Постанова № 10244100, 29.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2010 р. справа № 2а-9338/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Крилової М.М.

при секретарі< Призвище секретаря >

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська промислова група» звернулось до суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем 01 квітня 2010 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0000162342/0, згідно до якого податковим органом на підставі акту перевірки № 325/23-2/34611414 від 19.03.2010 року встановлено порушення позивачем пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6, п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у звязку з чим позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 158 937,0 грн., в тому числі 122 259,0 грн. основного платежу та 36 678,0 грн. штрафної (фінансової) санкції, яке позивач вважає протиправним з огляду на те, що порушення вищезазначених норм податкового законодавства встановлено відповідачем по взаємовідносинам з TOB «Міркус», і воно полягає саме в тому, що підприємством не включено до складу валового доходу суму безнадійної кредиторської заборгованості по підприємству TOB «Міркус» у сумі 489 037,32 грн. Позивач зазначає, що у звязку з новацією заборгованість за договором купівлі-продажу № 24 погашена, а у позивача в обліку наявна лише заборгованість за виданим векселем, а не перед TOB «Міркус», так як вексель є нічим не обумовлене грошове зобовязання про сплату грошових коштів, тому безнадійної заборгованості у позивача на момент перевірки перед TOB «Міркус» не було.

Позивач просив визнати протиправним податкове повідомлення рішення № 0000162342/0 від 01.04.2010 року.

В судовому засіданні представник позивач вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, наполягали на відмові в задоволені позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська промислова група» 17.11.2006 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради, діє на підставі Статуту, що затверджений рішенням зборів засновників 07.11.2006 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Таким чином, відповідач Красноармійська обєднана державна податкова інспекція є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Красноармійською обєднаною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська промислова група» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складений акт № 325/23-2/34611414 від 19.03.2010 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000162342/0 від 01.04.2010 року позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 158937,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 122259,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 36678,00 грн.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000162342/0 від 01.04.2010 року визначений п.п. “б” п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Підставою застосування штрафних (фінансових) санкції визначений п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0000162342/0 від 01.04.2010 року, посилаючись на відсутність підстав для донарахування податку на прибуток в сумі 122259,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36678,00 грн.

Суд вважає твердження позивача обґрунтованим з огляду на наступне.

Висновками акту перевірки встановлено, що позивачем порушені норми пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6, п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток в сумі 122259,00 грн.

Порушення, що обумовили донарахування податку на прибуток, є не включення до складу валового доходу суму безнадійної кредиторської заборгованості по підприємству ТОВ «Міркус».

Відповідач вважає, що вексель від 26.08.2009 року не має сили простого векселя та не створює юридичних наслідків, тому до валового доходу підлягає включенню кредиторська заборгованість за виданим векселем на адресу ТОВ «Міркус» на суму 489037,32 грн. у 3 кварталі 2009 року.

На думку відповідача, сума заборгованості за векселем, утримувач якого ліквідовано без правоприємництва, повинна враховуватись у склад валового доходу підприємства-векселедавця як безповоротна фінансова допомога, що виникла на момент ліквідації кредитора. Ця безповоротна фінансова допомога визнається відповідачем валовим доходом позивача.

Обєктом оподаткування відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий дохід визначений пунктом 4.1 статті 4 зазначеного Закону і являє собою загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території Україні, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Склад валового доходу визначається підпунктами 4.1.1 4.1.6 вищезазначеного пункту. Підпунктом 4.1.6 визначені доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Безповоротна фінансова допомога відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Приписи саме зазначеного підпункту відповідач визначає підставою наявності безповоротної фінансової допомоги у спірній операції. Зазначене, на його думку, полягає у тому, що заборгованість векселедавця за виданим векселем на адресу ТОВ «Міркус» на суму 489037,32 грн. перед векселеотримувачем є такою, по якій закінчився строк позовної давнини.

Суд зазначає, що відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, а також Законами України «Про обіг векселів в Україні», «Про цінні напери та фондову біржу».

Стаття 21 Закону України від 18.06.1991 року № 1201-XII «Про цінні папери і фондову біржу» визначає вексель як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо позовної давності (статті 70 і 71) та ст. 78 Уніфікованого закону визначає, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Так, відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

З аналізу наведених положень законодавства виходить, що перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Згідно копії простого векселя серії АА 0303982 від 26.08.2009 року, що наявний в матеріалах справи, строк платежу визначений 26.08.2019 року, тобто саме з цього часу починається перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до векселедавця простого векселя.

При застосуванні вищезазначених норм суд виходить з того, що обчислення (донарахування) податку або іншого обовязкового платежу (визначення обєктів і ставок оподаткування тощо) здійснюється на підставі тих норм законодавства, що були чинними у податкові періоди, за які здійснюється таке обчислення (донарахування). Аналізуючи норми абзацу третього підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд зазначає, що жодної обставини, яка б свідчила про сплив строку позовної давності по заборгованості векселедавця за виданим векселем у спірних відносинах місця не має. Відповідач не надав жодного доказу, який би посвідчував факт спливу строку позовної давності за правилами, визначеними зазначеними ним нормами.

Стаття 21 Закону України від 18.06.1991 року № 1201-XII «Про цінні папери і фондову біржу» визначає, що простий вексель містить такі реквізити: а) найменування - "вексель"; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; е) дату і місце складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Статтею 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» і ст. 14 Закону України від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, відповідно до якої простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Аналіз копії простого векселя серії АА 0303982 від 26.08.2009 року свідчить про наявність необхідних реквізитів.

Суд не приймає посилання відповідача на невідповідність векселя встановленій формі, оскільки наявні реквізити не змінюють текст документа, обсяг та характер відповідальності осіб, що його підписали.

З наведеного виходить, що безпідставність донарахування податку на прибуток у сумі 122259,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000162342/0 від 01.04.2010 року обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 36678,00 грн. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами».

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до переконання, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000162342/0 від 01.04.2010 року прийняте необґрунтовано, оскільки в процесі прийняття рішення субєктом владних повноважень були допущені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська промислова група» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції № 0000162342/0 від 01.04.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська промислова група» судовий збір, сплачений при подачі позову в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

У судовому засіданні 29 червня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 02 липня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Крилова М.М.