Постанова № 10244693, 09.06.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-12064/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

при секретарі Чиженко А.О.

за участю представника позивача Антоненко С.В.(за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Одеської залізниці до ЗнамЧянської обєднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов Одеської залізниці до ЗнамЧянської обєднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області, в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2009р. за №0002041700/0, від 30.04.2009р. за №0002041700/1, від 22.07.2009р. за №0002041700/2 та від 30.09.2009р. за №002041700/3 у сумі донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 975,10грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1950,20грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.04.2009р. за №0002041700/0, від 30.04.2009р. за №0002041700/1, від 22.07.2009р. за №0002041700/2 та від 30.09.2009р. за №002041700/3 у сумі донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 975,10грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1950,20грн. з підстав викладених у позовної заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до пп.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених на виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами, не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Позивач зазначає, що відповідно до пп.«д»пп.4.4.2 п.4.4. ст.4 зазначеного Закону, він не може бути притягнутий до відповідальності, так як діяв відповідно до податкового розяснення ДПА України. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідач проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.72-76) на позовну заяву, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до пп.16.3.1 п.6.3. ст. 16 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV, безпосередньо підприємство та тільки уповноважений структурний підрозділ - працедавець є податковими агентами при виплаті доходів своїм працівникам. Отже філії або, в даному випадку, структурні підрозділи державного підприємства Одеської залізниці здійснюють всі або частину його функцій зі сплати податку з доходів фізичних осіб. З огляду на те, що саме позивач є податковим агентом своїх працівників та відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" Одеська залізниця виступає особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати. Отже, ЗнамЧянська ОДПІ Кіровоградської області правомірно, відповідно до норм діючого законодавства винесла податкові повідомлення-рішення №0002041700/0 від 22.07.2009р., №0002041700/1 від 30.04.2009р., №0002041700/2 від 22.07.2009р. та №002041700/3 від 30.09.2009р у сумі донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 975,10грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1950,20грн.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31.03.2009р. на підставі направлення №60 від 11.03.2009р., виданого ЗнамЧянською ОДПІ Кіровоградської області Головному державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового контролю юридичних осіб Артьомову С.С. та головному державному податковому ревізору-інспектору сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Паламарчук С.В., на підставі ч.ч.1,2,4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу України»№509-ХІІ від 04.12.1990р. (зі змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка відокремленого структурного підрозділу ЗнамЧянської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р.

За наслідками зазначеної перевірки був складений акт від 26.03.2009р. №72/23-10/01072125 „Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства".

До акту перевірки 31.03.2009р. підприємство надало заперечення № 137/206/ДНФ (а.с.21-23), які ЗнамЧянська ОДПІ залишила без задоволення (лист №2665/10/17-10 від 06.04.2009р.(а.с.23) та направила податкове повідомлення-рішення від 06.04.2009р. №0002041700/0 з вимогою сплати донарахованих сум податкового зобовязання з доходів фізичних осіб за основним платежем 975,10грн. та за штрафними санкціями 1950,20грн (а.с.24). Не погоджуючись з рішенням позивач подав скарги до ЗнамЧянської ОДПІ, ДПА в Кіровоградської області та ДПА України (а.с.25-28,32-35,40-44), яки також були залишені без задоволення і за результатами яких були надіслані повторні податкові повідомлення-рішення №0002041700/1 від 30.04.2009р.(а.с.31), №0002041700/2 від 22.07.2009р. (а.с.39)та №0002041700/3 від 30.09.2009р.(а.с.48).

Правовою підставою визначення податку вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями є норми пункту 4.1 статті 4, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 6.5.1, 6.5.2 пункту 6.5 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-ІV.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з акту перевірки, підприємством за період з 01.04.2007 року до серпня 2007року включно був занижений податок з доходів фізичних осіб на 975,10грн.у звязку з тім що, до загального місячного оподатковуваного доходу працівників позивача не включались суми виплат за розїзний характер роботи, при цьому дані виплати не були оформлені відрядженням, наказом керівника та посвідченням про відрядження, що не заперечується представником позивача, а тому суд вважає ці обставини доведеними.

Вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного доходу платника податку наведено в п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на з доходів фізичних осіб»та в ньому відсутні суми виплат за розїзний характер роботи.

Відповідно до п.1.15 ст.15 Закону України «Про податок з доходів фізичної особи осіб»податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»від 31 березня 1999 року № 490 встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. Гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень, роботи у польових умовах встановлюються Кодексом законів про працю України та Законом України «Про оплату праці»від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.

Згідно із Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5 (пп. 2.2.6), суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування у дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств включаються до фонду оплати праці і належать до доходів працівників, одержуваних у вигляді заробітної плати внаслідок здійснення ними трудової діяльності на території України (підпункти 1.1 та 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»), які оподатковуються податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах.

Згідно із змінами, внесеними до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої Міністерством юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (пункт 1, далі - Інструкція), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Виходячи з зазначеного положення Інструкції, лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон»від 23 квітня 1999 року № 663 та Інструкцією, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

Як вбачається з колективного договору укладеного між адміністрацією та профкомом відокремленого ЗнамЧянської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці за перевіряємий період сторони домовились, що службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, вважати відрядженням. Колективним договором на 2006-2010р.р. (а.с.49-50) також визначені норми відшкодування витрат працівникам, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер (п.4.8).

З наведених норм матеріального права випливає, що навіть при визначенні у колективному договорі положення щодо визначення службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, це не позбавляє обов'язку позивача щодо належного їх оформлення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663.

Як було встановлено під час перевірки та підтверджено представниками сторін під час судового розгляду, позивач не включав до загального місячного оподатковуваного доходу суми виплат за розїзний характер, і дані виплати не оформлювалися відрядженнями або під звіт з квітня 2007 року до серпня 2007 року.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попередньго нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке порушення та сплата є обовязковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штрафу подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу), тому суд погоджується з нарахуванням штрафної санкції Знамянської ОДПІ Кіровоградської області.

Стосовно посилання позивача на наявність податкового розяснення зі спірного питання суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту «г»підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.

Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Листом від 4 березня 2005 року № 1925/6/17-3116 Державною податковою адміністрацією України надане розяснення, відповідно до якого за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон»від 23 квітня 1999 року № 663, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889.

Суд зазначає, що дане податкове розяснення не містить у собі положення стосовно звільнення від обов'язку щодо належного оформлення відряджень відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 при наявності у колективному договорі положення щодо визначення службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, що є підставою для не включення до загального місячного оподатковуваного доходу сум виплат за розїзний характер.

Представник позивача пояснив у судовому засідання про відсутність зауважень щодо осіб, які зазначені в додатку №1 до Акту (а.с.20) та отримали кошти за розїзний характер робіт.

Також в листі ДПА України № 4639/6/17-0716 від 14.05.20007р. разяснила, що з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за узгодженням із замовником, включаються в склад заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до пп.4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону України №889 за ставкою , встановленою пунктом 7.1 статті 7 вищезазначеного Закону, тобто 15% в 2007р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158,160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Одеської залізниці до ЗнамЧянської обєднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень. №0002041700/0 від 06.04.2009р, №0002041700/1 від 30.04.2009р., №0002041700/2 від 22.07.2009р. та №002041700/3 від 30.09.2009р. - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлений 09 червня 2010 року.

Суддя Е.А.Іванов

у задоволені позову відмовлено повністю

09 червня 2010 року