Рішення № 10243571, 08.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2010 Справа № 4/20-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом компанії "Фортіус Лімітед" Англія Лондон

до товариства з обмеженою відповідальністю " ТПК Зерновик" м. Херсон

про стягнення 1.401.010грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача - директор Федько М.Г., уповноважена особа Протасова Л.І.

від відповідача - не з’явився

в с т а н о в и в:

Компанія "Фортіус Лімітед" (Fortius Limited) –позивач по справі, звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю " ТПК Зерновик” –відповідач, яким просить стягнути 1.401.010грн.00коп. у зв’язку з неповерненням грошових коштів за укладеним між сторонами договором кредиту від 22.12.2003року №12/01-2003.

Підставою позовних вимог позивач зазначає ст.ст. 509, 612, 1046, 1049, 1050 ЦК України та посилається на те, що відповідач не виконує обов’язків по поверненню кредиту відповідно до пункту 2.5 договору кредиту та пункту 19 Повідомлення про договір від 26.02.2008року, яке відповідач надавав при звернені до управління НБУ в Херсонській області при реєстрації угоди №2 від 29.05.2006року.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідно до додаткових угод № 2 від 29.05.2006рооку та №3 від 12.06.2006року до договору кредиту строк виконання зобов'язання по погашенню кредиту станом на день розгляду справи не настав. За посиланням відповідача за додатковою угодою №2 від 29.05.2006року сторони узгодили, що погашення кредиту здійснюється щоквартально, рівними частками, починаючи з 01.01.2010року до 31.12.2011року. Відповідач вважає, що строк погашення першої частини кредиту за умовами додаткової угоди №2 настане лише 01.04.2010року.

Крім того, відповідно до додаткової угоди №3 погашення кредиту передбачено щоквартально, рівними частинами починаючи з 01.01.2011року до 31.12.2012року та припинено дію пункту 6 договору до 01.04.2011року, тому відповідач вважає, що строк виконання зобов’язання по погашенню кредиту у нього не настав.

Він зазначає, що Повідомлення про договір не є частиною договору кредиту і не вносить змін чи доповнень до цього договору, які відповідно до п.8.2 договору кредиту укладаються в письмовій формі.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду 09.03.2010року та 08.04.2010року не з'явився, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи .

          Ухвала про відкладення розгляду справи від 09.03.2010року направлена відповідачу у встановленому порядку відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002року №75 (з подальшими змінами). Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Клопотання відповідача без номера та дати, яке отримане судом 07.04.2010року, про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням представника задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов’язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв’язку з тим, що розгляд справи неодноразово відкладався, представник відповідача був присутнім в попередніх засіданнях та надавав пояснення по суті спору.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути як керівники так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством, установчими документами, або підтверджуються відповідними довіреностями від імені підприємства. Тому зазначене в клопотанні від 07.04.2010року посилання представника відповідача Ярового В.Ф. на його зайнятість в іншій справі, не позбавляє відповідача права надіслати до суду іншого уповноваженого представника, так як суд не зобов’язував явку в засідання конкретного представника.

До того ж неявка представника відповідача не є перешкодою для вирішення спору, оскільки він був присутнім в попередніх засіданнях та надавав додаткові докази і пояснення по суті спору.

Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Крім того, відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки це спричинить порушення строку вирішення спору.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників позивача, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

22.12.2003 року між компанією "Фортіус Лімітед" (позивач) та ТОВ "ТПК Зерновик" (відповідач) укладено договір кредиту № 12/01-2003, який був зареєстрований управлінням НБУ в Херсонській області, про що видано відповідне реєстраційне свідоцтво № 168, яке відповідно до додатку №1 від 16.11.2004року до реєстраційного свідоцтва, мало строк дії до 31.12.2007 року.

Відповідно до умов зазначеного договору кредиту позивач надає відповідачу кредит в сумі 2.000.000,00 дол.США шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача, а відповідач (пункт 4.1) зобов’язаний повернути позивачу отримані кредитні кошти до 31.12.2007 року.

