Рішення № 10242296, 30.06.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2010 р. Справа № 07/45-38.1 за первісним позовом Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м.Львів

до відповідача Ремонтного житлово-комунального підприємства №1, м.Ковель

про стягнення 83161грн. 19коп.

за зустрічним позовом Ремонтного житлово-комунального підприємства №1, м.Ковель

до Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м.Львів

про визнання недійсним договору від 21.10.2008р. №Л/ТЧ-7-085

                                                             Суддя Сур’як О.Г.

Представники :

від позивача: Бухеник І.Б., довіреність №ню-28 від 01.01.2010р.

від відповідача: 1) Кобук О.М., довіреність №297 від 04.03.2010р.

Суть спору: позивач - Державне територіально-галузеве об’єднання “Львівська залізниця” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Ремонтного житлово-комунального підприємства №1 - 83161,19грн., в тому числі 71529,58грн. заборгованості за відпущену теплову енергію згідно договору №Л/ТЧ-7-085 від 21.10.2008р., 8071,51грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 1172,94грн. –3% річних та 2387,16грн. інфляційних втрат.

Відповідачем 22.03.2010р. подано зустрічний позов про визнання недійсним договору від 21.10.2008р. №Л/ТЧ-7-085, з тих підстав, що ДТГО “Львівська залізниця” займаючи монопольне (домінуюче) становище з часткою 100% у зв’язку з відсутністю документів порушила п.2 ст.50 ч.1 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що привело до ущемлення інтересів споживачів послуг, внаслідок встановлення економічно необґрунтованих тарифів на послуги виробництва, транспортування теплової енергії для надання послуг опалення для споживачів гуртожитку м. Ковеля по вул.Залізничній,2.

При обґрунтуванні зустрічних позовних вимог відповідач посилається на рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.11.2009 року №56 по справі №22-09 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”, яким було встановлено, що ДТГО “Львівська залізниця” протягом опалювального періоду 2008-2009 років надавало послуги з виробництва, транспортування теплової енергії для надання послуг опалення мешканцям гуртожитку, що знаходиться за адресою м. Ковель, вул. Залізничній, 2 за вільними, економічно необґрунтованими тарифами.

Судом прийнято зустрічний позов та об’єднано його для спільного розгляду з первісним позовом.

Позивач заперечує проти зустрічного позову, посилаючись на те, що відповідачем не наведені підстави для визнання недійсним договору. Ремонтне житлово-комунального підприємство №1 необґрунтовано стверджує, що у зв’язку з неправомірними діями Залізниці, вартість теплової енергії для споживачів гуртожитку по вул. Залізничній, 2 перевищувала встановлену вартість теплової енергії для споживачів – населення м. Ковеля згідно рішення Ковельської міської ради від 11.09.2008р. №422 “Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання. Ремонтно житлово-комунального підприємство №1 визначаючи вартість опалення для мешканців гуртожитку в порушення вимог ст.28 ЗУ “Про місцеве самоврядування” не здійснювало узгодження розміру даних тарифів у виконавчому комітеті Ковельської міської ради. Вимоги Ремонтного житлово-комунального підприємства №1 про те, що наявність завищеного тарифу для населення є підставою для визнання договору недійсним є неправомірними, у зв’язку з тим що такий тариф затверджувався самостійно РЖКП №1 та жодного відношення до договору укладеного із Залізницею немає. При укладенні договору РЖКП №1 погодилося здійснювати оплату наданих йому послуг по ціні передбаченій цим договором а також визнавав та не заперечував наявність заборгованості перед Залізницею згідно умов договору, що підтверджується відповіддю на претензію від 05.11.2009р. №1791, актами звірок взаємних розрахунків станом на 30.09.2009р., 01.12.2009р.

Представник позивача також зазначав, що при вирішенні питання щодо задоволення чи відмови в задоволенні позовних вимог Ремонтного житлово-комунального підприємства №1 про визнання недійсним договору від 21.10.2008р. №Л/ТЧ-7-085, необхідно одночасно розглянути питання про застосування реституції по даній справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

21.10.2008р. між Державним територіально-галузевим об’єднанням “Львівська залізниця” в особі начальника відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Ковель» (Постачальник) та Ремонтним житлово-комунальним підприємством №1, м. Ковель (Споживач) укладено договір № Л/ТЧ-7-085, згідно якого Постачальник зобов’язувався відпускати теплову енергію з котельні з початку і до закінчення опалювального сезону, визначеного рішенням міської ради для житлових потреб Споживача (Житловий будинок по вул.. Залізнична, 2).

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 договору № Л/ТЧ-7-085 плата за теплову енергію здійснюється на підставі рахунку, собівартість 1-ї Гкал теплової енергії для житлового сектора з 1 листопада 2008 року становить 403грн. 16коп. (з ПДВ).

