Рішення № 10243573, 15.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2010 Справа № 3/29-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Славія", м. Херсон

до відповідача-1: Приватного підприємства «Пуск», м.Херсон, селище Антонівка;

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «південна українська соєва компанія», м. Херсон, селище Антонівка

про стягнення 390777 грн. 11 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Доманська Т.К. –керівник, Кузнєцова І.М. –дов.№81 віл 01.07.2009 р.;

від відповідача-1: Орєхов С.А. –представник (в судове засідання 15.04.2010 р. не прибув);

від відповідача-2: Орєхов С.А. –представник (в судове засідання 15.04.2010 р. не прибув).

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Славія»(позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути солідарно з приватного підприємства «Пуск»(відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна українська соєва компанія»(відповідач-2) заборгованість у сумі 390777,11 грн., з яких: 291981,20 грн. основного боргу, 54016,30 грн. пені, 29198,12 грн. штрафу, 10803,30 грн. інфляційних збитків, 4778,19 грн. річних.

          Позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.

          Представник відповідача-1 надав в судовому засіданні 1 квітня 2010 року контррозрахунок пені, в якому одночасно зазначив, що визнає позовні вимоги, а саме: основний борг у сумі 291981,20 грн., штраф в сумі 29198,12 грн., інфляційні втрати в сумі 10803,30 грн., річні в сумі 4778,19 грн.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 1 квітня 2010 року повідомив, що не заперечує проти солідарного стягнення з відповідачів основного боргу в сумі 291981,20 грн., пені в сумі 24341,25 грн., штрафу в сумі 29198,12 грн., інфляційних втрат в сумі 10803,30 грн., річних в сумі 4778,19 грн.

В судовому засіданні 1 квітня 2010 року оголошувалась перерва до 15 квітня

до 10-00 для виготовлення повного тексту рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

          29 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Славія»(позивач) та Приватним підприємством «Пуск»(відповідач-1) укладено Договір купівлі-продажу №95 (далі –Договір 1), відповідно до умов якого відповідач 1 зобов»язався передати у власність позивача належний йому на праві власності товар, а позивач прийняти його та оплатити на умовах Договору.

          6 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем 1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору 1 (далі –Додаткова угода), в якій погодились з»ясувати найменування, ціну та кількість товару.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з пунктом 7 Договору 1 умовою поставки товару є 100% попередня оплата.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору 1 позивач перерахував відповідачу 1 грошові кошти на загальну суму 477384,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №611 від 29.10.2008 р. на суму 150000,00 грн., платіжним дорученням №646 від 07.11.2008 р. на суму 150000,00 грн., платіжним дорученням №660 від 13.11.2008 р. на суму 100000,00 грн., платіжним дорученням №205 від 13.11.2008 р. на суму 77384,15 грн.

Пунктом 5 Договору 1 сторони погодили строк поставки до 20.12.2008 року. В порушення вищевказаної умови Договору 1 - відповідач 1 свій обов»язок по своєчасній поставці товару виконав частково, заборгувавши 291981,00 грн.

Відповідачем 1 визнається сума основного боргу в повному обсязі, про що свідчать підписані сторонами наявні в матеріалах справи акти звірки станом на 01.08.2009 р., на 01.10.2009 р., на 01.01.2010 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи. Відповідач 1 свої зобов'зання за Договором 1 виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 291981,20 грн.

Відповідач 1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість по сплаті вартості товару складає суму 291981,20 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони намагались врегулювати свої відносини шляхом переговорів. Як вбачається з переписки, директор відповідача 1 запропонував розрахуватись за невиконання умов Договору 1 майбутнім врожаєм 2009 року, у зв»язку з чим 24.12.2009 року між позивачем та відповідачем 1 був укладений Договір на постачання товару №99 (далі –Договір №2), пунктом 5 якого передбачено строк поставки товару - до 20.07.2009 року.

Договір №2 підписаний позивачем та відповідачем 1 без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

В забезпечення виконання зобов»язань відповідача 1 за Договором №2 , 6 квітня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна українська своєва компанія»(відповідач 2) було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов»язується відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання усіх зобов»язань відповідача 1, які виникли згідно Договору купівлі продажу №99 від 24.12.2008 р.

Відповідно до ч.1 ст..553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

За нормами статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 4.1.1. Договору поруки передбачено, що при порушенні зобов»язань відповідачем 1 перед позивачем (кредитором) по основному договору (договору №2), відповідач 2 зобов»язується виконати зобов»язання відповідача 1 протягом трьох днів з моменту отримання вимоги від кредитора. Судом встановлено, що листом №4 від 20.01.2010 р. позивач запропонував відповідача 2 до 25 січня 2010 року перерахувати суму боргу, але відповідач 2 вищевказану вимогу залишив без відповіді та реагування.

Відповідно до п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав його у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст..536 ЦК України від дня, коли товар мав бути преданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Анатогічні положення містяться також у п.4 ст.231 та п.4 ст.232 ГК України.

Відповідно до п.п.г п.8 Договору №99 від 24.12.2008 р. у випадку порушення строків виконання зобов»язання по передачі товару у власність покупця відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочки, а за прострочку більше 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі10% договірної вартості товару.

Відповідно до п.п.е п.8 позивач нарахував та просить стягнути 29198,12 грн. штрафу у розмірі 10% від суми невиконаного відповідачем 1 зобов»язання по своєчасній поставці товару. Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягненя штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов»язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

За змістом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Відповідно до п.49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.08р. - положення цього закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, - суд не погоджується з розрахунками пені, викладеними позивачем (а.с.29). Позивач нарахував та просить стягнути солідарно з відповідачів пеню (у розмірі 0,1% від вартості товару) за період з 21.07.2009 р. по 21.01.2010 р. у сумі 54016,30 грн.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок пені та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 31573,97 грн. за період з 21.07.2009 р. по 21.01.2010 р.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути 4778,19 грн. річних за період з 21.07.2009 р. по 28.01.2010 р. та 10803,30 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2009 р. по 31.12.2009 р. Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та річних і зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково: 3% річних за період з 21.07.2009 р. по 28.01.2010 р. - в сумі 4583,71 грн., інфляційні за період з 01.08.2009 р. по 31.12.2009 р. –10219,34 грн.

Оскільки спір доведений до вирішення у судовому порядку з вини відповідачів, з останніх, у відповідності до ст..49 ГПК України на користь позивача солідарно стягуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог з кожного по 1837,78 грн. витрат на оплату державного мита та по 110,99 грн. з кожного витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу з кожного.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.1 ст.553, ч.1,2 ст.554, ч.2 ст.625, ст..712 ЦК України, ст..ст.173, 174, 175, 193, ч.6 с.232, ст..265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Пуск»(73000, м.Херсон, сел..Антонівка, вул..Бурназяна, 1, р/р 2600301005717 в АТ «Кредобанк», МФО 352413, код ЄДРПОУ 32267735), Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна українська своєва компанія»(73000, м.Херсон, сел..Антонівка, вул..Бурназяна, 1, р/р 26005870847 в ХФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 352015, код ЄДРПОУ 32267709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія»(73000, м.Херсон, вул..Московська, 5 а, кв.87, р/р 26000056050301 в ХФ АБ «Брокбізнесбанк», МФО 352372, код ЄДРПОУ 21292952) 291981,20 грн. основного боргу, 31573,97 грн. пені, 29198,12 грн. штрафу, 10219,34 грн. збитків від інфляції, 4583,71 грн. 3% річних, з кожного по 1837,78 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та з кожного по 110,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська