, що робоче місце позивача знаходилось в іншому населеному пункті і в день звільнення трудову книжку видати було неможливо, а пересилання її поштою можливе лише за заявою працівника. Крім того, суд враховує розмір заборгованості по заробітній платі та тривалість її затримки два місяці і вважає що достатнім відшкодуванням є 300 грн. Оскільки порушення трудових прав позивача мало місце, то доводи апелянта щодо необґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди не дають підстав для відмови в цій частині позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.п. 1, 4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 235 ч.4, 2371 КЗпП України, ст. 2 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”, ст.ст. 1, 2 Закону України „Про оплату праці”, апеляційний суд

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „РИМ2000” задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2010 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „РИМ2000” ( м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2 корп. 12, код ЄДРПОУ 2364710, розрахунковий рахунок 26001118294001 в ПАТ КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська) на користь ОСОБА_2 4590 (чотири тисячі пятсот девяносто) грн. 98 коп. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та 1588 (одну тисячу пятсот вісімдесят вісім) грн.. 45 коп. за затримку розрахунку при звільненні, а всього 6179 (шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 43 коп.

При виконанні рішення суду із суми 6179 грн. 43 коп. відрахувати всі обовязкові платежі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „РИМ2000” на користь ОСОБА_2 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „РИМ2000” 69 (шістдесят девять) грн.. 93 коп. судового збору на рахунок № 31419537700002 (код бюджетної класифікації - 22090100, символ звітності банку - 537, отримувач місцевий бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, банк ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 8535592).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „РИМ2000” 120 (сто двадцять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на рахунок № 31211263700002 ) код бюджетної класифікації - 22050002, символ звітності банку 263, отримувач державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, банк ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 8535592).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного суду України у касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий: Судді: