Рішення № 10243487, 09.03.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.03.2010 Справа № 4/33-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Дельта-лоцман" м. Миколаїв

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еніре" м. Херсон

про стягнення 4.378грн.80коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Питомець Г.П.

від відповідача - не з’явився

                                        в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовними вимогами і просить стягнути з відповідача заборгованість з канального збору та збору за послуги регулювання руху суден в сумі 4.276грн.17коп., посилаючись на те, що рахунок від 30.11.2009року на суму 7.921грн.32коп. за надані послуги відповідач сплатив частковою.

Крім того, позивач просить стягнути 102грн.63коп. пені за порушення строків перерахування грошових коштів.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав додаткові докази і пояснення у справі.

Відповідач в засіданні суду 18.02.2010року позовних вимог не визнавав, надавши усні пояснення з посиланням на відсутність між сторонами угоди, за якою він би зобов'язався здійснювати розрахунки. Крім того, він посилався на те, що позивач здійснив розрахунок канального збору за ставкою, передбаченою для міжнародних перевезень, в той час, як судно здійснювало каботажне перевезення.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду 09.03.2010року не з'явився і документів на підтвердження заперечень проти позову не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи належним чином.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 18.02.2010року направлена відповідачу у встановленому порядку відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002року №75 (з подальшими змінами). Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про те?? що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

Статтею 3 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через Міністерство транспорту України та відповідні центральні органи державної виконавчої влади.

Відповідно до зазначеної норми Міністерство транспорту України в межах своєї компетенції затверджує правила, інструкції та інші нормативні документи з питань торговельного мореплавства , які є обов'язковими для усіх юридичних та фізичних осіб.

Статтею 110 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що в районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден, тобто контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних робіт, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

Зона дії і порядок руху суден у зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, які затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Такі Правила плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському (БДЛК) та Херсонському каналах»затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007року №655.

Розділом 2.2 вищезазначених Правил встановлено порядок плавання суден в районі їх дії. Зокрема, плавання суден довжиною понад 50 метрів у порти Одеса, Іллічівськ, Южний, а також у порти БДЛК здійснюється за системою розподілу руху суден у ПЗЧЧМ і РШ, указаними на навігаційних картах. У районі дії Правил рух суден цілодобово регулюється службою регулювання руху суден ДП «Дельта-Лоцман», до складу якого входять ЦРРС «Руська Коса», ПРРС «Іллічівськ», Одеса, Южний, Очаків, Широка Балка.

Відповідно до пункту 4.1 Положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №430 від 28.05.2001року служби регулювання руху суден створені для надання послуг з метою забезпечення безпеки мореплавства ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобіганню забруднення довкілля з суден.

Згідно з п.1 наказу Міністерства транспорту України №312 від 15.04.2004року на ДП «Дельта –Лоцман»покладено функції забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів регулювання руху суден.

Основним видом діяльності позивача відповідно до пункту 2.2 Статуту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №10 від 10.01.2009року є також надання лоцманських послуг та послуг служб регулювання руху суден; надання послуг із забезпечення безпечного проходження суден судноплавними шляхами загальнодержавного значення; інші види діяльності в сфері забезпечення безпеки судноплавства.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок стягнення і розмір якого визначається відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата.

Пунктом 18 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000року визначено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб.м. об'єму судна за визначеними ставками. Цією ж постановою встановлено, що канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками державному підприємству «Дельта-Лоцман».

З урахуванням вищезазначених норм права та приписів, суд дійшов до висновку, що між державним підприємством “Дельта-лоцман” (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еніре" (відповідач по справі) відповідно до статті 179 ГК України склалися господарські відносини з надання послуг РСРРС, які є обов'язковими для суден довжиною більш ніж 30метрів, а їх оплата здійснюється на підставі рахунків відповідача. Позивач за заявками відповідача надавав послуги з лоцманського проведення і регулювання суден та надав право проходження суден по Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах. В свою чергу відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за послуги, надані позивачем.

При цьому відповідач, як агент судна «Дева Мария», несе повну матеріальну відповідальність перед позивачем за повноту і своєчасність оплати вартості наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були надані послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден судну „Дева Мария”, яке знаходилося під агентуванням відповідача, та в період з 24-25 листопада 2009року і з 29-30 листопада 2009року здійснило проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським та Херсонським морськими каналами.

Факт надання послуг підтверджується випискою служби регулювання суден з переговорів УКВ-зв'язку з капітаном судна, виписками із вахтових журналів ПРРС «Очаків», ПРРС «Широка Балка», ЦРРС «Руська Коса», а також роздруківками з електронного журналу реєстру квитанцій про виконані послуги.

Загальна вартість наданих позивачем послуг становить 7921грн.32коп. На зазначену суму позивачем виписано рахунок ДЕ-04659 від 30.11.2009року, який передано для оплати відповідачу. Відповідачем рахунок сплачений частково в сумі 3645грн.15коп. Його борг становить 4276грн.17коп.

Відповідно до вимог пп. 1, 7 ст. 193 Господарського Кодексу України, ст.526 ЦК України зобов'язання сторонами повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору, Господарського та Цивільного Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

При цьому, посилання відповідача на відсутність між сторонами договору у вигляді окремого письмового документу про надання послуг не звільняє його від обов'язку оплати послуг, а заперечення відповідача саме з цього приводу не є підставою відмови в задоволені позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 22 .12.2009року надіслана відповідачу претензія від 21.12.2009року №6747 з вимогою сплатити борг, яка залишена відповідачем без задоволення.

Оскільки і в засідання суду відповідач не надав доказів перерахування боргу, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 4276грн.17коп. підлягають задоволенню.

При цьому судом відхиляються усні посилання представника відповідача надані в засіданні суду 18.02.2009року про невірне застосування позивачем тарифу за надані послуги з посиланням на те, що судно здійснювало не міжнародні, а каботажні перевезення вантажів, оскільки належних доказів на підтвердження цих фактів відповідно до ст. 32, 34 ГПК України ним суду не надано. В той же час роздруківкою переговорів з капітаном судна «Дева Мария»за 24.11.2009року, а також витягом із вахтового журналу підтверджується, що теплохід «Дева Мария»здійснював прохід Бузько-Дніпровсько-лиманським та Херсонським морськими каналами в баласті (без вантажу) з порту Іллічівськ в порт Херсон. Таким чином такий прохід не є каботажним перевезенням, так як судно взагалі не здійснювало транспортування вантажів, або перевезення пасажирів, а здійснювало перехід для завантаження в портах України з наступним перевезенням вантажу в іноземний порт з пунктом призначення Угорщина (в вахтовому журналі зазначено «ХРП - Венгрия»).

З огляду на зазначене, позивачем обґрунтовано застосовано ставки зборів передбачені зборами та платою за послуги, що надаються суднам у морських торгівельних портах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996року №214, а також Положенням про портові збори, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000року, як для суден закордонного плавання.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

При цьому статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Зазначена стаття має імперативний характер і сторони не можуть відступити від нього, оскільки виконання зобов'язання відповідно до ст. 548 ч.1 ЦК України забезпечується якщо це встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, сторони письмового договору, яким би встановлювалася відповідальність щодо забезпечення виконання зобов’язання у виді сплати пені не укладали і розміру пені, який підлягає стягненню за порушення зобов'язання, не встановлювали.

Посилання позивача на ч.2 ст. 231 ГК України судом відхиляються, оскільки частиною 4 ст.231 ГК України зазначено, що штрафні санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним законом щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Такої згоди щодо розміру пені між сторонами не існує.

До того ж статтею 3 зазначеного Закону ( в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вимог статей 1, 3 зазначеного Закону, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, встановлюється за згодою сторін і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Таким чином сторонами не визначено у встановленому законом порядку відповідальності у виді нарахування пені, тому відсутні підстави забезпечення зобов'язання шляхом її стягнення.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 4.276грн.17коп. основного боргу.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні за згодою представника позивача оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еніре" м. Херсон вул.Комсомольська № 30 оф. 12 р/р 260000694351 в філії ВАТ “МТБ” у м.Херсоні МФО 342285 код 35568056 на користь державного підприємства "Дельта-лоцман" м. Миколаїв вул.Лягіна, 27 р/р 26007001010084 у філії ВАТ “Державний Експортно-Імпортний Банк України” у м.Миколаєві МФО 326739 код 25374003 - 4.276грн.17коп. основного боргу, 99грн.63коп. витрат по сплаті державного мита та 230грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В стягненні 102грн.63коп. пені відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

                                                                                Рішення оформлено відповідно до

                                                                      ст.84 ГПК України і підписано 10.03.2010року.