Вирок № 102434126, 06.01.2022, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.01.2022

ЄУН № 937/2769/21

1-кп/937/337/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2022 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12020080140002753 за обвинуваченням :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, працює в ПРАТ «Мелітопольгаз», одружений, має на вихованні неповнолітню доньку 2007 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Каталіна В.В.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Рощина В.С.,

представника цивільного відповідача - Овечкіної С.Б.,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 об 12.05 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Кіа реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по дворовому проїзду будинку № 53 по проспекту 50 років Перемоги, який є житловою зоною, де пішоходи мають перевагу у русі перед транспортними засобами, відповідно до п. 26.1 ПДР України. На шляху прямування, водій ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_2 , яка рухалась справа, попереду від його автомобіля, потрапляючи у небезпечну зону перед автомобілем, маючи технічну можливість уникнути на неї наїзд, не вжив заходів до безпечного об`їзду пішохода, не обрав безпечний інтервал та проїжджаючи повз ОСОБА_2 правим переднім колесом автомобіля, допустив наїзд на ОСОБА_2 . Внаслідок наїзду ОСОБА_2 , отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив п. п. 13.1, 13.3 ПДР України, згідно з якими: 13.1. «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»;?13.3. «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.» Порушення п.п. 13.1 13.3 ПДР України вчинене водієм ОСОБА_1 знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками. Згідно висновку судової медичної експертизи № 38-М від 03.02.2021 у ОСОБА_2 , виявлені тілесні ушкодження: закритий внутрішньосуглобовий перелом обох щиколоток лівої гомілки та заднього краю дистального метаепіфіза лівої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків і підвивихом лівої стопи назовні та назад, травматичний набряк м`яких тканин лівого гомілковостопного суглобу. Зазначені тілесні ушкодження в ділянці лівої гомілки у ОСОБА_2 зокрема, переломи обох щиколоток та дистального метаепіфіза лівої великогомілкової кістки кваліфікуються, як середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , не визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому злочині та пояснив, що 30.11.2020 року приблизно о 12 годині 00 хвилин він рухаючись по проїзній частині близько 7 кілометрів на годину, побачив скупчення людей та знизив швидкість і раптом справа жінка кинулась під колеса автомобіля. Він зупинився викликав швидку та поліцію. Жінка кинулась під машину біля ринку «Таврійський», це була проїзна дорога, а не дворова частина. Потерпіла мала перевагу у русі вона спиною вискочила на дорогу за стойки, він її не бачив, оскільки вона потрапила у сліпу зону. Можливості її об`їхати він не мав, оскільки там знаходився тротуар на якому люди здійснювали торгівлю. Повинен був зупинитись але перешкоди попереду нього не було. Люди стояли від нього на відставні півтора метри, потерпіла стояла спиною до нього. Вона впала її ліва нога була під правим порогом транспортного засобу, вона сиділа, де була права нога не пам`ятає. Зазначив що може виплатити потерпілій в рахунок відшкодування шкоди близько 10000 - 15000 тисяч гривень. Під час судових дебатів зазначив про необхідність його виправдання, оскільки потерпіла сама винна в тому, що сталось, ним було дотримано під час руху правила дорожнього руху в повному обсязі.

Незважаючи на не визнання своєї вини, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України підтверджується:

Показами потерпілої ОСОБА_2 , яка суду пояснила, що вона разом з чоловіком виходила з рибного ряду на ринку «Таврійський», чоловік пішов вперед, їй залишалось пройти декілька шагів відчула поштовх у спину та підніжку, впала, побачила, що на неї їде автомобіль, закрила очі, автомобіль зупинився, потім хотіла підвестися але не змогла. Підійшли люди почали допомагати, обвинувачений викликав швидку та її забрали до лікарні. Пізніше він телефонував головному лікарю дізнавався за мій стан здоров`я. 07.12.2020 року робили операцію, обвинувачений приніс 5000 грн. На лікуванні перебувала 3 місяці. На задоволенні цивільного позову наполягає, з врахування отриманих грошових коштів від ОСОБА_1 просить стягнути з нього 25000 тисяч гривень стягнути нього, пізніше під час судового розгляду зазначила. Що наполягає на задоволенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки вони не досягнули згоди в частині відшкодування моральної шкоди, вона змушена була змінити свій уклад життя, додатково вживати заходів щодо організації життя. Страждає від отриманої травми. Продовжує лікування. Покарання просить призначити на розсуд суду.

- даними зафіксованими під час виклику на лінію 102, від 30.11.2020 року об 13:35 годині, про подію дтп з потерпілою особою ОСОБА_2 , яка отримала 2 гомілковий перелам лівої голені внаслідок того, що її збив автомобіль, 30.11.2020 року о 12-00 годині (а.с.99);

- даними зафіксованими на схемі дорожньо-транспортної пригоди від 30.11.2020 року з фототаблицей (а.с.100);

- даними протоколу огляду транспортного засобу від 01.12.2020 року, проведеного з дозволу власника на підставі заяви, відповідно до якого на встановлено затирання пилового нашарування, на правому передньому крилі, подряпина з фототаблицей (а.с.104-105);

- даними постанови про визнання речовим доказом транспортого засобу Кіа реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.107);

- даними протоколу огляду відеозапису з камер спостереження наданими на запит слідчого ФОП ОСОБА_3 , від 11.12.2020 року, відповідно до якого, предметом огляду є DVR диск білого кольору без логотипів та будь яких надписів. На диску знаходиться 1 файл DVR _ch1 _ main_1602020044500_16102020050000.dav. файл містить відеозапис з камери відео спостереження встановленої на споруді ринку «Таврійський», м. Мелітополь пр-т. 50 річчя Перемоги. При відтворенні відеозапису на моніторі комп`ютерного обладнання, встановлено що відео зйомка проводилась камерою стаціонарно закріпленою на споруді ринку «Таврійський», м. Мелітополь пр-т. 50 річчя Перемоги. На відеозаписі видно виїзд з житлової зони будинку № 53 м. Мелітополь пр-т. 50 річчя Перемоги, в правій верхній частині відображено дата та час 16-10-2020 04:45:00 початок відео файлу, який не співпадає за Київським часом але таймер продовжує відлік:

04:51:01 - в кадрі з`являється жінка в темній одежі, (потерпіла ОСОБА_2 ), яка перебуває на виїзді з житлової зони. Також по виїзду з жилової зони ходять люди;

04:51:02 - в кадрі жінка (потерпіла ОСОБА_2 ), рухається зі сторони вул. Ломоносов з заходу, в бік пр-т. 50 річчя Перемоги на схід. Дивиться у сторону ринку;

04:51:03 - в кадрі з`являється автомобіль темного кольору, Кіа реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , рухається зі сторони вул. Ломоносова з заходу, в бік пр-т. 50 річчя Перемоги на схід по виїзду з житлової зони, жінка в темній одежі, (потерпіла ОСОБА_2 ), рухається по виїзду з житлової зони та перебуває у полі зору водія ОСОБА_1 ;

04:51:05 - в кадрі автомобіль темного кольору, Кіа реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , жінка в темній одежі, (потерпіла ОСОБА_2 ), рухаються попутно по виїзду;

04:51:06 - в кадрі автомобіль темного кольору, Кіа реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , здійснює наїзд на ліву ногу пішохода жінки в темній одежі, (потерпіла ОСОБА_2 );

04:51:07 - в кадрі автомобіль темного кольору, Кіа реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , зупиняється, жінка в темній одежі, (потерпіла ОСОБА_2 ) впала на асфальт, перехожі починають скупчуватись біля неї; після чого автомобіль проїхав вперед на 04:51:17 перехожі допомагають потерпілій. (а.с.109-115);

-даними постанови про визнання речовим доказом DVR диск (а.с.116)

-даними DVR диску, на якому зафіксовано відеозапис події дорожньо-транспортної пригоди 30.11.2020 року з камер спостереження стаціонарно закріпленої на споруді ринку «Таврійський», м. Мелітополь пр-т. 50 річчя Перемоги, за участі автомобіля темного кольору, Кіа реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та жінки в темній одежі, (потерпілої ОСОБА_2 (а.с.117);

