Рішення № 102437550, 06.01.2022, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3446/21

Провадження № 2/591/2086/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Тимченко Н.В.,

представника позивача - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідача - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу №591/3446/21

за позовом ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа : Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 24.05.2021 звернувся до суду з позовом та просить визнати ОСОБА_3 , та сина ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

23.06.2021 ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , подано зустрічний позов, у якому зазначила, що вона вселилась у спірне приміщення як член сім`є власника квартири (дружина) за його згодою та проживала там з моменту одруження і до липня 2020 року. Спільна дитина ОСОБА_4 також за згодою його батька була зареєстрована за вказаною адресою. В подальшому відносини між подружжям погіршились у зв`язку з неналежною поведінкою ОСОБА_5 - зловживанням алкогольними напоями, влаштування галасливих вечірок. В липні 2020 року чоловік вигнав її з немовлям на руках з квартири та відібрав ключі від квартири. Причиною непроживання в квартирі є відсутність ключів від житлового приміщення та наявність перешкод зі сторони ОСОБА_5 у користуванні жилим приміщенням. Вказані обставини свідчать про поважність відсутності її та дитини за місцем проживання.

Просить зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом надання ключів від квартири та вільного доступу до житлового приміщення.

Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18.06.2020. Підготовчі засідання були відкладені протокольною ухвалою суду за клопотанням представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

23.06.2021 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подано зустрічний позов, який ухвалою суду від 07.07.2021 прийнято до провадження та об`єднано з первісним позовом. Ухвалою суду від 07.07.2021 розгляд справи відкладено на 17.08.2021 за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 17.08.2021 в підготовчому засіданні позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа : Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, залишено без розгляду в зв`язку з заявою позивача.

Підготовче засідання, призначене на 17.08.2021, відкладалось у зв`язку з неявкою відповідача за зустрічним позовом.

31.08.2021 ОСОБА_5 подано зустрічний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Свої вимоги мотивує тим, що після подання ОСОБА_6 зустрічної позовної заяви та подання ним заяви про залишення позову без розгляду, остання так і не з`явилась з дитиною за місцем реєстрації. Зазначає, що з 2018 року перебував з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі. Мають спільну дитину - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Позивач разом з дитиною була прописана за адресою: АДРЕСА_2 . Одруження виявилось невдалим, оскільки між ними було втрачено почуття поваги та любові один до одного. В родині виникали постійні сварки, ініціатором яких була ОСОБА_3 , тому щоб уникати сварок залишався ночувати у бабусі. Дружина сприймала його відсутність як пияцтво з друзями. На початку лютого 2020 року ОСОБА_3 у його відсутність зібрала свої речі та речі дитини та добровільно переїхала жити до приватного будинку своїх батьків за адресою: АДРЕСА_3 , де раніше була зареєстрована та з якими проживала до укладення шлюбу. Незважаючи на погіршення відносин, він запропонував відсвяткувати день народження сина разом, але налагодити стосунки не вдалося. В грудні 2020 року дізнався про заочне рішення Зарічного районного суду м.Суми від 09.12.2020 про розірвання шлюбу між ними. З лютого 2020 року колишня дружина та син не проживають в спірному приміщенні, перешкод у проживанні він не чинить, ключі не відбирав, замки не змінював. Посилаючись на ч.2 ст405 ЦК України, просить визнати ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю у спірному приміщенні без поважних причин понад один рік.

Ухвалою суду від 02.09.2021 прийнято до провадження та об`єднано з первісним позовом ( ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням), призначено підготовче засідання на 21.09.2021.

Підготовче засідання 21.09.2021 відкладено на 30.09.2021 у зв`язку з клопотанням представника позивача.

Ухвалою від 30.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 02.11.2021 розгляд даної справи був відкладений за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 . Судове засідання 10.11.2021 відкладено у зв`язку з викликом свідків. 18.11.2021 розгляд даної справи був відкладений у зв`язку з закінченням процесуального часу. У справі оголошено перерву до 21.12.2021 у зв`язку з витребуванням витягу з Реєстру речових прав.

У судовому засіданні представник позивачів - відповідачів позовні вимоги підтримав із зазначених в позовній заяві підстав. Додатково пояснив, що позивачка разом з сином не має можливості користуватися житлом, у якому зареєстровані. Під час сварки відповідач-позивач вигнав її з дитиною з квартири та забрав ключі. Вимушена проживати із батьками. Позивачка-відповідачка намагалась зберегти сім?ю, однак відповідач-позивач на контакт не йде. Під час перебування у нетверезому вигляді відповідач-позивач поводить себе агресивно по відношенню до неї, її батьків та дитини. Просив первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача-позивача за зустрічним позовом проти задоволення первісного позову заперечував, підтримав позовні вимоги, викладені у зустрічному позові. Додатково пояснив, що позивач за зустрічним позовом не перешкоджав ні колишній дружині, ні дитині проживати у спірній квартирі. Вони добровільно залишили місце реєстрації, участі в утриманні житла не приймають та перешкоджають у реалізації його права на розпорядження квартирою.

В судове засідання представник третьої особи Управління «Служба у справах дітей» СМР подав заяву про розгляд справи без його участі, просить при прийнятті рішення у справі врахувати наданий висновок про розв`язання спору (а.с 190-191 т. 1).

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування Ѕ частки квартири від 04.07.2019, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Шоколою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3548, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.02.2014 року, виданого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2-333, ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 (а.с.6-11б).

Сторони з 14 вересня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 09.12.2020 (а.с.202).

Мають спільну дитину - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.205).

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 14.03-08/74356 від 04.02.2021 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_5 , син ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.201).

Заочним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 12.01.2021, справа №591/6977/20 з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з 10 листопада 2020 року до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.203).

З листа Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 09.09.2021 вбачається, що 08.09.2019 року на спеціальну лінію «102» надійшло повідомлення гр. ОСОБА_8 щодо конфлікту за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно електронного рапорту конфлікт між заявницею та чоловіком вирішено мирним шляхом, допомог поліції була не потрібна, від написання заяви заявниця відмовилась (а.с.132)

Згідно талону-повідомлення єдиного обліку №69670 08.09.2019 22:09 гр. ОСОБА_8 повідомила, що за адресою: АДРЕСА_2 чоловік в стані а/с чинить сварку з донькою заявниці, розкидані речі по квартирі. В квартирі дитина. (а.с.133).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22.09.2021 року за виконавчим листом №591/6977/20 за період з 10.11.2020 по 01.09.2021 складає 28885 грн. 92 коп. (а.с.147-148).

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.12.2021 власником квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_5 (а.с.186-189).

Згідно висновку Управління «Служба у справах дітей» СМР від 28.12.2020 № 2876/27.1-26 щодо розв`язання спору за (зустрічним) позовом ОСОБА_5 виїзд ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відбувався добровільно, тому застосування ст.405 ЦК України до спірних відносин не може мати достатнє підґрунтя у вказаній справі. Враховуючи, що дитина до досягнення нею 10 річного віку не може самостійно обирати місце проживання, тому ОСОБА_4 вимушено залишив місце свого проживання разом з матір`ю. Факт подання ОСОБА_3 позову підтверджує її намір разом з дитиною проживати в спірному приміщенні. Нерухоме майно на праві власності або користування у ОСОБА_3 відсутнє. Будинок батьків ОСОБА_3 має 2 невеликі кімнати, в яких мешкає 4 особи. Враховуючи вищевикладене, вважають за неможливе зняття з реєстрації малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.191).

Свідок ОСОБА_8 , допитана в судовому засіданні пояснила, що у вересні 2018 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Після народження дитини відносини між подружжям погіршились у зв`язку з зловживанням ОСОБА_5 спиртними напоями. У вересня 2019 року після хрещення дитини, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вигнав дружину з квартири. Дитина залишилась в квартирі, вимушені були викликати поліцію. В грудні 2019 року після корпоративу ОСОБА_5 в бійці пробили голову, він перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вона ходила до зятя в лікарню. Після введення карантину в 2020 році , роботи не було, почалися сварки між дітьми. Влітку 2020 року донька вимушена була з`їхати на місцем проживання батьків. Пішла з квартири без своїх речей та речей дитини. Донька неодноразово зверталась до зятя з проханням надати ключі від квартири, але отримала відмову. Іншого житла на праві власності донька не має, тому донька була вимушена звернутись до суду з позовом.

Свідок ОСОБА_10 , допитаний в судовому засіданні пояснив, що він перебував у відрядженні за кордоном. Подзвонила донька та повідомила, що зять вигнав її з квартири та змінив замки, доступ до квартири відсутній. Через два тижні приїхали з відрядження та поїхали за речами доньки та онука. Після розлучення донька робила спроби для примирення з батьком дитини, але безрезультатно.

Свідок ОСОБА_11 , допитаний в судовому засіданні пояснив, що він є двоюрідним братом ОСОБА_3 . Сторони проживали разом з вересня 2018 по липень 2020 року. ОСОБА_5 виставив ОСОБА_12 з дитиною з квартири в липні 2020 року. Після події на корпоративі ОСОБА_5 став конфліктним, агресивним, вживає спиртні напої. Сестра неодноразово казала, що має намір зберегти сім`ю, але безрезультатно.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо), суд може продовжити пропущений строк.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 разом із неповнолітньою дитиною не проживає протягом передбаченого ст. 71 ЖК України строку у спірному житлі з поважних причин, зумовлених, зокрема, діями ОСОБА_5 , який перешкоджає їм у такому проживанні. Вказаний факт підтверджено поясненнями свідків, допитаними в судовому засіданні.

Відповідачем-позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_5 не доведено та не представлено доказів, що обґрунтовують вимогу про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втратившими право на користування житловим приміщенням.

Отже, відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 , а позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 25 Загальної декларації прав людини, прийнятою та проголошеною в резолюції 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 10 грудня 1948 року визначено, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров`я й добробуту її самої та її родини.

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (стаття 10).

Пунктом 1 статті 12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року наголошено, що право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання.

Повага до права людини на житло закріплена також у статті 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на державні органи зобов`язання "вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав" (рішення ЄСПЛ у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі Gillow v. the U. K. від 24 листопада 1986 року) так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_3 разом з дитиною, вселившись у квартиру за адресою: АДРЕСА_2 як член сім`ї наймача, набула права користування вказаним житловим приміщенням.

Окрім того, за змістом статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків, а тому зняття з реєстрації з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстровано місце проживання його неповнолітнього сина, суперечитиме інтересам останнього.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 підлягають задоволенню. Необхідно зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом надання ключів від квартири та надання можливості вільного доступу до житлового приміщення.

У зв?язку з задоволенням первісного позову зустрічні позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений за звернення із зустрічною позовною заявою, не розподіляється у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 206, 256, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом надання ключів від квартири та надання можливості вільного доступу до житлового приміщення.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_9 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовити у зв?язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення . В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач-відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, місцезнаходження: вул. Харківська, 35, м.Суми, код ЄДРПОУ 34743343.

Повний текст рішення виготовлено 06.01.2022.

Суддя О.О.Ніколаєнко