Пунктом 2.3 договору кредиту сторонами узгоджено плату за кредит у розмірі 11% річних. Крім того, пунктом 2.4 договору кредиту передбачено нарахування відсотків на суму фактично отриманих коштів по день повного їх повернення, які за умовами пункту 2.5 договору кредиту нараховуються кредитором та сплачуються позичальником щоквартально, починаючи з 01.05.2004року.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір кредиту від 22.12.2003року є обов’язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

За правовою природою укладений між сторонами договір від 22.12.2003року є договором позики.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав обов’язки за договором кредиту та в період з 25.12.2003року по 24.03.2005року перерахував відповідачу 1.589.000, 00 дол.США.

Своїх обов’язків по поверненню кредиту в термін встановлений пунктом 4.1 договору - до 31.12.2007року відповідач не виконав, повернувши 01.07.2005року 296.258,00дол.США боргу по кредиту та 144.962,00 дол.США відсотків по кредиту та 11.07.2005року –304.000,00дол. США боргу по кредиту.

05.05.2006року сторонами підписано угоду №2 якою підтверджена заборгованість відповідача по кредиту станом на 30.04.2006року в сумі 1.401.514,12 дол. США, із яких: 988.762,00дол.США боргу по кредиту; 91.503,02дол.США відсотків по кредиту; 32.249,10 дол. США пені за порушення строків погашення кредиту.

Документального підтвердження перерахування боргу по кредиту та відсотків після підписання додаткової угоди №2, якою відповідач визнає заборгованість, суду не надано.

Досліджуючи заперечення відповідача з посиланням на додаткові угоди до договору кредиту №2 від 29.05.2006рооку та №3 від 12.06.2006року до договору кредиту відповідно до яких він вважає, що строк виконання погашення кредиту станом на день розгляду справи не настав, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.          

Порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів регулюється Постановою Правління Національного банку України №270 від 17.06.2004року “Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам”, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.07.2004року за № 885/9484.

Згідно з пунктом 1.7 вищезазначеної Постанови договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов’язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов’язковій реєстрації Національним Банком України. Резидентам–позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління НБУ .

Уповноважені банки зобов’язані реєструвати такі договори в порядку, визначеному главою 4 розділу 1 Постанови до фактичного одержання кредиту з видачею резидентам-позичальникам, які не є банками, реєстраційного свідоцтва (пункти.1.7, 1.8, 1.9 Постанови).

При цьому, відомості щодо розміру виплат за користування кредитом зазначаються резидентом-позичальником у повідомленні про договір (п.1.14). Лише після отримання повідомлення про договір територіальним управлінням НБУ здійснюється реєстрація договору.

Виходячи із аналізу вищезазначених норм закону та Постанови Правління НБУ, суд приходить до висновку про те, що повідомлення про договір від 22.12.2003року, яке надавалося відповідачем, як резидентом-позичальником, а також реєстрація договору кредиту територіальним відділенням НБУ з видачею реєстраційного свідоцтва є істотними умовами договору від 22.12.2003року, а тому сторони повинні виконувати вимоги, зазначені в них.

Відповідач, звертаючись до управління НБУ в Херсонській області з заявою про реєстрацію додаткової угоди №2 від 29.05.2006року надав банку 26.02.2008року з метою реєстрації змін до кредитного договору повідомлення про договір.

Пунктом 19 зазначеного повідомлення відповідачем зазначено розрахунок розміру виплат за користування кредитом протягом дії договору, відповідно до якого станом на 01.01.2010року настав строк погашення кредиту, в тому числі і основної суми кредиту в розмірі 175.100,00дол. США.

Крім того, 29.05.2006 року сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору кредиту № 12/01-2003 від 22 грудня 2003 року, яка стосувалася встановлення строку з якого нараховуються та сплачуються відсотки за користування кредитом (починаючи із 01.01.2010 року по 31.12.2011 року); зміни строку погашення кредиту (починаючи із 01.01.2010 року до 31.12.2011 року); викладення підпункту 6.1. в новій редакції; виключення із договору підпункту 6.2.; зміни в підпункт 8.2. Договору (зміна реквізитів кредитоодержувача).

Відповідно до повідомлення управління НБУ в Херсонській області №18-14/35-943 від 25.03.2010року, яке надіслано на запит суду, банку було надано нотаріально посвідчену копію додаткової угоди №2 від 29.05.2006року, яка була зареєстрована управлінням НБУ в Херсонській області 11.03.2008 року, про що було видано відповідний додаток від 11.03.2008 року № 2 до реєстраційного свідоцтва № 168 виданий управлінням НБУ в Херсонській області щодо реєстрації договору кредиту № 12/01-2003 від 22 грудня 2003 року. Строк дії реєстраційного свідоцтва встановлений в додатку до 31.12.2011 року.

Таким чином додаткова угода №2 від 29.05.2006року, яка була зареєстрована управлінням НБУ в Херсонській області 11.03.2008 року, є невід’ємною частиною договору кредиту від 22.12.2003року, а тому розцінюється судом як додаток до договору кредиту, оскільки документального підтвердження визнання недійсною цієї угоди чи додатку від 11.03.2008 року № 2 до реєстраційного свідоцтва № 168 виданого управлінням НБУ в Херсонській області, позивачем суду не надано.

Суд зауважує, що у разі отримання позивачем належних письмових доказів підроблення додаткової угоди № 2, останній не позбавлений права на звернення до господарського суду з заявою про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами.

Виходячи із редакції додаткової угоди №2 до договору кредиту, строк виконання обов’язку погашення відповідачем кредиту в сумі 175.100,00дол. США, що за курсом НБУ на день звернення з позовом становить 1.401.010грн.00коп., настав 01.01.2010року.

Документального підтвердження перерахування позивачу зазначеної суми станом на день розгляду справи відповідач суду не надав, пояснивши, що на його думку, у нього не виникло зобов’язання щодо погашення кредиту на цю дату.

Посилання відповідача на те, що з урахуванням редакції пункту 4.1. договору кредиту за додатковою угодою №2 від 29.05.2006року обов’язок погашення кредиту щоквартально у нього виникає не 01.01.2010року, а 01.04.2010року не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки в будь-якому разі станом на день прийняття цього рішення (08.04.2010року) закінчився поквартальний строк погашення кредиту, зазначений в додатковій угоді №2 від 29.05.2006року, однак борг за кредитом, в тому числі і 175.100,00дол. США, що за курсом НБУ на день звернення з позовом становить 1.401.010грн.00коп., відповідачем не погашено.

Відповідно до положень ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог зазначеної процесуальної норми посилання відповідача на те, що за додатковою угодою № 3 до договору кредиту № 12/01-2003 від 22 грудня 2003 року сторони встановили строк погашення кредиту щоквартально, починаючи із 01.01.2011 року, не приймаються судом як належний доказ по справі, оскільки за повідомленням управління НБУ в Херсонській області №18-14/35-943 від 25.03.2010року зазначена угода до банку не подавалася і її реєстрація в установленому порядку не здійснювалася, тому вона не є укладеною в порядку визначеною законом відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України та не може бути додатком до договору кредиту і не вносить до нього ніяких змін. Позивач категорично заперечує факт підписання цієї угоди, а відповідачем на вимогу суду не надано оригіналу угоди №3, як і не надано доказів її реєстрації в управлінні НБУ в Херсонській області в порядку, встановленому Постановою Правління Національного банку України №270 від 17.06.2004року, а банк повідомив суд про те, що додаткова угода №3 йому не надавалася.

Не приймаються судом , як належний доказ по справі, і посилання відповідача на те, що Повідомлення про договір не є частиною договору кредиту і не вносить змін чи доповнень до цього договору, оскільки, як зазначалося вище, Повідомлення про договір є істотною умовою договору кредиту від 22.12.2003року, так як його подання встановлено Постановою Правління НБУ від 17.06.2004року №270 і є необхідною умовою реєстрації договору та видачі реєстраційного свідоцтва. Тобто, Повідомлення є суттєвою умовою, яка встановлена нормативним актом –Постановою Правління НБУ, як істотна і необхідна умова для договорів кредиту, що укладаються між резидентами та нерезидентами в іноземній валюті.

З урахуванням вищезазначених норм права, позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні за згодою представників позивача оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " ТПК Зерновик"

м. Херсон Одеська площа № 6 код ЄДРПОУ 32479241 (інші реквізити суду невідомі) на користь компанії "Фортіус Лімітед" Англія Лондон, банківські реквізити: Fortius Limited Beneficiary`s Bank : Bank of Cyprus Public Compani Ltd International Busintss Unit Michalakopoulou, 28 Nicosia, Cyprus Account No 0155-40-696516-06 IBAN : CY21 0020 0155 0000 0040 6965 1606 SWIFT : DCYPCY2N - 1.401.010грн.00коп. основного боргу, 14.010грн.10коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 14.04.2010року.