Постанова № 10243978, 08.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.06.10Справа №2а-2760/10/6/0170 (16:19)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Усковій О. І., за участю:

представника позивача - Алексєєва Вячеслава Володимировича, довіреність № 183 від 30.09.09,

представника відповідача - Коновалової Поліни Сергіївни, довіреність № 20/10-0 від 03.03.10, розглянув адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА” звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, у якому просить визнати противоправним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000224001/0 від 25.01.10; № 0000224001/1 від 13.02.10

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами звітного періоду за січень 2009 року у позивача виникло право на бюджетне відшкодування. Позивачем було прийняте рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, у звязку із чим, позивачем до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі була подана податкова декларація, в якій було заявлено бюджетне відшкодування в сумі 32 843,00 грн. Разом з декларацією були подані розрахунки суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування на поточний рахунок позивача. За результатами перевірки позивача відповідач дійшов висновку, що не встановлено місцезнаходження деяких постачальників ВАТ "Фірма СЕЛМА" і сплати ними сум ПДВ до бюджету.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов, у яких зазначив, що згідно з наданою до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим декларацію з ПДВ за січень 2009 року було проведено документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ. У ході проведення документальної перевірки направлені запити на проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача. Запити спрямовані для підтвердження правильності відображення податкових зобовязань з ПДВ у постачальників, що відвантажили товар на адресу ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА”. Згідно відповіді ДПІ у Солом'яненському р-ні м. Київа неможливо проведення перевірки, ТОВ "Комплекс СМВ" у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною та фактичною адресою. Відповідач вважає, що відповідно до Наказу ДПА України № 196 від 24.04.2003року “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Також, відповідач зазначив, що відшкодування ПДВ можливе тільки за умови включення до реєстру субєктів підприємницької діяльності, а включення до реєстру можливе тільки при закінченні проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін присутніх у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА”є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 30.05.1997 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 431535 (а.с. 55, т.1), статуту ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА”, затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА” від 19 жовтня 2007 року (а.с. 35).

Судом встановлено, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 05.3-6-06/921 від 13.06.2007 року ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА” станом на 13.06.2007 року знаходиться на обліку в ЄДРПОУ (а.с. 36).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00396729 ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА” зареєстровано платником податку на додану вартість у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (а.с. 37).

15.01.10 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ АФ "Слобода - 92" з ТОВ "Комплекс СМВ" (ЄДРПОУ 31451356), який є безпосереднім постачальником ВАТ "Електромашино-будівельний завод "Фірма "Селма" з питань правомірності заявленого бюджетного відшкодування у січні 2009 року, за результатами якої складений акт № 2/40-1/20732066 від 15.01.10 (а.с. 18-20).

Зазначеною перевіркою встановлено, що згідно відповіді Харківської ОДПІ вх. № 3118/7/16-017/153 від 26.06.09, довідка № 2082/16/14111795 від 26.06.09 діюче підприємство і дійсно реалізувало провід, барабан ВАТ "Фірма СЕЛМА" по вказаної у запиті податкової накладної і є посередником. Виробником відвантаженої продукції є ТОВ "Комплекс СМВ", ЄДРПОУ 31451356, м. Київ.

Також, зазначеним актом перевірки закріплено, що згідно відповіді ДПІ у Соломянському р-ні м. Києва вх. № 408/7 від 24.12.09 про неможливість проведення перевірки ТОВ "Комплекс СМВ" у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною та фактичною адресою, що унеможливлює підтвердити взаємовідносини між підприємствами та сплату ПДВ до Державного бюджету України за вересень 2008 р. ТОВ "Комплекс СМВ". Вищезазначене вказує відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування у січні 2009 у частині непідтвердженої сплати ТОВ "Комплекс СМВ" сум ПДВ до бюджету у частині непідтвердженої сплати ТОВ АФ "Слобода - 92" сум ПДВ до бюджету.

25.01.10 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000224001/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 62843,00 грн. (а.с. 8).

13.02.10 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000224001/1 яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 62843,00 грн. (а.с. 9).

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття “субєкт владних повноважень” наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю субєкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого субєкта, який є учасником спору.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).

Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.6. п.7.7. ст. 7 на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статі 7 Закону №168 можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, яким і повинна керуватися ДПІ при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Судом перевірено у повному обсязі суму податку, фактично сплачену ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА”у попередньому податковому періоді за січень 2009 року постачальникам товарів (послуг), яка увійшла в суму бюджетного відшкодування, що заявлена позивачем у лютому 2009 року.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА” постачальникам у вересні 2008 року, зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та послуг та були перераховані на розрахункові рахунки продавців.

Цей факт підтверджується рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) між позивачем та постачальниками, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні. Копії всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів між позивачем та постачальниками залучені як докази до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з наказом ДПА України № 196 від 24.04.2003р. “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Отже, суд звертає увагу відповідача, що основним постачальником позивача є ТОВ "АПФ "Слобода-92", а не ТОВ "Комплекс СМВ", що спростовує посилання відповідача на порушення позивачем приписів Наказу ДПА України № 196 від 24.04.2003р.

Також, суд підкреслює, що спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання відповідача на те, що обовязковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість.

Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування.

Згідно з пунктом 8.6 статті 8 Закону експортне відшкодування надавалося протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

Таким чином, позовні вимоги засновані на чинному законодавстві України про оподаткування, повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 08.06.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 14.06.10 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000224001/0 від 25.01.10; № 0000224001/1 від 13.02.10

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; ЄДРПОУ 34740405) на користь Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" (адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32 “А”; банківські реквізити: п/рахунок № 26009310231 у філії ВАТ “МТБ” м. Сімферополь, МФО 384748, код ЄДРПОУ 20732066) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Латинін Ю.А.