Рішення № 10242489, 30.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.10 р.                     Справа № 37/203                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” м.Костянтинівка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерний банк „Експрес Банк” м.Київ в особі Донецької філії м.Донецьк

про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 2320107,19грн. та пені в розмірі 69913,29грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Вороніна Є.О. – за довіреністю

від відповідача: Корнієнко Р.І.– за довіреністю

від третьої особи: Ставратій О.А. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 22.06.2010р. було оголошено перерву до 30.06.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” м.Костянтинівка, заборгованості з орендної плати в розмірі 2320107,19грн. та пені в розмірі 69913,29грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.09.2009р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задоволені частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2009р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. були скасовані та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 30.03.10р., на підставі ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу передано на розгляд судді Манжур В.В.

          Ухвалою від 30.03.2010р. справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

          Під час нового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судових засіданнях клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди № 665/2000 від 10.10.2000р., акт приймання-передачі від 10.10.2000р., лист № 06-02-8481 від 10.10.2008р., розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого виникла заборгованість та позивачем нарахована пеня.

          Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Позивачем неодноразово змінювався розмір позовних вимог, та відповідно до заяви за № 10-14-05644 від 26.05.2010р. остаточно просить стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати в розмірі 4168377,74грн. та пеню в розмірі 124815,55грн.

          Надані позивачем додаткові письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

          Відповідач звернувся до суду з клопотанням від 10.05.2010р. про зупинення провадження у справі до перегляду справи № 37/300пн в апеляційному та касаційному порядку.

Позивач надав до суду заперечення на клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі, посилаючись на наступне:

Відповідно до ч.4 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

          Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2010р. у справі № 37/300пн залишено без змін. Таким чином, рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2010р. у справі № 37/300пн є таким, що набрало законної сили. Подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду не впливає на факт набрання законної сили рішенням по справі № 37/300пн, а тому не є підставою для зупинення провадження у справі № 37/203.

          Крім того, до суду не надано доказів порушення касаційного провадження у справі № 37/300пн. А отже, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі, а тому клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

          Відповідач у відзиві за № 50/8 від 08.06.2010р. заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на приписи ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України та проведений взаємозалік на суму 487405,87грн.

          Надані третьою особою письмові пояснення за № 02-09/30 від 21.04.2010р. долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

10.10.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” (Орендар) укладено договір оренди за № 665/2000, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування нерухоме державне майно – цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: 85114, м.Костянтинівка, вул.Шмідта, 3, який входить до балансу ОП „Костянтинівський завод скловиробів”, склад і вартість якого визначені згідно акту оцінки і передатному балансу вказаного підприємства, складеним станом на 01.09.2000р., і вартість якого складає 25480417,53грн.

За актом приймання-передачі від 10.10.2000р. Орендодавцем передано Орендарю цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 85114, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

02.08.2004р. між Орендодавцем та Орендарем було укладено договір № 1/04 про внесення змін до п.10.1 розділу 10 договору оренди від 10.10.2000р. № 665 щодо продовження дії договору 10.10.2010р.

Розділом 3 "Орендна плата" договору оренди від 10.10.2000р. № 665 встановлено, що орендна плата визначається згідно з діючим законодавством на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (Додаток № 2 до Договору) і перераховується Орендарем до бюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

25.05.2001р. між Орендодавцем та Орендарем до договору оренди від 10.10.2000р. № 665 було укладено додаткову угоду № 1, згідно якої п.3.1. договору викладено в наступній редакції: "Орендна плата визначена згідно з рішенням арбітражного суду № 1/25пд від 17.04.2001р. в сумі 44270,24грн. за місяць з моменту укладення договору оренди (Додаток № 3 до договору) і щомісячно перераховується Орендарем до державного бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця", п.5.7. договору доповнено словами: "у разі припинення або розірвання договору повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря".

Додатковою угодою від 26.06.2001р. № 2 до договору оренди від 10.10.2000р. № 665 сторонами змінено наступні редакції: п.1.1. – щодо вартості цілісного майнового комплексу (14819482грн.), п.1.2. – щодо вартості складових елементів об’єкту оренди та п.3.1. – щодо суми орендних платежів.

Додатковою угодою від 18.12.2002р. п.2.1. договору оренди від 10.10.2000р. № 665 було доповнено наступним змістом: "Орендар є власником невід’ємної частки майна цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Шмідта, 3, яке складається з скловарних печей №№ 1, 2, 3, а також обладнання для скловарних печей №№ 1, 2, 3, придбаного Орендарем на загальну суму 9810509,65грн." та п.8.5. –"Орендар має право на компенсацію вартості здійсненого поліпшення цілісного майнового комплексу Орендарем за рахунок власних коштів, вказаного в п.2.1. договору в сумі 9810509,65грн. при умові розірвання договору оренди з ініціативи Орендодавця, або приватизації в порядку, передбаченому діючим законодавством України".

17.02.2003р. між Орендодавцем та Орендарем було укладено додаткову угоду № 3 до договору від 10.10.2000р. № 665 щодо внесення змін до адрес сторін.

Договором від 20.10.2004р. було доповнено договір оренди від 10.10.2000р. № 665 розділом ІІ "Права орендаря" та викладено його в наступній редакції:

"п.1.1. Орендар своїми силами та за свій рахунок проводить реконструкцію орендованого цілісного майнового комплексу "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників" згідно проектно-кошторисної документації, яка є невід’ємною частиною цього договору.

п.1.2. Після здійснення реконструкції Орендар стає власником невід’ємної частки майна та обладнання цілісного майнового комплексу на суму, зазначену в актах виконаних робіт та погодженій проектно-кошторисній документації".

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

          За період з лютого 2006р. по березень 2010р. позивачем нарахована орендна плата на загальну суму 4178557,00грн. З урахуванням здійсненої Відповідачем часткової оплати орендних платежів за договором, сума заборгованості за розрахунком позивача складає 4168377,74грн.

          Із розрахунку, наданого до заяви № 10-14-05644 від 26.05.2010р., вбачається наступне:

          - станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача № 27/81б ухвалою господарського суду Донецької області від 15.05.2006р., його заборгованість з орендних платежів за лютий-квітень 2006р., строки сплати якої настали і яка заявлена до стягнення в межах даної справи, становить в сукупності 122803,64грн.;

          - за період з травня 2006р. по березень 2010р. заборгованість з орендних платежів за договором, строки сплати якої настали після порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача (тобто після 15.05.2006р.), становить 4045574,10грн.

          Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості в розмірі 122803,64грн. за період з лютого по квітень 2006р., суд зазначає наступне:

          Згідно ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

           Із матеріалів справи вбачається, що справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” м.Костянтинівка порушена господарським судом Донецької області ухвалою від 15.05.2006р.

          За змістом договору право вимоги на сплату орендної плати за період з лютого по квітень 2006р. Позивач в повному обсязі набув 11.05.2006р. (оскільки згідно п.3.1. договору оплата орендних платежів здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції), тобто до порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача. Отже, суд встановив, що стосовно суми заборгованості з орендних платежів за період з лютого по квітень 2006р. Позивач є конкурсним кредитором відносно Відповідача.

          Із приписів абз.6 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що вимоги позивача стосовно суми заборгованості з орендних платежів за період з лютого по квітень 2006р. підпадають під визначення конкурсних, а тому повинні були заявлятися Позивачем (Орендодавцем) в порядку ч.1 ст.14 зазначеного вище Закону, а саме: протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

          14.07.2006р. у газеті „Урядовий кур’єр” за № 129 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» м.Костянтинівка (код ЄДРПОУ 30207119).

          Як вбачається із матеріалів справи, а саме: ухвали суду від 16.11.2006р. за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство № 27/81б та наданих Позивачем пояснень, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не зверталось в межах справи про банкрутство № 27/81б з конкурсними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал».

          Оскільки доказів звернення з конкурсними вимогами в межах справи про банкрутство Відповідача Позивачем до суду не представлено, то відповідно до положень ч.2 ст.14 зазначеного вище Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Висновок про припинення вимог про стягнення заборгованості за період з лютого по квітень 2006р. на загальну суму 122803,64грн. узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка наведена в абз.2 п.8.12. Рекомендації «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04.06.2004р. № 04-5/1193.

Отже, на підставі зазначеного, суд встановив, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про стягнення суми заборгованості в розмірі 122803,64грн., яка виникла за період з лютого по квітень 2006р., не підлягають задоволенню, оскільки згідно приписів зазначеного вище Закону вважаються погашеними.

Стосовно позовних вимог про стягнення суми заборгованості в розмірі 4045574,10грн. за період з травня 2006р. по березень 2010р., суд зазначає наступне:

Згідно абз.6 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поточними кредиторами визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

          Оскільки заборгованість з орендних платежів Відповідача за договором за період з травня 2006р. по березень 2010р. виникла вже після порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», тому вказані вимоги є поточними.

          Згідно умов договору, оплата орендних платежів повинна здійснюватись не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

          Однак, під час нового розгляду справи в суді належних доказів оплати наявної суми заборгованості з договором оренди суду не представлено.

          Посилання Відповідача про припинення зобов’язань по сплаті орендних платежів за договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог судом не приймається, з огляду на наступне:

          Із матеріалів справи вбачається, що договором від 20.10.2004р. зміст договору оренди від 10.10.2000р. було доповнено, зокрема тим, що після здійснення реконструкції орендар стає власником невід’ємною частки майна та обладнання цілісного майнового комплексу на суму, зазначену в актах виконаних робіт та погодженій проектно-кошторисній документації (п.1.2. договору).

Відповідно ж до приписів статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Аналогічні приписи містяться в статті 203 частина 3 Господарського кодексу України.

З приписів даної норми вбачається, що зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

- вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань, між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

- вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов’язаннях повинні бути речі одного роду;

- необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

Однак, зобов’язання, за якими Відповідачем здійснено зарахування вимог, не є однорідними, оскільки за умовами наведеного договору відповідач стає власником невід’ємної частки майна та обладнання цілісного майнового комплексу, тоді як позивач висунув до нього не майнові, а грошові вимоги.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 05.02.2010р., яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. залишено без змін, зарахування зустрічних вимог за договором оренди № 665/2000 від 10.10.2000р., згідно заяви ТОВ «ТК «Кристал», викладеній у листі № 33/8 від 20.10.2008р., визнано недійсним. Доказів скасування рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2010р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. до матеріалів справи не надано, а отже проведений Відповідачем взаємозалік зустрічних вимог за договором є недійсним.

Зважаючи на викладене, на момент вирішення спору по суті заборгованість Відповідача перед з орендної плати за договором за період з травня 2006р. по березень 2010р., яка до теперішнього часу не погашена, становить 4045574,10грн.

Оскільки на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості з орендних платежів за період з травня 2006р. по березень 2010р. в повному обсязі, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 4045574,10грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення суми пені в розмірі 124815,55грн., суд виходить з наступного:

Згідно п.3.3. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до бюджету, згідно з чинним законодавством України, з урахуванням пені із розрахунку не більше 120% річних від облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочки платежу.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Однак, вимоги позивача щодо стягнення суми пені не підлягають задоволенню, з огляду на приписи ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», частина 4 якої закріплює, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня) не нараховуються.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (ч.7 ст.4 зазначеного вище Закону).

Із матеріалів справи вбачається, що мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» був введений 15.05.2006р. Доказів припинення дії мораторії на задоволення вимог кредиторів Відповідача Позивачем до матеріалів справи не представлено, отже у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені за прострочення орендних платежів за договором.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення суми пені в розмірі 124815,55грн. не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставно заявленими.

Позивач звернувся до суду із заявою за № 10-14-08908 від 14.08.2009р., в якій просив з метою забезпечення позову накласти арешт на державне майно – цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робітників», розташований за адресою: 85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Шмідта, 3.

Суд розглянув заяву та відмовив у задоволенні з наступних підстав:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписом ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує реальна загроза порушення прав та інтересів заявника.

Положення ст.67 Господарського процесуального кодексу України передбачають накладання арешту виключно на майно, що належить Відповідачеві. Між тим, цілісний майновий комплекс лише орендується Відповідачем та є власністю держави.

          Також, відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, обов»язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є обґрунтоване припущення ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду, доведення якого належними доказами за змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається на Позивача, як на заявника клопотання. Однак, як зі змісту зазначеної заяви, Позивач просить застосувати заходи, посилаючись на відкриття ліквідаційної процедури в межах справи про банкрутство відносно Відповідача, що передбачає здійснення продажу його майна. Суд зауважує, що за змістом ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» орендований Відповідачем, як боржником, приналежний державі цілісний майновий комплекс підприємства не відноситься до ліквідаційної маси, а отже не може бути проданий виключно в силу факту відкриття ліквідаційної процедури. В свою чергу, інших доказів наявності намірів Відповідача здійснити відчуження державного цілісного майнового комплексу або його окремої частини задля ухилення від виконання судового рішення у цій справі Позивачем під час нового розгляду не надано.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорімо розміру задоволених позовних вимог), оскільки спір виник саме з його вини.

На підставі ст.ст.1, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 525, 615, 549, 762 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” м.Костянтинівка про стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 4168377,74грн. та пені в розмірі 124815,55грн. – задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” м.Костянтинівка (вул.Шмідта, 3, м.Костянтинівка, Донецька область, 85114; ЄДРПОУ 30207119) в доход Державного бюджету (р/р 31117092700058, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080100, УДК у м.Костянтинівці у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686631) суму заборгованості з орендних платежів в розмірі 4045574,10грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” м.Костянтинівка (вул.Шмідта, 3, м.Костянтинівка, Донецька область, 85114; ЄДРПОУ 30207119) в доход Державного бюджету України державне мито в розмірі 24029,23грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” м.Костянтинівка (вул.Шмідта, 3, м.Костянтинівка, Донецька область, 85114; ЄДРПОУ 30207119) в доход Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111,19грн. (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, отримувач : УДК у Київському районі м.Донецька, код бюджетної класифікації 22050003, символ банківської звітності 264).

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 4 примірники:

Сторонам 3, У справу 1,

Вик. Єрохіна В.В.