Ухвала суду № 102445663, 05.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

"05" січня 2022 р. № 520/28559/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана після подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник – ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, що подана після подання адміністративного позову, в якій просить суд забезпечити позов наступним шляхом:

- зупинення дії наказу начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області від 27.07.2021 за № 392 о/с у частині переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Куп`янського районного відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП у Харківській області, звільнивши з посади заступника начальника управління - начальника організаційно - методичного відділу слідчого управління ГУНП у Харківській області;

- заборони начальнику Головного управління Національної поліції у Харківській області, а також будь-яким іншим посадовим (службовим) особам Головного управління Національної поліції у Харківській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на переміщення, переведення та/або звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП у Харківській області.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що зважаючи на спірні правовідносини, що склалися між ОСОБА_1 та Головним управлінням Національної поліції в Харківській області, внаслідок винесення наказу від 27.07.2021 за № 392 о/с у частині переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Куп`янського районного відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП у Харківській області, звільнивши з посади заступника начальника управління - начальника організаційно - методичного відділу слідчого управління ГУНП у Харківській області, зважав на очевидну протиправність відповідного спірного наказу, а також, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду і поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 .

Приписами ч. 1 ст. 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що наказом по особовому складу начальника ГУНП у Харківській області від 27.07.2021 за № 392 о/с переміщено підполковника поліції ОСОБА_1 (0130278) на посаду заступника начальника Куп`янського районного відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП у Харківській області, звільнивши з посади заступника начальника управління - начальника організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП у Харківській області.

Не погодившись із вказаним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області від 27.07.2021 за № 392 о/с у частині переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Куп`янського районного відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП у Харківській області, звільнивши з посади заступника начальника управління - начальника організаційно - методичного відділу слідчого управління ГУНП у Харківській області.

Заявник вказує на існування ознак очевидної протиправності відповідного спірного наказу, що полягають у наступному.

Підставою для видання наказу визначено пункт 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» за поліцейськими зберігаються всі права, визначені для громадян України Конституцією та законами України, крім обмежень, встановлених цим та іншими законами України.

Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Таким чином, служба в органах Національної поліції регламентується як безпосередньо положеннями Закону України «Про Національну поліцію», так і загальними приписами Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Закон України «Про Національну поліцію» не містить визначень понять «переведення» та «переміщення».

Різниця між переведенням і переміщенням працівника визначена чч. 1 та 2 ст. 32 КЗпП України:

- переведенням є переведення на іншу роботу на цьому ж підприємстві, установі чи організації або на інше підприємство, установу чи організацію або в інгшу місцевість;

- натомість переміщення є доручення тієї ж роботи на іншому робочрму місці у цій же місцевості.

Отже, оскільки

(а) стаття 65 Закону України «Про Національну поліцію» розрізняє переведення та переміщення, не визначаючи їх;

(б) не містить прямо ї вказівки на те, що будь-яке переміщення чи переведення потребує чи напаки не потребує згоди поліцеського,

питання про умови такого переведення (переміщення) має визначатися за правилами КЗпП України.

Водночас, виданню наказу начальника ГУНП у Харківській області від 27.07.2021 за № 392 о/с не передувало отримання згоди позивача в будь-якій формі, що є порушенням, зокрема, положень ч. 1 ст. 32 КЗпП України, адже позивач фактично був переведений на роботу в іншу місцевість без його згоди.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами 4-6,8 ст.154 КАС України закріплено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом ( ст. 156 КАС України).

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим (заявленим у майбутньому у строк, встановлений ч.2 ст. 153 КАС України) позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Системно аналізуючи встановлені обставини та наведені нормативні положення, суддя зазначає, що ключовими аспектами заяви ОСОБА_1 маються на меті дотримання принципу верховенства права, недопущення істотних перешкод у виконанні судового рішення, витрат державного бюджету, порушення його прав, співмірність із предметом поданого позову.

Відтак, слід погодитись з позицією заявника про обґрунтованість, доцільність та можливість застосування обраних заявником видів забезпечення, оскільки заявником доведено, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Водночас, слід вказати, що зупинення дії рішення, як один із способів забезпечення позову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а є одним із способів судового захисту і тимчасово зупиняє їх реалізацію до вирішення спору по суті та не є підставою для звільнення позивача від виконання встановленого законом обов`язку після скасування таких заходів у випадку відмови у задоволенні позову.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, „з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову“ (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду та елементом судового захисту.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У справі “Байсаков та інші проти України” (2010 рік) ЄСПЛ у п.75 - 78, зробив висновок щодо ефективності юридичного засобу захисту прав у суді шляхом пред`явлення позову та клопотання про забезпечення позову у порядку КАС України.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При цьому, у частині другій статті 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і правова конструкція цієї норми вимагає встановлення судом на цій стадії лише ймовірності («може») ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, такі ознаки не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.

Крім того, суддя зазначає, що обрані заходи забезпечення позову за змістом не є тотожними задоволенню позовних вимог, що ним заявлені, оскільки безперешкодність виконання наказу матиме місце у разі ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Відтак, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана після подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити.

Зупинити дію наказу начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області від 27.07.2021 за № 392 о/с у частині переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Куп`янського районного відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП у Харківській області, звільнивши з посади заступника начальника управління - начальника організаційно- методичного відділу слідчого управління ГУНП у Харківській області.

Заборонити начальнику Головного управління Національної поліції у Харківській області, а також будь-яким іншим посадовим (службовим) особам Головного управління Національної поліції у Харківській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на переміщення, переведення та/або звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП у Харківській області.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та підлягає негайному виконанню, проте, може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.