Рішення № 10243489, 09.03.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                     09.03.2010 Справа № 17/37-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос", м. Херсон

про стягнення 46689 грн. 29 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Каленюк О. М., дов. № 180909/1 від 18.02.09р.

від відповідача - не прибув.

          Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (відповідач) заборгованості за договором кредитної лінії № 1/16/2007 від 03.07.2007 р. у сумі 46689 грн. 29 коп., з яких 46267 грн. 38 коп. простроченої заборгованості за відсотками, нарахованої за період з 03.11.2009 р. по 25.01.2010 р. та 421 грн. 91 коп. пені за прострочення зобов'язання за відсотками за період з 03.11.2009р. по 25.01.2010р.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

          Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, вимог ухвал суду від 10.02.2010р. та 25.02.2010р. не виконав, відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, проти наявності заборгованості не заперечив, з клопотаннями про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на інший строк до суду не звертався.

          Враховуючи викладене, господарський суд зазначає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався. З огляду на вищевикладене суд вважає, що неприбуття в судове засідання є обраним відповідачем захистом від заявлених вимог.

          Оскільки відповідачем відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 ГПК України.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

          03 липня 2007 року між акціонерним комерційним банком „Імексбанк” (позивач, кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю „Кронос” (відповідач, позичальник за договором) було укладено договір кредитної лінії №1/16/2007, за умовами якого кредитор зобов’язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Умовами договору було передбачено надання коштів окремими частинами (траншами) в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 1000000 грн. 00 коп. зі сплатою 17,0 відсотків річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 02.07.2009 року.

          Додатковими угодами №№1, 2, 3 від 03.07.2007р., 25.01.2008р. та 08.02.2008 року відповідно, до договору від 03.07.2007р., сторонами було внесено зміни та доповнення до окремих положень договору кредитної лінії.

          30.04.2008 року сторонами було укладено додаткову угоду №4, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо внесення змін в п.1.1 договору що стосується визначення розміру відсотків річних, а саме встановили, що сплаті підлягають 20,0 відсотків річних, що не протирічить п.п.2.10-2.10.2 договору від 03.07.2007р.

          Суд звертає увагу на те, що під час укладення договору та виконання його умов, від імені кредитора виступав акціонерний комерційний банк „Імексбанк”, в той час як позов заявлено публічним акціонерним товариством „Імексбанк”. В зв’язку з чим судом встановлено, що акціонерний комерційний банк „Імексбанк” було перейменовано у публічне комерційне товариство „Імексбанк”.

          Матеріалами справи, а саме копією Статуту товариства (а.с.46-57) підтверджено, що на підставі рішення загальних зборів акціонерів (протокол №5 від 28.07.2009р.) акціонерний комерційний банк „Імексбанк” змінив назву на публічне акціонерне товариство „Імексбанк”. Публічне акціонерне товариство „Імексбанк” виступив правонаступником по всіх правах і зобов’язаннях акціонерного комерційного банку „Імексбанк”. За таких умов суд констатує, що публічне акціонерне товариство „Імексбанк” є належним позивачем в даному спорі.

          Протягом дії кредитного договору позивачем було належним чином виконано його умови, а саме надано відповідачеві кредит в розмірі 1000000,00 грн., що підтверджено банківськими виписками з особового рахунку відповідача (а.с.15-40) за період з 03.07.2007р. по 02.07.2009р.

          Натомість, відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, і після закінчення строку дії кредитного договору не повернув банку всю суму кредиту і відсотки.

          З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач 14.10.2009р. направив боржнику претензію за вихідним №38-77/1, яка останнім залишена без належного реагування та задоволення.

          У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості з розрахунком боргу за кредитним договором станом на 02.11.2009 року на загальну суму 1140328 грн. 81 коп., про що 22.12.2009 року господарським судом Херсонської області було ухвалено рішення по справі №11/195-09, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

          Судовим рішеннями по справі № 11/195-09 від 22.12.2009 р. (а.с.73) встановлено, що відповідач не виконав грошове зобов’язання за договором кредитної лінії щодо сплати позивачу основного боргу в сумі 1140328 грн. 81 коп.

          Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

          На час подачі позову по справі № 17/37-10, рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2009р. р. у справі № 11/195-09 боржником щодо оплати основного боргу не виконано. Відтак, після прийняття судом рішення по справі № 11/195-09 про стягнення боргу за договором кредитної лінії кредитор (позивач) реально грошові кошти не отримав що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

          За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, правовідносини за яким витікають з положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за якою за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

          У п.п.2.7, 2.8 договору кредитної лінії від 03.07.2007р. визначено, що нарахування відсотків за користування траншем кредиту здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму заборгованості на позичковому рахунку щоденно за методом факт/факт виходячи з фактичної кількості днів у році, та сплачуються позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії цього договору. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту.

          У п.п. 3.3.4, 3.3.6 та 3.3.7 договору сторони дійшли згоди про те, що позичальник зобов’язаний суворо дотримуватись положень договору кредиту, повернути в повному обсязі транші кредиту зі сплатою винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій у терміни, визначені договором кредиту, та протягом строку використання траншів кредиту сплатити відсотки за користування ними в порядку, визначеному п.п.2.7-2.9 договору.

          Оскільки зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос” за договором кредитної лінії від 03.07.2007р №1/16/2007 не виконані, кредитором за період з 03.11.2009р. по 25.01.2010р. нараховано відсотки за користування кредитом в сумі 46267 грн. 38 коп. З 25.01.2010 року нарахування відсотків припинено на підставі рішення кредитного комітету публічного акціонерного товариства „Імексбанк” від 25.01.2010р.

          Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Доказів сплати заборгованості за відсотками суду не надано.

          Таким чином, заявлена до стягнення сума заборгованості за відсотками, нарахована за період з 03.11.2009р. по 25.01.2010р., в розмірі 46267 грн. 38 коп. є обґрунтованою, документально доведеною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також позивачем заявлено до стягнення 421 грн. 91 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом.

          Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Згідно з ч.1 статті 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

          Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Відповідальність сторін за кредитним договором передбачена статтею 4 договору. Так, згідно п.4.1 договору у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених п.2.8 договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1.1, 2.4, 2.10.3, 3.2.3, 4.2, 5.4 договору, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

          Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

          Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок суми 421 грн. 91 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом та дійшов висновку, що в даному випадку позивачем пеня обрахована виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що відповідає приписам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Оскільки нарахування пені у вказаних розмірах є правомірним, суд задовольняє вимогу позивача в частині стягнення 421 грн. 91 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 03.11.2009р. по 25.01.2010р. в повному обсязі.

          Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

          З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

          Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

          За правилами статті 49 ГПК України судові витрати, а саме 466 грн. 89 коп. державного мита та 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

          За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          На підставі наведених норм матеріального права, керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

                    1. Позов задовольнити в повному обсязі.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (м. Херсон, вул. Декабристів, буд. 17, к.18, код ЄДРПОУ 22749218, р/рах. 26001003674001 в філії АТ "Імексбанк" у м. Херсоні, МФО 342296) на користь публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (м. Одеса, пр. Гагаріна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 20971504, р/рах. 12000009999027 в НБУ, МФО 328384) 46267 грн. 38 коп. заборгованості за відсотками, 421 грн. 91 коп. пені, 466 грн. 89 коп. державного мита та 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                     Суддя М. Б. Сулімовська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

12 березня 2010 року.