Постанова № 10245205, 29.06.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2010 року Справа № 17/2

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,

від відповідача: Матвєєва М.О., довіреність №б/н від 31.05.10, представник;

від позивача представник у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційних скарг приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра”, с.Брусівка Устинівського району Кіровоградської області, та товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2010р. у справі №17/2

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ

до приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра”,

с.Брусівка Устинівського району Кіровоградської області

про стягнення 19 896,01 грн.

за зустрічним позовом приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра”,

с.Брусівка Устинівського району Кіровоградської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг

Аваль”, м.Київ

про визнання частково недійсними договору та додатку до нього.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2010р. (суддя Таран С.В.) у справі №17/2 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" (25611, Кіровоградська область, Устинівський район, с.Брусівка, р/р№26000302147862 в Центрально-міському відділенні ПІБ в м.Кривий Ріг, МФО 305493, ідентифікаційний код 30703108) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (01133, м.Київ, бульвар Л.Українки, 28А, р/р №2600514928 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, ідентифікаційний код 34480657) - 310,45 грн. пені, 349,51 грн. інфляційних втрат, 45,43 грн. 3% річних, 7,05 грн. державного мита та 9,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Приймаючи вищезгадане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів погашення ПСП “Деметра” перед ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”, лізингової заборгованості та, відповідно, з відсутності правових підстав для визнання лізингового договору частково недійсним.

Дане рішення було оскаржено ПСП “Деметра” в апеляційному порядку, з огляду на допущені господарським судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, на думку скаржника, у спірному договорі фінансового лізингу для розрахунку розміру платежів сторонами неправомірно обрано валюту - долар США за відсутності відповідного еквіваленту в національній валюті.

Окрім того, скаржник зауважує на зловживання Лізингодавцем /позивач за первісним позовом/ правом на односторонню зміну розміру лізингових платежів, що суперечить вимогам чинного законодавства України, як-то, ст.203, 215 ЦК України, та, на його думку, не було враховано судом першої інстанції.

У зв’язку з викладеним вище, скаржник просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та визнати недійсним п.4.9. договору фінансового лізингу №L2934-09/08 від 02.09.2008р. та п.п.6.1.1.-6.1.5. загальних умов, що є Додатком №4 та невід’ємною частиною основного договору.

Не погодившись з даним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою звернувся також ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”. Даний скаржник не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ПСП “Деметра” суми основного боргу, 513,93 грн. пені, 349,51 грн. інфляційних, 75,21 грн. 3% річних, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставами для скасування судового рішення у вищезгаданій частині ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” називає неповне з’ясування важливих для вирішення спору обставин справи, зокрема, невірне визначення дійсного розміру заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем.

Обидві апеляційні скарги, у зв’язку із оскарженням одного й того ж процесуального документу, об’єднані в одне апеляційне провадження.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра”, с.Брусівка Устинівського району Кіровоградської області, та товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ, та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що останні задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 02.09.2008р. між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»та ПСП "Деметра" був укладений Договір, згідно з п.1.1 якого Лізингодавець (ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль») на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (ПСП "Деметра") зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Вартість Предмету лізингу зазначена у п.3.1 Договору становить 973000,00 гривень.

Згідно п.1.2 Договору, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (додаток №1 до Договору) та не може бути менше одного року. Додаток №1 до Договору - Графік лізингових платежів є його невід'ємною частиною, у відповідності з п.9.3. Пунктами 4.1. та 4.2. Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається у відповідному Графіку. У зазначеному вище Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до договору №L1004-08/07 від 13 серпня 2007 р.) сторони домовились, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1 .-6.1.5. Загальних умов. Відповідно до п.6.1. Загальних умов Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись): у випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу; у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором; у разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення; у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинів період встановленого НБУ курсу гривні до визначеної в п. 4.9. Договору валюти по відношенню до визначеного в п.2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в Договорі валюти; а також, в інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі, у разі виникнення у Лізингодавця додаткових витрат в період дії цього Договору.

В свою чергу, Сторонами погоджено п.4.9. Договору, де визначено, що для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту - долар США. Розмір же лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Таким чином, у випадку зміни встановленого Національним Банком України курсу гривні до іноземної валюти, а також, ставки фінансування на період 1 місяць відбувається і зміна розміру визначених у Графіку лізингових платежів.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що у кожному рахунку-фактурі повторно зазначена дата його сплати та вихідні дані розрахунку на дату виставлення останнього, гривневий курс НБУ до іноземної валюти на дату виставлення рахунку та коефіцієнт індексації платежу.

В апеляційній скарзі ПСП “Деметра” зауважує на неправомірному збільшенні комісії під час виставлення рахунків-фактур на оплату лізингових платежів. Однак, вищевказаними пунктами Договору Сторони добровільно домовились, в яких саме випадках Лізингодавець має право змінити лізинговий платіж в односторонньому порядку.

