Постанова № 10244303, 22.06.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2010 року о 15-27 годині,                               Справа № 2а-2771/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

при секретарі           Васильченко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

адміністративну справу за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання неправомірною та скасування першої податкової вимоги №1/33 від 07.09.2005,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з вказаним позовом й просить суд визнати неправомірною та скасувати податкову вимогу СДПІ № 1/33 від 07.09.2005, оскільки податковий борг, визначений у даній вимозі, був самостійно сплачений ВАТ «Запоріжгаз», а судові рішення, на підставі яких у підприємства виникло податкове зобов'язання, скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2008, справа № 5/235.

Крім того зазначає, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2004 у справі № 21/84 за заявою ТОВ «ОКСІВІЖЕН Груп», м. Київ, було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Запоріжгаз» і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 (далі - Закон №2181), цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII від 14.05.1992 (далі – Закон № 2343).

Відповідно до п.7.8 ст.7 Закону № 2181, з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм Закону №2181.

Оскільки формування та направлення податкових вимог передбачено ст. 6 Закону

№ 2181, а під час провадження справи про банкрутство норми цього Закону не застосовуються, то стягнення податкового боргу повинно було відбуватися за процедурою, визначеною Законом № 2343.

На підставі наведеного, позивач вважає неправомірним направлення відповідачем податкової вимоги №1/33 від 07.09.2005 на підставі норм Закону №2181.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнала, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що позиція позивача щодо незаконності першої податкової вимоги у зв’язку з існуванням справи про банкрутство ВАТ «Запоріжгаз» № 21/84 є невірною, оскільки на день формування та направлення першої податкової вимоги СДПІ по роботі з ВПП у

м. Запоріжжі не було відомо про порушення справи про банкрутство ВАТ «Запоріжгаз». Факт порушення провадження у справі про банкрутство позивачем було замовчано, що стало підставою для розстрочення його боргу. Лише після отримання листа ВАТ «Запоріжгаз» №06/2929 від 20.09.2005, СДПІ стало відомо про вищевказаний факт банкрутства позивача, в результаті чого ДПА у Запорізькій області було прийняте рішення №6 від 29.09.2005 про скасування розстрочення податкових зобов'язань.

Також вказує на те, що Закон №2181 не містить такого випадку для відкликання податкової вимоги, як порушення провадження по справі про банкрутство. У зв’язку з цим представник відповідача просить суд у позові відмовити.

          Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Судом встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ «Запоріжгаз» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 по 01.07.2003.

За наслідками перевірки відповідачем будо складено акт за №12/03345716/33-2 від 05.07.2004, на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000300302/0 від 07.07.2004 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 70908771,12 гривень, в тому числі 35454385,56 гривень основного податку та 35454385,56 гривень фінансових санкцій. За наслідками адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000300302/1 від 30.08.2004, а визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток залишилась без змін.

Не погоджуючись із зазначеними донарахуваннями, позивач звернувся із позовною заявою до господарського суду Запорізької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000300302/0 від 07.07.2004.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.09.2004 було порушено провадження по справі № 5/235. А рішенням цього суду від 08.12.2004 по вказаній справі позов ВАТ «Запоріжгаз» задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ №0000300302/0 від 07.07.2004 в частині нарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 33773091,89 гривень та застосування фінансових санкцій у розмірі 34608905,13 гривень.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.08.2005 по справі №5/235 апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Тобто, відповідно до зазначених рішень податкове повідомлення-рішення №0000300302/0 від 07.07.2004 визнано правомірним в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 2 526 774,1 гривень.

Враховуючи те, що позов ВАТ «Запоріжгаз» про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000300302/0 від 07.07.2004 на суму 70875422,16 гривень було задоволено частково, а також те, що позивачем не було сплачено суму узгодженого у судовому порядку податкового зобов'язання у розмірі 2526774,1 гривень, у позивача виник податковий борг у сумі 2526774,1 гривень.

Згідно пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з абз.а пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Крім того, згідно з пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 цього Закону, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду вищевказаної справи № 5/235 СДПІ була сформована та направлена позивачу перша податкова вимога №1/33 від 07.09.2005 на суму 2 538536,38 гривень за платежем: податок на прибуток (у тому числі: 1 681 293,67 гривень - основний платіж, 845 405,3 гривень - штрафні санкції, 11 837,41 гривень - пеня).

У листопаді 2005 року ВАТ «Запоріжгаз» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про скасування зазначеної вище першої податкової вимоги.

Постановою господарського суду Запорізької області від 02.03.2006 у справі №3/632-АП-23/89/06-АП, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.05.2006, позов ВАТ «Запоріжгаз» задоволено: податкову вимогу № 1/33 від 07.09.2005 скасовано.

За результатами розгляду касаційної скарги СДПІ ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 зазначені вище рішення господарських судів скасовано, а справу №3/632-АП-23/89/06-АП направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 20.04.2004 у справі № 21/84 за заявою ТОВ «ОКСІВІЖЕН Груп», м. Київ, було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Запоріжгаз» і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Після направлення позивачу першої податкової вимоги №1/33 від 07.09.2005 на суму 2 538536,38 гривень 30.07.2008 на адресу ВАТ «Запоріжгаз» була направлена друга податкова вимога №2/15 на суму 2458434,31 гривень. Згідно платіжного доручення №3351 від 04.08.2008, позивач сплатив суму, визначену другою податковою вимогою.

Згідно пп.6.2.3. п. 6.2 ст.2 Закону № 2181, податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Посилання позивача щодо незаконності винесення СДПІ першої податкової вимоги спростовуються наступним.

          У пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону №2181 наведений вичерпний перелік випадків, коли податкові вимоги вважаються відкликаними, а саме: «податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б)          контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в)          рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

г)          податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;

д)          податковий борг визнається безнадійним.

          Тобто, Закон №2181 не містить такого випадку для відкликання податкової вимоги, як порушення провадження по справі про банкрутство.

          Щодо посилання позивача на ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, слід зазначити, що податкова вимога не є виконавчим документом, тобто лише на підставі податкової вимоги неможливо стягнути примусово суму податкового боргу.

          Більш того, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону №2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Твердження позивача про те, що при введенні мораторію на задоволення вимог кредиторів момент настання строків сплати податків повинен визначатись ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не іншими спеціальними законами з оподаткування, є таким, що суперечить діючим нормам законодавства.

Також позивач посилається на те, що п.7.8 ст.7 Закону № 2181 передбачено, що з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов’язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм цього Закону.

          Однак, відповідно до ст.1 Закону №2343, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію).

          Як встановлено судом, строк сплати податкового зобов'язання настав після введення в дію мораторію, а саме 10.08.2005, тобто після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції, яким було узгоджене податкове зобов'язання у розмірі 2526774,1 гривень.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону №2343, дія мораторію поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов'язаннях застосовуються штафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було правомірно сформовано та направлено позивачу першу податкову вимогу №1/33 від 07.09.2005.

Але, приймаючи до уваги, що податковий борг, визначений у спірній податковій вимозі, був самостійно сплачений ВАТ «Запоріжгаз», а судові рішення, на підставі яких у останнього виникло податкове зобов’язання, скасовані, спірна податкова вимога є відкликаною в силу закону. А тому суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.17, 158-162,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» у задоволенні позову до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання неправомірною та скасування першої податкової вимоги №1/33 від 07.09.2005.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова у повному обсязі складена 25.06.2010.

Суддя О.В. Матяш