Ухвала суду № 102444847, 04.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

04 січня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/18533/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нараховувати та виплачувати належну ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону №796, виходячи виключно з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року - згідно відсотку втрати працездатності (на сьогоднішній день) - 70% з проведенням перерахунку на 1 січня кожного місяця відповідного року, при зміні мінімальної заробітної плати в Україні, починаючи з 22.11.2019 без врахування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку №1210;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області суму протиправно не сплаченої ОСОБА_1 частини основної державної пенсії по інвалідності та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 22.11.2019 по 30.11.2021 в розмірі 198247 грн. 34 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, зловживаючи своїми повноваженнями при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20 не скасувало рішення №164250001078 від 18.12.2019, а лише прийняло на свій розсуд рішення №164250001078 від 17.11.2020, яким здійснено не призначення відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796, а прийнято рішення про перерахунок пенсії згідно ст. 54 Закону №796 із середньомісячного заробітку 11765,20802 грн. в розмірі відшкодування збитків 70% втрати працездатності та призначено основний розмір пенсії по інвалідності, який склав 8235,65 грн. У зв`язку з чим позивач вважає, що рішення суду зобов`язального характеру в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796 не виконано.

Пунктом 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ в Полтавській області щодо не призначення з 22.11.2019 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) основної державної пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи згідно Закону України №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- скасування рішення від 18.12.2019 за №164250001078, винесеного Відділом з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області про призначення ОСОБА_1 державної основної пенсії по інвалідності згідно статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №76-VІІІ від 28.12.2014 із застосуванням підпункту 1 пункту 11 Порядку та пункту 9-1 затвердженого Постановою КМУ №1210 від 23.11.2011, як особі з інвалідністю другої групи, основний розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, який становить 2620,80 грн;

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області скасувати запис у пенсійній справі ОСОБА_1 про причини інвалідності "Каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС в період проходження ВС" та внести запис, який зазначений в довідці МСЕК сер. 7-66 ВЛ№0141271 від 01.12.2005;

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області здійснити призначення з 22.11.2019 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) основної державної пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5х4173,00 грн=20865,00 грн) відповідно до частини третьої статті 59 Закону України №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як мінімальна соціальна гарантія, запроваджена законодавцем згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2011 (402/19, 1737/19) без застосування формули, зазначеної в постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати, проводити перерахунок основної державної пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ в Полтавській області щодо не призначення з 22.11.2019 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до статті 50 Закону №796-ХІІ;

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю з 22.11.201 у відповідності до статті 50 Закону №796-ХІІ у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-ХІІ та провести відповідні виплати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував наявністю у нього права на отримання з 22.11.2019 основної державної пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи згідно Закону України №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 22.11.2019 у відповідності до статті 50 Закону України №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Однак пенсійний орган у відповідь на заяву ОСОБА_1 про призначення вказаних вище основної та додаткової пенсій безпідставно здійснив призначення останньому пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ігноруючи вимоги заяви та приписи чинного законодавства.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №440/2582/20, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не призначення з 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як військовослужбовцю, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Визнано протиправним та скасовано рішення від 18 грудня 2019 року за №164250001078, винесене Відділом з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про призначення ОСОБА_1 з 22 листопада 2019 року державної основної пенсії по інвалідності згідно статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону №76-VІІІ від 28.12.2014 із застосуванням підпункту 1 пункту 11, пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, як особі з інвалідністю ІІ групи. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити призначення з 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести виплату такої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області скасувати запис у пенсійній справі ОСОБА_1 про причини інвалідності "Каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС в період проходження ВС" та внести запис, який зазначений у довідці МСЕК про групу та причину інвалідності, яка пов`язана із виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986 році №0141271 та виписці із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках від 01 грудня 2005 року №0141271 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області допущено при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20 бездіяльність, що полягає у ненараховуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону №796, виходячи виключно з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року - згідно відсотку втрати працездатності (на сьогоднішній день) - 70% з проведенням перерахунку на 1 січня кожного місяця відповідного року, при зміні мінімальної заробітної плати в Україні, починаючи з 22.11.2019, без врахування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку №1210, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

За приписами статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року вказав, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (частина 1 статті 383 КАС України).

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення чи неналежного його виконання, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання чи неналежне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Заявляючи позов у цій справі, позивач фактично вказує на дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неналежного виконання судового рішення у справі №440/2582/20, яким суд, зокрема, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити призначення з 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести виплату такої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області скасувати запис у пенсійній справі ОСОБА_1 про причини інвалідності "Каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС в період проходження ВС" та внести запис, який зазначений у довідці МСЕК про групу та причину інвалідності, яка пов`язана із виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986 році №0141271 та виписці із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках від 01 грудня 2005 року №0141271 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, шляхом ініціювання іншого окремого судового спору (подання позовної заяви у цій справі), позивач намагається вирішити питання виконання відповідачем судового рішення в іншій справі №440/2582/20, яке набрало законної сили.

Слід зазначити, що у справі №440/2582/20 позивач заявляв вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ в Полтавській області щодо не призначення з 22.11.2019 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) основної державної пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи згідно Закону України №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та про зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області здійснити призначення з 22.11.2019 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) основної державної пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5х4173,00 грн=20865,00 грн) відповідно до частини третьої статті 59 Закону України №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як мінімальна соціальна гарантія, запроваджена законодавцем згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2011 (402/19, 1737/19), без застосування формули, зазначеної в постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Суть позовних вимог позивача у цій справі №440/18533/21 зводиться до оскарження бездіяльності відповідача, вчиненої при виконанні судового рішення, винесеного у іншій адміністративній справі №440/2582/20, а заявлені позовні вимоги стосуються виконання судового рішення справі №440/2582/20, хоча позивач у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право у порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд враховує, що позивач у даній справі та у справі №440/2582/20 заявив позовні вимоги, які частково по-різному висловлені, але однакові по суті, а отже вимоги є аналогічними.

Підстави для звернення до суду з позовом у даній справі та у справі №440/2582/20 також є аналогічними.

Отже, спір у даній справі є тотожним тому спору, що розглядався у справі №440/2582/20, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення у справі №440/2582/20, яке набрало законної сили.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Зважаючи на викладене вище, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20, суд дійшов висновку про наявність правових підстав, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, для відмови у відкритті провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Сич