Локомотивним депо Ковель на адресу РЖКП №1 направлялись рахунки від 30.01.2009р. №2 на суму 48627,95 грн., від 26.02.2009р. №22 на суму 29635,85грн., від 31.03.2009р. №48 на суму 25853,39грн., від 23.04.2009р. №65 на суму 4918,78грн. для оплати відпущеної теплової енергії згідно умов Договору.

Відповідачем заборгованість була оплачена частково, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості за відпущену теплову енергію згідно договору, яка станом на 28.12.2009р. складала 71529грн. 58коп., а також 8071,51грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 1172,94грн. –3% річних та 2387,16грн. інфляційних втрат.

Відповідач просить суд визнати недійсним договір від 21.10.2008р. №Л/ТЧ-7-085, з тих підстав, що ДТГО “Львівська залізниця” порушила п.2 ст.50 ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, встановивши економічно необґрунтовані тарифи на послуги виробництва, транспортування теплової енергії для надання послуг опалення для споживачів гуртожитку м. Ковеля по вул. Залізничній, 2 та не узгодивши розміру даних тарифів у виконавчому комітеті Ковельської міської ради в порушення вимог ст.28 ЗУ «Про місцеве самоврядування».

Судом з’ясовано, що рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.11.2009 року №56 по справі №22-09 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” було встановлено та визнано, що ДТГО “Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Ковель» за результатами дослідження ринку послуг виробництва та транспортування теплової енергії для надання послуг опалення гуртожитку, що знаходиться за адресою м. Ковель, вул. Залізничній, 2, у опалювальний сезон 2008-2009 років займала монопольне (домінуюче) становище з часткою 100% у зв’язку з відсутністю конкурентів та вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст.50 ч.1 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів послуг, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку внаслідок встановлення економічно необґрунтованих тарифів на послуги виробництва, транспортування теплової енергії для надання послуг опалення для споживачів гуртожитку м. Ковеля по вул. Залізнична, 2.

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 11.09.2008р. №422 «Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання» розмір тарифу на теплову енергію, що використовується для надання послуг опалення для населення м. Ковеля з 1 жовтня 2008 року становить 264,14 грн./Гкал, з 1 листопада 2008 року – 269,34 грн./Гкал, з 1 грудня 2008 року – 277,74 грн./Гкал.

З наведеного вбачається, що вартість теплової енергії для споживачів гуртожитку по вул. Залізничній, 2 перевищувала встановлену вартість теплової енергії для споживачів – населення м. Ковеля згідно рішення органу місцевого самоврядування від 11.09.2008р. №422 відповідно у 1.46-1.52 рази.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

В даному випадку має місце недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору № Л/ТЧ-7-085 від 21.10.2008р., укладеного між Державним територіально-галузевим об’єднанням “Львівська залізниця” в особі начальника відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Ковель» та Ремонтним житлово-комунальним підприємством №1, м. Ковель та про відмову у задоволенні позову ДТГО “Львівська залізниця” щодо стягнення з РЖКП №1 - 83161,19грн.

Відповідно до частини першої ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Актом звірки взаєморозрахунків між відокремленим підрозділом «Локомотивне депо Ковель» ДТГО «Львівська залізниця» та РЖКП №1, м. Ковель встановлено, що за договором від 21.10.2008р. № Л/ТЧ-7-085 станом 30.06.2010р. позивачем відпущено 375,21 Г/кал. Теплової енергії та оплачено за неї відповідачем 112318грн. 72коп.

Враховуючи, що вартість однієї Г/кал теплоенергії для населення становить 299,42грн. згідно рішення Ковельської міської ради від 12.11.2009р. №531, яким затверджено тарифи на послуги теплопостачання, введених в дію з 17.12.2009р., вартість спожитої РЖКП №1 теплоенергії за договором від 21.10.2008р. № Л/ТЧ-7-085 на момент відшкодування складає 112318грн. 72коп. (299,42грн. х 375,121 Г/кал. = 112318,72грн.) та відшкодована відповідачем на момент розгляду спору по суті, що також підтверджено позивачем, суд не вбачає підстав для застосування правових наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони; суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

А тому, судові витрати в сумі 321грн. (з них, 85грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають відшкодуванню РЖКП №1 м. Ковель за рахунок ДТГО «Львівська залізниця».

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Зустрічний позов Ремонтного житлово-комунального підприємства №1, м.Ковель задовольнити.

2. Визнати недійсним договір від 21.10.2008р. №Л/ТЧ-7-085, укладений між Державним територіально-галузевим об’єднанням “Львівська залізниця” в особі начальника відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Ковель» та Ремонтним житлово-комунальним підприємством №1, м. Ковель.

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» (м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Ремонтного житлово-комунального підприємства №1 (м. Ковель, вул. Фабрична, 2, код ЄДРПОУ 30653356, р/р26001236553001 в Приватбанку м. Ковель, МФО 303440) 321грн. судових витрат (з них, 85грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

4. В позові Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» відмовити.

Суддя                                                   Сур'як О. Г.