Постанова № 102422092, 23.12.2021, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/2494/21

2-а/572/47/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області в складі -

головуючий суддя Березень Ю. В.,

за участю секретаря судових засідань Тарасюк О. М.,

розглянувши в спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора роти №5 батальйону управління патрульної поліції Ярмощука Юрія Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до відповідачів, в якому на підставі ст.ст. 283, 287-289, 293 КУпАП просив скасувати постанову серії ДПО18 №734246 від 14 серпня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП, провадження у справі просив закрити.

Від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, позивачем були порушені вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, він перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більш як на 20 км/год. - в населеному пункті м. Сарни, позначеному дорожніми знаками 5.45, 5.46 рухався зі швидкістю 77 км/год., та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TRuCam LTI 20/20 №TC 001147.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступного.

Відносно позивача відповідачем в межах повноважень винесена постанова серії ДПО 18 №734246 від 14 серпня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.126 КУпАП, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн.

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 14 серпня 2021 року о 08 годині 52 хвилини по вул. Гагаріна, 186 в м. Сарни керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановленні обмеження швидкості руху в населеному пункті більш як на 20 км/год., в населеному пункті м. Сарни позначеному дорожніми знаками 5.45, 5.46 рухався зі швидкістю 77 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1 «а» ПДР України.

Оскаржувана постанова суб`єкта владних повноважень перевірялась судом чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, у тому числі, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Судом з оглянутого фото та відеозапису встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, він рухався у населеному пункті зі швидкістю 77 км/ год. при дозволеній швидкості руху 50 км/год.

Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20, №TC 001147.

Лазерний вимірювач швидкості «TruCam LTI 20/20» отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Як вбачається з свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 14 грудня 2020 року та чинного до 14 грудня 2021 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam LTI 20/20, серійний №ТС001147», відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: до 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; 1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.

Як вбачається з листа ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та захисту прав споживачів» за №22-38/49 від 1 жовтня 2019 року, лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.

Безпідставними є доводи позивача про те, що оскаржувана постанова не містить інформації стосовно розміщення на відрізку автомобільної дороги у населеному пункті в населеному пункті м. Сарни дорожнього знаку 5.70, лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху, в тому числі й швидкісного режиму.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 №ТС001147, яким було зафіксоване правопорушення, не відноситься до автоматичної фототехніки і відеотехніки, а здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до пункту 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно пункту 2.4 «а» ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Судом також встановлено, що позивач на виконання вимоги відповідача пред`явив національне посвідчення водія, видане штатом Вашингтон, США.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 ратифіковано Віденську Конвенцію про дорожній рух від 1968 року (далі - Конвенція).

Частиною 2 статті 41 Конвенції встановлено, що договірні сторони будуть визнавати будь-яке національне водійське посвідчення, складене їх національною мовою або на одній з їх мов або, якщо воно не складене на такій мові, супроводжуване завіреним перекладом; будь-яке національне водійське посвідчення, що відповідає приписам додатку 6 Конвенції, будь-яке міжнародне водійське посвідчення, що відповідає приписам додатку 7 Конвенції, дійсними на своїй території для керування автомобілем, що відповідає категорії чи категоріям транспортних засобів, на керування якими видане посвідчення, за умови, що вказане посвідчення є дійсним та що воно видане іншою договірною стороною чи одним з її територіальних підрозділів або об`єднанням, уповноваженим на це цієї договірної сторони чи одним з її територіальних підрозділів.

Згідно з пунктом 30 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Тобто, з аналізу пункту 30 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», встановлено, що посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, надає право на керування транспортними засобами за умови наявності міжнародного посвідчення водія.

Сполучені Штати Америки не є договірною стороною Віденської Конвенції про дорожній рух 1968 року.

Крім цього, Україною не було ратифіковано Женевську Конвенцію про дорожній рух 1949 року, учасником якої є Сполучені Штати Америки.

Отже, позивачем, при пред`явленні посвідчення водія, виданого штатом Вашингтон на його ім`я, не було враховано, що США не являються договірною стороною Віденської Конвенції про дорожній рух 1968 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідачем оцінено наявні докази, повно і об`єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено ст. 252 КУпАП.

Відповідачем доведена правомірність оскаржуваного рішення допустимими доказами, оскаржувана постанова серії ДПО 18 №734246 від 14 серпня 2021 року судом розцінюється як обґрунтована, прийнята у відповідності до положень процесуального та матеріального права, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, ст. ст. 251, 280 КУпАП, керуючись ст. ст. 77, 246, 286 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, вул. Федора Ернста, 3/2 м. Київ, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646), інспектора роти №5 батальйону управління патрульної поліції Ярмощука Юрія Сергійовича (33000, вул. Степана Бандери, 14а м. Рівне) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Сарненський районний суд протягом десяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складене 23 грудня 2021 року.

Суддя: Ю. В. Березень