- даними протоколу додаткового огляду місця події від 11.02.2021 року, відповідно до якого з метою визначення видимості пішохода з місця сидіння водія була проведена посекундна розтяжка та схемою до нього, проведено огляд місця події шляхом встановлення дій учасників ДТП, а також обстановки події, яка мала місце 30.11.2020 об 12.05 на виїзді з дворової території буд. 53 пр. 50 років Перемоги в м. Мелітополь, Запорізької області. Огляд проводився в світлу пору доби, при сухій проїзній частині, в умовах максимально наближених до умов ДТП. Візуально встановлено, що матеріальна частина обстановки не змінена, дорожні умови відповідають умовам, що були в момент вчинення події. З метою визначення видимості пішохода з місця сидіння водія, була проведена по секундна розтяжка автомобіля від місця наїзду в сторону протилежну руху автомобіля. Попередньо експериментальний автомобіль (Кіа реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ) було виставлено на проїзній частині відповідно до записів камер спостереження магазину «М`ясний». З дозволу власника магазину «М`ясний» старший слідчий Борщ С.Ю. зайняв місце за монітором, який під`єднаний до відео реєстратору з камерами спостереження та відповідно до протоколу огляду диску з відеозаписами камер спостереження магазину «М`ясний» від 11.12.2020. Слідчий Петренко О.А. за командою Борщ С.Ю. встановив експериментальний автомобіль Кіа реєстраційний номер НОМЕР_1 на проїзній частині виїзду з дворової території буд. 53 пр. 50 років Перемоги відповідно до розташування автомобіля Кіа реєстраційний номер НОМЕР_1 у позиції за 3,0с 2,0с 1,0с до наїзду та сам момент наїзду (дані позиції встановлені під час складання протоколу перегляду відео). Вказані позиції було виміряно та склали.

- за 3,0 с до місця наїзду відстань склала 5,7 м та 2,1 м від правих коліс автомобіля до правого краю проїзної частини (бордюру) по ходу руху автомобіля до пр. 50 років Перемоги;

- за 2,0 с. до місця наїзду відстань склала 3,9 м. та 2,1 м. від правих коліс до правого краю проїзної частини (бордюру) по ходу руху автомобіля до пр. 50 років Перемоги;

- за 1,0 с до місця наїзду відстань склала 2,1 м. та 2,1 м. від правих коліс до правого краю проїзної частини (бордюру) по ходу руху автомобіля до пр. 50 років Перемоги;

- місце наїзду відповідає схемі ДТП.

Також був відтворений рух пішохода ОСОБА_2 . Слідчий Петренко О.А. за командою Борща С.Ю. встановлював розташування пішохода на проїзній частині виїзду з дворової території буд. 53 пр. 50, років Перемоги відповідно до розташування ОСОБА_2 у позиції за 3,0с 2,0с 1,0с до наїзду та сам момент наїзду (дані позиції встановлені під час складання протоколу перегляду відео). Вказані позиції замірено та розміри занесені в схему до протоколу слідчого експерименту.

- за 3,0 с до місця наїзду відстань склала 1,1 м та 1,7 м до правого краю проїзної частини (бордюру) по ходу руху пішохода до пр. 50 років Перемоги;

- за 2.0 с. до місця наїзду відстань склала 0,8 м. та 2,0 м. до правого краю проїзної частини (бордюру) по ходу руху пішохода до пр. 50 років Перемоги;

- за 1.0 с до місця наїзду відстань склала 0,3 м. та 2,0 м. до правого краю проїзної частини (бордюру) по ходу руху пішохода до пр. 50 років Перемоги;

Після проведення вимірювання позицій розташування автомобіля та пішохода відповідно до відеозапису моменту ДТП, водію ОСОБА_1 , було поставлене питання, чи відповідають позиції розташування його автомобіля та пішохода до місця наїзду визначених в ході додаткового огляду місця ДТП тим позиціям, в яких знаходились його автомобіль та пішохід перед пригодою, на що ОСОБА_1 , пояснив, що повністю підтверджує розташування свого автомобіля та пішохода перед пригодою тим позиціям які зафіксовані в ході додаткового огляду (а.с.117-120);

- даними протоколу додаткового огляду від 24.02.2021 року та фото таблицею до нього, предметом огляду є автомобіль Kia Cerato д.н.з. НОМЕР_1 , оглядом встановлено ширина автомобіля від зовнішньої сторони лівого переднього колеса до зовнішнього сторони правого переднього колеса - 1,77 м. Довжина автомобіля від крайньої передньої частин бамперу до протилежної частини заднього бамперу 4,47 м. Довжина корпусу дзеркала заднього огляду (правого), яка виступила за межі корпусу автомобіля складає 0,16 м. (а.с. 121-122);

- даними висновку експерта №38-М від 01.02.2021 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження: закритий внутрішньосуглобовий перелом обох щиколоток лівої гомілки та заднього краю дистального метаепіфіза лівої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків і підвивихом лівої стопи назовні та назад, травматичний набряк м`яких тканин лівого гомілковостопного суглобу. Зазначені тілесні ушкодження в ділянці лівої гомілки у ОСОБА_2 , зокрема, переломи обох щиколоток та дистального метаепіфіза лівої великогомілкової кістки кваліфікуються, як СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я ("Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України, від 17.01.1995 р. №6). Вказані тілесні ушкодження утворилися від травматичних дій тупих предметів або при ударах о такі предмети, можливо 30.11.2020 р. у пішохода при зіткненні з легковим авто в умовах ДТП за викладених обставинах (а.с. 123-124);

- даними висновку експерта №СЕ-19/108-21/2797-ІТ від 03.03.2021 року, на момент експертного дослідження рульове управління (керування), робоча гальмівна (гальмова) система та ходова частина автомобіля Kia Cerato д.н.з. НОМЕР_1 знаходилася в працездатному стані (а.с. 125-133);

- даними висновку експерта СЕ-19/108-21/2798-ІТ від 10.03.2021 року, в розглянутій дорожній ситуації водій автомобіля «КІА Cerato» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.

Вирішення питання, як повинен був діяти в даній дорожній ситуації пішохід ОСОБА_2 , не потребує спеціальних знань в області інженерно-транспортної експертизи та може бути виконано слідчим самостійно, з урахуванням вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України.

Технічна можливість запобігти наїзду на пішохода зі сторони водія автомобіля «КІА Cerato» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , залежала від виконання ним вимог п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.

Дії водія автомобіля «КІА Cerato» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Інтервал, обраний водієм автомобіля «КІА Cerato» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 до пішохода не був безпечним. А у варіантах за 2.0с та 1.0с до наїзду інтервалу між автомобілем «КІА Cerato» реєстраційний номер НОМЕР_1 та пішоходом взагалі не було (а.с.137-141);

- даними повідомлення Управління житлово-комунального господарства Мелітопольської міської ради Запорізької області №95-06/03 від 29.03.2021 року, згідно з приписами п. 4.4.1 ДБН В2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів класифікація (категорія) вулиць і доріг населених пунктів приймається за їх функціональним призначенням відповідно за ДБН360. За класифікацією, що наведена у додатку 7.1 цього ДБН, виїзд, який розташований між ринком «Таврійським та будинком №53 по просп.. 50 років Перемоги це проїзд, а саме: проїзд транспортних засобів до житлових і громадських будинків, установ, підприємства та інших об`єктів міської забудови в середині районів, житлових кварталів. Всі розрахункові параметри містяться в таблиці 7.1. ДБН 360 (а.с.147).

Суд вважає всі вищевказані судові експертизи об`єктивними і приймає їх за основу, так як вони узгоджуються з іншими зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами та відповідають фактично подіям та обставинам скоєння злочину, що мав місце.

На підставі ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Даючи оцінку наведеним вище доказам у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством і сумнівів в їх достовірності не викликають.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ст.286 ч. 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Посилання захисника адвоката Каталіна В.В., про неврахування відомостей зазначених у висновку експерта СЕ-19/108-21/2798-ІТ від 10.03.2021 року, з підстав недопущення його підзахисним порушення п.п. 13.1, 13.3 ПДР України, суд не приймає до уваги оскільки досліджені під час розгляду кримінального провадження докази у своїй сукупності спростовують дані обставини та навпаки підтверджують не дотримання водієм автомобіля «КІА Cerato» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час руху безпечного інтервалу з пішоходом та невідповідність його дій п.п. 13.1, 13.3 ПДР України.

Підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним діянь, які відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, належить до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає позитивну характеристику за місцем проживання та роботи, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, надання матеріальної допомоги потерпілій.

Згідно зі ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , не встановлено.

Суд також враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, відомостей щодо перебування на обліку в психоневрологічній лікарні та на обліку у лікаря-нарколога не має, його ставлення до скоєного, поведінку після скоєного.

Відповідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Відповідно до ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в тому числі і у виді позбавлення волі може бути прийняте судом з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, на підставі яких суд дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Рішення суду з цього приводу має бути належним чином вмотивовано у вироку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року з подальшими змінами "Про практику призначення судами кримінального покарання"). Крім того із роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України, вбачається, що суди визначаючи ступінь тяжкості скоєного злочину, зобов`язані виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину та обставин його скоєння (форма вини, мотив, спосіб скоєння, кількість епізодів, характер та ступінь тяжкості наслідків та інше). При цьому, суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, яке є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно. Що стосується позиції потерпілої стосовно призначення покарання, то у Постанові Верховного Суду від 21.08.2019 р. № справа № 682/956/17 провадження № 13-31кс19 зауважено: у справах цієї категорії ця позиція не є обов`язковою для суду, однак вона ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, і не має над ними пріоритету.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

На переконання суду, з урахуванням конкретних обставин справи та ступеня тяжкості вчиненого злочину, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, проте із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у виді обмеження волі, в межах санкції статті 286 ч. 1 КК України. З застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбування покарання та покладення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Разом з цим, враховуючи, наявність у діях ОСОБА_1 грубої необережності, про що в свідчать порушення ним пунктів п. п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України з урахуванням мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання, суспільної небезпеки скоєного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів в межах санкції статті.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідків, що настали в результаті дій обвинуваченого, характеру та мотивів допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, суд вважає, що покарання без призначення додаткового покарання не досягне своєї мети, визначеної ст. 50 КК.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з частиною 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У даному кримінальному провадженні до ПрАТ «СК «Оранта-Січ» та обвинуваченого заявлено позовні вимоги потерпілого про стягнення матеріальної та матеріальної шкоди.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 22 КПК України.

До того ж, приписами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальній справі підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Як передбачено ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК).

У кримінальному провадженні, як зазначено у ч. 1 ст. 62 КПК, цивільним відповідачем може бути юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Потерпілою заявлений цивільний позов до ПрАТ «СК «Оранта-Січ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ДТП.

Позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди нею було отримано тілесні ушкодження, в зв`язку із чим було витрачено кошти на лікування в сумі 6785,52 грн. Окрім того, після ДТП потерпіла, тимчасово втратила працездатність, що призвело до втрати заробітку.

Потерпіла просить стягнути зі страхової компанії витрати на лікування в розмірі 6785,52 грн., шкоду пов`язану з тимчасовою втратою працездатністю в розмірі 23832,38 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1530,89 грн.

В судовому засіданні представник цивільного відповідача Овечкіна С.Б., заперечувала, щодо позовних вимог, оскільки позивач не зверталася то страхової компанії з вимогою про відшкодування шкоди на лікування, та після звернення останньої їй буде виплачено страхове відшкодування. Також заперечувала щодо стягнення витрат у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, з підстав не доведення даних обставин відповідно до вимог закону, та того що позивач на час скоєння ДТП не працювала, є пенсіонером.

При вирішенні цивільного позову суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 127 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентоване ст. 129 КПК України.

Як встановлено ч. 1 та ч. 3 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу, згідно з полісом №АР/4558549 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, KIA Cerato реєстраційний номер НОМЕР_1 , застраховано в ПрАТ «СК «Оранта-Січ» на страхову суму на одного потерпілого: шкода, заподіяна життю та здоров`ю в розмірі 260000 грн., майнова шкода в розмірі 130000 грн. Франшиза 0,00 грн.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (п.23.1 ст. 23 Закону №1961-IV).

Шкода пов`язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовується за наявності підстав, визначених положеннями статей 24-26 Закону №1961-IV.

Відповідно до ст.24 п.24.1 Закону №1961-IV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику застосування судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.128 КПК України, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши вимоги цивільного позову, суд вважає, що останній слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

Так, що стосується цивільного позову в частині відшкодування витрат на лікування, то як вбачається з наданих суду фіскальних чеків сума шкоди, яка підлягає стягненню становить 6785,52 гривень ( медичні препарати, які були придбані потерпілою на лікування відповідно до лікарських призначень), таким чином суд погодився з розрахунком наданим позивачем та зазначена сума підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Оранта-Січ»», оскільки, як встановлено у судовому засіданні транспортний засіб KIA Cerato реєстраційний номер НОМЕР_1 , застраховано в ПрАТ «СК «Оранта-Січ» на підставі полісу №АР/4558549.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого про відшкодування розміру втраченого заробітку 23832,38 гривень, який визначає виходячи з розміру мінімальної заробітної плати та за правилами ч. 1 ст. 1197 ЦК України, суд враховує наступне.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої здоров`ю фізичної особи внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я визначені законодавцем у ч. 1 ст. 1195 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Таким чином, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов`язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.

Згідно ч. 2 ст. 1195 ЦК у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Специфіка шкоди, яка завдана здоров`ю, полягає у майнових втратах, яких фізична особа зазнала, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких витрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, стороннього догляду тощо.

В цей же час, як було встановлено у судовому засіданні, цивільний позивач не була офіційно працевлаштована станом на час події злочину, внаслідок чого не оформлювала листок непрацездатності відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Також варто зазначити, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Розмір втраченого фізичною особою заробітку (доходу) визначається виходячи із середнього місячного заробітку, який потерпіла мала до каліцтва та ступеня втрати професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Під професійною працездатністю розуміють здатність виконувати певну роботу, яка потребує кваліфікаційних навичок, а загальною працездатністю - здатність до некваліфікованої праці. Відсоток втрати професійної працездатності встановлюється медико-соціальною експертизою.

Базою для розрахунку розміру втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку є середній місячний заробіток, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Для визначення розміру втраченого заробітку середній місячний заробіток слід помножити на встановлений медико-соціальною експертною комісією відсоток втрати професійної працездатності, а цей добуток розділити на 100.

Положення частини 5 статті 128 КПК передбачають, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності зі ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

ОСОБА_2 заявлено про відшкодування саме втраченого доходу, а доказів щодо того, який відсоток загальної працездатності потерпіла втратила або він зменшився, суду не надано, і враховуючи ті обставини, що у провадженні не встановлено ступінь втрати потерпілим професійної або загальної працездатності чи зменшення такої, а тому підстав для стягнення цього відшкодування за наведеною підставою позову немає.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З урахуванням наведеного сума моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «СК «Оранта-Січ» складає 6785,52 грн. /100% Х 5% = 339,28 грн.

Крім того, потерпіла просить стягнути зі обвинуваченого ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 98469,11 грн., та правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Вирішуючи заявлені цивільні позови у даному кримінальному провадженні суд керується наступним.

За приписами ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля KIA Cerato реєстраційний номер НОМЕР_1 був ОСОБА_1 .

Матеріалами справи встановлено, що потерпіла внаслідок ДТП, яка трапилася з вини обвинуваченого отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Пункт 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди зазначила, що зазнала фізичного болю від отриманих тілесних ушкоджень, що спричинило сильні душевні переживання, тривале порушення її звичного способу життя, не можливість працювати.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини ...фізичної або юридичної особи, яка її завдала : 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації,характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з викладеного та конкретних обставин справи, суд враховує характер та тривалість фізичних та моральних страждань потерпілого внаслідок ушкодження її здоров`я, принцип розумності, виваженості і справедливості, та вважає, що з врахуванням зазначених обставин позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 40 000 грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, яких зазнав потерпілий в результаті отриманих тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений на користь потерпілої добровільно сплатив 15000,00 грн. п`ять тисяч гривень під час перебування потерпілої у лікарні та десять тисяч під час розгляду справи, про що було складено розписку, то сума моральної шкоди, що належить до стягнення на користь потерпілої становить 25000,00 грн.

З огляду на викладене цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілою ОСОБА_2 та адвокатом Рощиним Володимиром Сергійовичем було укладено договір про надання останнім правової допомоги. Упродовж судового розгляду адвокат здійснював представництво інтересів потерпілої, звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в тому числі і про відшкодування процесуальних витрат у розмірі 10000 грн. Вказана сума була фактично сплачена потерпілою ОСОБА_2 адвокату Рощиним В.С., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 01.04.2021 року.

Крім того, враховуючи, що під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, а учасники судового провадження клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому в судовому засіданні не заявляли, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку - 1 (одного) року - не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню не обирався.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення суми матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ», ЄДРПОУ 02307292, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , матеріальну шкоду пов`язану з лікуванням в розмірі 6785 (шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень 52 копійок; моральну шкоду в розмірі 339,28 (триста тридцять дев`ять) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , моральну шкоду в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок № 31112115008009, одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку казначейство України) витрати за проведення судових експертиз:

- інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП № СЕ-19/108-21/2798-ІТ - 2615,20 гривень;

- судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/108-21/2797-ІТ - 2615,20 гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль Kia Cerato реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_1 .

- DVD диск з відеозаписом з камери спостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду: Т.В.Юрлагіна