Ухвала суду № 102457070, 10.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

10 січня 2022 року Київ № 320/15155/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

адвокат Касьяненко Д.Л. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з вимогами до ГУ ПФУ у Київській області про визнання протиправними дій відповідача, що виявились у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 з урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно довідки про розмір грошового забезпечення КОТЦКСП Міністерства оборони України від 11.08.2021 №2/3/1/4040 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, почтинаючи з 01.04.2019.

Ухвалою суду 25.11.2021 позовна заява була залишена без руху із встановленням позивачеві десятиденного строку для усунення її недоліків шляхом подання позову у новій редакції із зазначенням у ньому: правильної адреси відповідача; РНКПО представника позивача та місце його реєстрації; конкретизації позовних вимог в частині періоду перерахунку підвищення пенсійних виплат: дати кінця спірного періоду; інформації про загальний розмір пенсії, отриманої за спірний період позивачем та у помісячному розрізі з 01.04.2019 та зазначенням загального розміру пенсії, на виплату якої претендує заявник; надання доказів про отримання пенсійних виплат (виписки з банку, копії квитанції про грошові перекази тощо); обґрунтованого розрахунку суми, на виплату якої претендує позивач із визначенням всіх її складових та представленням документів, які підтверджують кожну складову розрахунку та методики здійсненого обчислення; обгрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивача з розкриттям змісту порушених прав; подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням поважних та обґрунтованих причин його пропуску з наданням документів (доказів), якими поважність причин підтверджена; представлення суду квитанції про сплату судового збору за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 1816 грн.

На виконання вимог ухвали, представником позивача суду подана заява про виконання вимог та квитанція про сплату судового збору у розмірі 1816 грн., за результатом дослідження яких, суд констатує часткове виконання вимог судового рішення від 25.11.2021.

Так, представником позивача не виконані вимоги суду в частині зазначення правильної адреси відповідача; РНКПО представника позивача та місця його реєстрації; конкретизації позовних вимог щодо дати кінця спірного періоду; інформації про загальний розмір пенсії, отриманої за спірний період позивачем та у помісячному розрізі з 01.04.2019 та загального розміру пенсії, на виплату якої претендує заявник; надання доказів про отримання пенсійних виплат (виписки з банку, копії квитанції про грошові перекази тощо); обґрунтованого розрахунку суми, на виплату якої претендує позивач із визначенням всіх її складових та представленням документів, які підтверджують кожну складову розрахунку та методики здійсненого обчислення; обгрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивачаз розкриттям змісту порушених прав; подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням поважних та обґрунтованих причин його пропуску з наданням документів (доказів), якими поважність причин підтверджена.

Як слідує із позовної заяви, представник позивача просить здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.04.2019, в той час як до суду він звернувся із позовною заявою 22.11.2021, тобто після сплину строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою,- (ч. 6 ст.121 КАС України).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії та її перерахунок, встановити з яких складових вона утворюється, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Проте, окремої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку позивачем не надано.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про їх порушення. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 у справі №826/10808/18.

Визначаючись щодо застосування строків звернення до суду, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов також до наступних висновків: "...для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії")". Верховний Суд наголошував на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство запобігає безпідставному зверненняюдо суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

А тому посилання представника позивача як на підставу поновлення строку звернення до суду на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 22.10.2020 у справі №755/12739/17, суд відхиляє, оскільки від цих висновків Верховний Суд відступив у справі № 240/12017/19.

Таким чином, оскільки позивачем було порушено строк звернення до суду і останній не подав заяву про його поновлення із зазначенням поважності причин пропуску та доказами, якими ці обставини підтверджуються, не виконав інші вимоги суду, суд приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви з усіма долученими до неї документами.

За приписами ч.2 ст.123 КАСУ, у разі неподання заяви про поновлення пропущеного строку звенення до суду, суд повертає позовну заяву.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, м. Київ, вул. Ярославська, 40) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.