Окрім того, при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Отже, платіж, як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсація відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, - це і є ті відсотки, що підпадають під дію п.п. 3.2.2 Закону про ПДВ, а відповідно, не включатимуться до бази обкладення ПДВ.

Зокрема, у відповідності п.п.3.2.2 Закону про ПДВ, операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу в межах договору фінансового лізингу мають визначатись у сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

Враховуючи вищевикладене, сума сплати тіла Предмету лізингу повинна відповідати сумі самого активу (після того як відрахували аванс і викупну вартість), а щомісячна індексація платежу частини вартості Предмету лізингу входить в склад комісії Лізингодавця і включається в рахунок в склад комісії та не змінює балансову вартість Предмету лізингу для Лізингоодержувача. При цьому, під індексацією слід розуміти співвідношення платежу початкового курсу валютного договору фінансового лізингу та курсу валюти, встановленого НБУ на день виставлення періодичного рахунку.

Окрім того, укладений договір є підставою для виникнення у Сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) і згідно до ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання Сторонами.

Статтями 762,806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. В свою чергу, договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Щодо заперечень скаржника стосовно відсутності у спірному договорі фінансового лізингу відповідного еквіваленту в національній валюті України для розрахунку розміру лізингових платежів, судова колегія зауважує наступне:

За приписами ст.ст.179, 192, 524 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Іноземна валюта може використовуватись у випадках і у порядку, встановлених законом, а зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національний Банк України», гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Таким чином, названі законодавчі акти визначають національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України. Проте, вони не містять жодної заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Апеляційна інстанція звертає увагу на те, що, незважаючи на розрахунок періодичного лізингового платежу за Договором в еквіваленті іноземної валюти, сплата лізингових платежів здійснюється саме у гривнях, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Безпідставними є й заперечення скаржника стосовно застосування ставки USD LIBOR, як однієї з підстав зміни розміру лізингових платежів, оскільки частиною 3 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ставка ж USD LIBOR - це визнаний в усьому світі індикатор вартості фінансових ресурсів, процентна ставка міжбанківського кредитування на міжнародному ринку, найпоширеніший показник короткострокових процентних ставок в усьому світі, що широко використовується в кредитно-фінансових відносинах, зокрема при укладення кредитних договорів, договорів фінансового лізингу і є своєрідним правовим звичаєм. Тому, використання останньої, на думку судової колегії, чинному законодавству України не суперечить.

Окрім того, Сторонами в Договорі визначення розміру лізингових платежів саме за вищевказаною ставкою погоджено. добровільно встановили формульне, що відповідає принципу диспозитивності. Тому, підстави вважати, що при укладенні Договору та додатків до нього волевиявлення ПСП «Деметра»не було вільним і не відповідало його внутрішній волі - відсутні.

Також, в апеляційній скарзі ПСП «Деметра»просить суд визнати недійсним п. б.І.І.-п. 6.1.5 п. 6 «Загальних умов фінансового лізингу»додаток № 4 до договору фінансового лізингу № L2934-09/08 від 02.08.2008 р. (надалі - Договір) недійсними.

Проте, ГПК України, зокрема, ч.3 ст.101, встановлює обмеження щодо розгляду вимог, які не були предметом розгляду в господарському суді першої інстанції.

Таким чином, дані заперечення апеляційною інстанцією відхиляються, як такі, що знаходяться поза межами даного спору.

Наразі, необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу в ході апеляційного провадження виявились і викладені в апеляційній скарзі заперечення ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”.

Так, на думку колегії суддів, господарським судом першої інстанції при розгляді даного спору повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах справи докази, зокрема, щодо визначення дійсного розміру заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем, визнано такою, що підлягає стягненню, 310,45 грн. пені, 349,51 грн. інфляційних втрат, 45,43 грн. 3% річних, 7,05 грн. державного мита та 9,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно задоволених позовних вимог. Водночас, скаржникові правомірно відмовлено в нарахуванні пені та відсотків за несвоєчасну сплату лізингових платежів за 16 та 17 лізингові періоди, оскільки скаржником /ТОВ “Райффайзен Банк Аваль” не було враховано погашення ПСП “Деметра” 15.02.2010р. заборгованості за вказаними періодами у повному обсязі.

Отже, з огляду на викладене вище, апеляційна інстанція вважає рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2010р. у справі №17/2 таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, прийнято за умов повного дослідження наявних у справі доказів, тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2010р. у справі №17/2 –залишити без змін, а апеляційні скарги приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра”, с.Брусівка Устинівського району Кіровоградської області, та товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2010р. у справі №17/2 –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя                                                   Л.М. Білецька

Суддя О.В. Голяшкін

Дата підписання повного тексту 05.07.2010р.