Постанова № 10244364, 30.06.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2010 р. Справа № 2a-2003/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

з участю секретаря Надраги Л.Я.

представника позивача Шлапак І.Б.,

представника відповідача Михайлишина Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Рогатинському районі, вул. У.Безгрішного, 1,м. Рогатин,Івано-Франківська область,77000 до приватно-орендного підприємства "Вишнів", с. Вишнів,Рогатинський район, Івано-Франківська область,77063 про стягнення податкового боргу в сумі 18082,19 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Рогатинському районі звернулася в суд з адміністративним позовом до приватно-орендного підприємства "Вишнів" про стягнення податкового боргу в сумі 18082,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення статті 206 Земельного Кодексу України та ст. 2 Закону України «Про плату за землю»не сплачені податкові зобовязані з орендної плата за оренду землі в розмірі 18082,19 гривень. 11.01.2010 року начальником ДПІ в Рогатинському районі було прийнято рішення про стягнення коштів та продаж активів ПСП «Вишнів»в рахунок погашення податкового боргу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти боргу перед позивачем не заперечив. Проте зазначив, що до нього неправомірно було застосовано штрафні санкції на суму 6408,79 грн., оскільки ним вчасно сплачувалася орендна плата за землю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

14 березня 2000 року проведено державну реєстрацію юридичної особи приватно-орендного підприємства «Вишнів», що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію та 28 березня 2000 року взято на облік як платника податків ДПІ в Рогатинському районі, про що свідчить довідка позивача № 568 від 19.04.2000 року.

Судом встановлено, що між відповідачем та Вишнівською сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить до земель комунальної власності. В порушення норм Закону України «Про плату за землю»та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідач не погасив податкову заборгованість в розмірі 18082,19 грн., яка виникла внаслідок несплати орендної плати в розмірі 11673,40 грн. та штрафних санкцій в розмірі 6408,79 грн.

Закон України «Про систему оподаткування»визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України «Про плату за землю»визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 5 Закону України «Про плату за землю»визначає, що субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У статті 5 Закону України «Про оренду землі»зазначено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно статті 14 вказаного Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Судом встановлено, що протягом 2009-2010 року відповідачем до ДПІ в Рогатинському районі подавалися податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (а.с. 8-15) та уточнюючі декларації (а.с. 45-46), якими відповідачем самостійно було встановлено податкове зобовязання.

Відповідачем у 2009-2010 роках припинено виконання зобовязань по сплаті орендної плати за землю комунальної власності, що є порушенням норми Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про систему оподаткування»та не сплачено нараховану орендну плату в розмірі 11673,40 грн. Даний факт підтверджується копією акту позивача від 11.05.2010 року № 277/153/01050164 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати відповідачем орендної плати за землю (а.с. 44).

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платники податків - фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкці.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Таким чином, податкові зобовязання відповідача визначені ним в податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є узгодженими.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження, пунктом 5.1. вказаного Закону встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»надіслав відповідачу 04 листопада 2009 року першу податкову вимогу, 09 грудня 2009 року другу податкову вимогу (а.с. 18).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом та визначене в податкових вимогах, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків. Визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту, який передбачає процедуру апеляційного узгодження даного зобовязання, шляхом подання скарг до вищестоящих за підпорядкуванням контролюючих органів та звернення до суду. Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобовязань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.

11 травня 2010 року ДПІ в Рогатинському районі винесено податкове повідомлення-рішення № 0002751500/0, згідно якого відповідачу нараховано штрафні санкції за порушення сплати узгодженої суми в розмірі 6408,79 грн.

Судом встановлено, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобовязання - орендної плати за землі державної та комунальної власності в розмірі 18082,19 гривень, про що свідчить довідка позивача № 26/10/24-019 від 26.05.2010 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за порушення відповідачем норм Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про плату за землю», позивачем правомірно нараховано податковий борг за несплату орендної плати за земельну ділянку комунальної власності у розмірі 11673,40 грн., а також правомірно нараховано штрафні санкції в розмірі 6408,79 грн.

Суд зазначає, що сума податкових зобовязань в розмірі 18082,19 гривень є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобовязаний погасити податковий борг. Наявність такого обовязку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обовязок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватно-орендного підприємства "Вишнів" в дохід бюджету податковий борг у сумі 18082 (вісімнадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 19 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяви про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Суддя /підпис/Могила А.Б.

Постанова буде складена в повному обсязі 05.07.2010 року.