Рішення № 102442133, 09.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Справа № 160/16192/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2021 року Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:

стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 19797,13 грн.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 наказом начальника Військового інституту від 23.07.2018 року №40 (по особовому складу) зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання, наказом начальника Військового інституту від 25.07.2018 року №147 (по стройовій частині) зараховано до списків особового складу інституту, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення по курсантській нормі 26.07.2018 року (зі сніданку).

Наказом начальника Військового інституту від 09.08.2021 №25 (по особовому складу) ОСОБА_1 відраховано з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту за академічну неуспішність та відповідно до п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Наказом начальника Військового інституту від 09.08.2021 №159 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 10.08.2021 року.

ОСОБА_1 09.08.2021 року власноруч підписав лист ознайомлення, в якому зазначено, що у разі несплати даної суми на рахунок позивача у добровільному порядку протягом двох тижнів з дня відрахування з інституту, відповідні документи з приводу відшкодування даної суми будуть направлені до суду.

Станом на 02.09.2021 року ОСОБА_2 не здійснив оплату за утримання у вищому навчальному закладі.

Остаточно сума до розрахунку за утримання у ВНЗ складає 19797,13 грн., що включають витрати, пов`язані з навчанням і утриманням відповідача у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут за період з 25.07.2018 року по 09.08.2021 року.

Таким чином, позивач вважає, що у зв`язку із тим, що відповідачем протягом значного проміжку часу з моменту звільнення добровільно не відшкодовано витрати, понесені університетом на його навчання, позивач звертається до суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року позовну заяву Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут залишено без руху та надано час протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

Судом на адресу ОСОБА_1 було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

На адресу суду 08 жовтня 2021 року з відміткою про вручення ухвали про відкриття провадження у справі надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 49300 1826806 1.

Згідно ч.11 ст.26 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи №160/16192/21 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, однак протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відзив на позовну заяву на адресу суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 - відповідач, 13 грудня 2000 року, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Наказом начальника Військового інституту від 23.07.2018 року №40 (по особовому складу) ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання, наказом начальника Військового інституту від 25.07.2018 року №147 (по стройовій частині) зараховано до списків особового складу інституту на всі види забезпечення, на котлове забезпечення по курсантській нормі 26.07.2018 року (зі сніданку).

25 липня 2018 року відповідно до абз. 2 п. 15.3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, між відповідачем та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язаний проходити військову службу (навчання) у ВІТІ, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обов`язки. Після закінчення навчання він повинен був проходити військову службу в Міністерстві оборони України на посадах офіцерського складу протягом 5 років.

25 липня 2018 року підписуючи контракт про навчання ОСОБА_1 ознайомився та надав згоду відповідно до п.1 Контракту відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у Військовому інституті.

Наказом начальника Військового інституту від 09.08.2021 №25 (по особовому складу) ОСОБА_1 відраховано з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту за академічну неуспішність та відповідно до п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Наказом начальника Військового інституту від 09.08.2021 №159 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 10.08.2021 року.

Станом на 02.09.2021 року ОСОБА_2 не здійснив оплату за утримання у вищому навчальному закладі.

Остаточно сума до розрахунку за утримання у ВНЗ складає 19797,13 грн., що включають витрати, пов`язані з навчанням і утриманням відповідача у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут за період з 25.07.2018 року по 09.08.2021 року.

Відповідно до розрахунку витрат на утримання у вищому навчальному закладі курсанта 281 навчальної групи солдата ОСОБА_1 з 25.07.2018 року №147 по 09.08.2021 року №159, сума витрат складається з таких складових:

грошове забезпечення - 16500,60 грн.;

продовольче забезпечення - 1302,72 грн.;

речове забезпечення - 0 грн.;

медичне забезпечення - 1563,48 грн.;

енергоносії - 430,33 грн.

Загалом витрат на утримання відповідача - 19797, 13 грн.

Таким чином, позивач вважає, що у зв`язку із тим, що відповідачем протягом значного проміжку часу з моменту звільнення добровільно не відшкодовано витрати, понесені університетом на його навчання, позивач звертається до суду із позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі №810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахування позиції Верховного Суду дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до норм статті 3 "Про Збройні Сили України", організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Пунктами 3-4 "Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість.

Як зазначалося судом вище, відповідно до п.1 контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, курсант ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку витрат на утримання у вищому навчальному закладі курсанта 281 навчальної групи солдата ОСОБА_1 з 25.07.2018 року №147 по 09.08.2021 року №159, сума витрат складається з таких складових:

грошове забезпечення - 16500,60 грн.;

продовольче забезпечення - 1302,72 грн.;

речове забезпечення - 0 грн.;

медичне забезпечення - 1563,48 грн.;

енергоносії - 430,33 грн.

Загалом витрат на утримання відповідача - 19797,13 грн.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки - розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Суд враховує, що курсанти, які навчаються у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).

В матеріалах справи містяться докази, що 25 липня 2018 року, підписуючи контракт про навчання, ОСОБА_1 ознайомився та надав згоду, що відповідно до п.1 Контракту має відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у Військовому інституті, про що додатково був повідомлений підписуючи ознайомлення з наказом начальника Військового інституту від 09.08.2021 №159 (по стройовій частині), яким ОСОБА_1 виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 10.08.2021 року.

Проте, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут підлягають задоволенню у повному обсязі.

З приводу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, судові витрати понесені позивачем з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (код ЄДРПОУ 24978555) витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 19797,13 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім гривень тринадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник