Рішення № 102405804, 04.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 року справа № 580/7446/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Івашкової Н.Є. від імені ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

23.09.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Івашкової Н.Є. (адреса для листування: 18001, м.Черкаси, вул.Небесної Сотні, буд.121, оф.3) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач) про:

визнання протиправним і скасування рішення від 04.06.2021 №232730008729, яким відмовлено їй у призначенні пенсії за віком за Списком №1 на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 9 липня 2003 року №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи період її роботи з 07.02.1995 до 23.01.2006 (всього 10 років 11 місяців 06 днів) у прядильному цеху №1 ВАТ "Черкаське хімволокно" на посадах апаратника знеповітрювання на фільтрації, (учня) апаратника формування хімічного волокна, лаборанта хімічного аналізу хімічної лабораторії;

зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно зі ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 28.05.2021 та провести її виплату.

Додатково просила стягнути на її користь з відповідача судові витрати.

В обґрунтування зазначила, що відповідач відмовив у призначенні пенсії з підстав недосягнення нею 50 років та відсутністю пільгового стажу, що, на її думку, порушує законодавство в сфері пенсійного забезпечення.

Ухвалою суду від 28.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Вказану ухвалу відповідач отримав 29.09.2021, що підтверджується розпискою, представник позивача - 01.10.2021, а позивач - 09.10.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про поштове вручення.

22.10.2021 та 25.10.2021 відповідач подав до суду відзиви на позов, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. В обгрунтування зазначив, що позивач звернулася заявою про призначення пенсії 28.05.2021. До заяви додала довідку від 21.06.2007 №159, яка видана ВАТ «Черкаське хімволокно», про періоди роботи на посадах, що враховуються до пільгового стажу за списком №1, в якій відсутній підпис головного бухгалтера. Стверджує, що вказана довідка не відповідає встановленим вимогам та не може бути врахована під час обчислення пільгового стажу позивача. Тому відсутні підстави для врахування до пільгового стажу за списком №1 періоду роботи з 07.02.1995 до 31.10.2005 відповідно до вказаної довідки. Вказав, що позивач зверталась до нього раніше заявою від 21.07.2020 про призначення пенсії. Цього ж дня їй повідомлено про відсутність підстав для врахування до пільгового стажу періоду її роботи з 07.02.2020 до 31.10.2005. Тому вважає, що позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою від 23.09.2021. Зазначив, що отримання позивачем рішення за результатами її заяви від 28.05.2021 не змінює дня, з якого розпочинається перебіг строків звернення до адміністративного суду.

22.10.2021 ухвалою суд продовжив до 27.10.2021 строк відповідачу для подання відзиву на адміністративний позов та виготовлення і надання суду копій матеріалів з пенсійної справи позивача.

Ухвалою від 26.10.2021 суд зупинив провадження у справі до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду в зразковій адміністративній справі №360/3611/20.

04.01.2022 ухвалою суд поновив провадження у справі №580/7446/21 та продовжив її розгляд.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з відомостями паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Черкаси.

Трудовою книжкою НОМЕР_3 підтверджується, що розпочала трудову діяльність з 01.07.1992 контролером-касиром ІІІ категорії ТПП універсам «Ювілейний» (запис №1).

Довідкою Відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» від 21.06.2007 №159 про особливий характер роботи чи умов праці необхідних для призначення пільгової пенсії підтверджується, що позивач повний робочий день працювала в прядильному цеху №1:

з 07.02.1995 до 17.02.1995 у виробництві віскозного волокна в якості апаратника знеповітрювання та фільтрації, що передбачено Списком №1;

з 17.02.1995 до 11.10.1995 у виробництві віскозного волокна в якості учня апартника формування хімічного волокна прядильного цеху №1, що передбачено Списком №1;

з 11.10.1995 до 23.11.1998 у виробництві віскозного волокна в якості апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №1, що передбачено Списком №1;

з 23.11.1998 до 31.10.2005 у виробництві віскозного волокна в якості лаборанта хімічного аналізу хімічної лабораторії прядильного цеху №1, що передбачено Списком №1.

21.07.2020 позивач зверталася до відповідача заявою про призначення їй пенсії за віком за Списком №1, яка прийнята 21.07.2020 і зареєстрована за №11006. До заяви додала диплом про навчання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про призначення пенсії, паспорт, свідоцтво про народження дитини, трудову книжку.

Листом від 05.08.2020 №2300-0302-8/37893 відповідач повідомив. При розгляді наданих нею документів встановлено, що в період з 07.02.1995 до 23.01.2006 позивач працювала на ВАТ «Черкаське Хімволокно», довідка про пільговий характер роботи та накази про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві відсутні. Тому відсутні підстави для врахування до її пільгового стажу за Списком №1 вказаного вище періоду роботи. Страховий стаж становить 21 рік 8 місяців 8 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 прийнято рішення (протокол від 29.07.2020 №232730008729) про відмову у призначенні пенсії.

28.05.2021 позивач повторно звернулася заявою до відповідача, в якій просила призначити їй пенсію за віком (Список №1), яка прийнята 28.05.2021 за №7821/2006. Додала до заяви: диплом про навчання, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 до дня звернення, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме від 21.06.2007 №159, від 15.06.2005 №562, від 01.12.1994 №634, від 25.07.1994 №376, від 25.07.1994 №376, документи про місце проживання (реєстрації) особи, заяву про призначення пенсії, заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), інший документ (витяг з Державного реєстру), інший документ (пам`ятку), паспорт, трудову книжку.

Виписками з наказів підтверджується:

із наказу №376 від 25.07.1994 та №356 від 27.03.2000 №275 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення», що робота, яку виконувала позивач, а саме апаратник формування хімічного волокна дає право на пенсію за списком №1;

із наказу №376 від 25.07.1994 та №275 від 27.03.2000 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» що робота, яку виконувала позивач, а саме апаратник знепровітрювання та фільтрації дає право на пенсію за списком №1;

із наказу №562 від 15.06.2005 №275 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» підтверджується, що робота, яку виконувала позивач, а саме лаборант хімічного аналізу дає право на пенсію за списком №1;

із наказу №634 від 01.12.1994 та №275 від 27.03.2000 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення», що професія, яку виконувала позивач, а саме лаборант хімічного аналізу дає право на пенсію за списком №1.

04.06.2021 відповідач виніс рішення №232730008729 про відмову у призначенні пенсії (далі - Оспорюване рішення). Обґрунтовуючи зазначено, що перевіркою отриманих документів встановлено страховий стаж позивача 22 роки 5 місяців 8 днів. Довідка ВАТ «Черкаське хімволокно» від 21.06.2007 №159 щодо підтвердження пільгового стажу за списком №1 підписана керівником та начальником відділу кадрів та не підписана головним бухгалтером. Отже, відсутні підстави врахувати пільговий стаж за періоди роботи з 07.02.1995 до 31.10.2005 відповідно до вказаної довідки. Тому відсутні підстави для призначення пенсії за віком у зв`язку з тим, що позивач не досягла пенсійного віку, визначеного п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Супровідним листом від 18.06.2021 №2300-0304-8/35769 відповідач надіслав позивачу рішення про відмову у призначені пенсії за віком від 04.06.2021 №232730008729.

26.07.2021 позивач заявою звернулася до відповідача, в якій просила розглянути подані до нього документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах.

Листом від 11.08.2021 №5621-5832/Ш-03/8-2300/21 відповідач повідомив. 28.05.2021 позивач (у віці 46 років) звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Довідка, яка подана на підтвердження пільгового стажу, не містить підпис та посаду головного бухгалтера. Тому відсутні підстави для врахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 07.02.1995 до 31.10.2005 відповідно до довідки. Рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.06.2021 №232730008729 позивачу направлено листом від 18.06.2021 вих.№2300-0304-8/35769.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернулася в суд з позовом.

Щодо строку звернення до адміністративного суду суд врахував.

Оскільки рішення про відмову у призначені пенсії за віком, яке оскаржує позивач прийнято 04.06.2021, звернення позивачем у вересні 2021 року до суду здійснене з дотриманням вимог ст.122 КАС України. Тому доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду необґрунтовані.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Для єдності умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих 5 листопада 1991 року Верховна Рада України ухвалила закон №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

Статтею 2 вказаного Закону передбачено види державних пенсій:

а) трудові пенсії:

за віком;

по інвалідності;

в разі втрати годувальника;

за вислугу років.

Згідно зі ст.12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачені в ст.13 зазначеного Закону.

Оскільки позивач зверталася у спірних правовідносинах до відповідача з метою призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, суд урахував.

Відповідно до пункту «а» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіківі не менше 18 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;…»

Отже, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Водночас принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулює закон України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV). Питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульоване в ст.114.

Зокрема, відповідно до частини першої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Зважаючи, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату звернення до відповідача мала повних 46 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду як зразкової справи №360/3611/20 в рішенні від 03.11.2021 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Отже, у вказаній справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи, що у спірних правовідносинах, відповідач не визнає достатнім і підтвердженим пільговий стаж позивача виключно щодо довідки, виданої про особливий характер роботи та умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, в якій зазначено про відповідність роботи позивача у ВАТ «Черкаське хімволокно» переліку за Списком №1 №159 за період 07.02.1995-31.10.2005, суд урахував.

Відповідно до ст.101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Стаття 102 вказаного Закону передбачає, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до абзацу першого ст.103 Закону №1788-ХІІ суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, особа, яка має намір отримати статус пенсіонера, не несе відповідальності за правильність оформлення її роботодавцем довідок щодо роботи, за винятком дій, що підпадають під ознаки злочинів.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, архівні довідки необхідні за умови доцільності підтвердити відомості про роботу особи, якщо відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.

Дослідивши трудову книжку позивача, суд установив наявність у ній записів про роботу позивача у цехах ВАТ «Черкаське хімволокно»: записи №№4-17 - 17.02.1995-23.01.2006. Щодо записів зазначені повні реквізити наказів, на підставі яких вони вчинені, скріплені штампом підприємства, підписами начальника відділу кадрів та печаткою такого відділу підприємства. Підчищень, виправлень не допущено. Вказаний період і посади повністю відповідають відомостям згаданої довідки №159. Отже, доводи відповідача про сумніви у достовірності відомостей довідки безпідставні.

Основним документом - трудовою книжкою позивача підтверджується зазначений трудовий стаж.

Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У спірних правовідносинах відповідач не перевірив показами свідків свої сумніви у достовірності отриманих від позивача документів.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додатково в довідці наводяться такі відомості:

стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції;

стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування;

стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Реквізити наказів щодо вказаних вище записів трудової книжки позивача відповідають зазначеним наказам, з яких начальник відділу кадрів підприємства видав виписки про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, копії яких долучені до матеріалів цієї судової справи.

Докази підробки таких документів відсутні. Чинне законодавство не передбачає права органу Пенсійного фонду України не приймати до відома довідки у разі відсутності підпису головного бухгалтера підприємства за наявності підписів інших уповноважених осіб та печатки підприємства та підтвердження відповідних періодів у посад безпосередньо відомостями трудової книжки. Отже, не врахування вказаного стажу у спірних правовідносинах та доводи відповідача не обґрунтовані.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442. Пунктом 4 передбачено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Тобто, проведення атестації, збереження відповідних первинних документів щодо її проведення та відповідальність за дотримання вказаних вимог законодавством покладена виключно на роботодавця. Як наслідок, ризики неналежного дотримання зазначених обов`язків не можуть бути повністю перекладені на працівника.

Сукупністю відомостей трудової книжки, вказаної довідки, виписок, листів і повідомлень, долученими до матеріалів справи, підтверджується наявність у позивача достатнього стажу для виходу на пенсію на пільгових умовах.

Крім того суд врахував, що у позивача наявний передбачений абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV відповідний страховий стаж, який дає право на пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

У заявлених спірних правовідносинах відповідач безпідставно не врахував зазначене вище рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норм Закону №1788-XII, а саме щодо права на пенсію пільгових умовах жінок після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тому суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу призначенні пенсії відповідач порушив її право на соціальний захист.

Зважаючи, що результатом розгляду заяви позивача про призначення стало прийняття акта владно-розпорядчого характеру - Оспорюваного рішення, правомірність підстав якого не підтверджена під час судового розгляду справи, та доведено, що воно безпосередньо порушує заявлене право позивача на належний соціальний захист, наявні обгрунтовані підстави визнати його протиправним і скасувати та зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №1, період її роботи з 07.02.1995 до 23.01.2006 (всього 10 років 11 місяців 06 днів) у прядильному цеху №1 ВАТ "Черкаське хімволокно" на посадах апаратника знеповітрювання на фільтрації, (учня) апаратника формування хімічного волокна, лаборанта хімічного аналізу хімічної лабораторії та призначити позивачу з 28.05.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і провести її виплату.

Отже, доводи позовної заяви та позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 21.09.2021 №20 в сумі 908,00грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.

З приводу професійної правничої допомоги суд установив, що 21.09.2021 позивач уклала з Адвокатським об`єднанням «Івашкова, Купченко і партнери», в особі керуючого партнера-адвоката Івашкової Н.Є договір про надання професійної правничої допомоги, предметом якого є зобов`язання адвоката здійснювати захист та представництво, а також надавати інші види правової допомоги з підготовки, підписання від імені позивача та подавати до суду позовну заяву до органів Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з підп.2 п.8 Договору клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати адвокатському об`єднанню документально підтверджені витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням вказаного договору та виплатити гонорар в сумі 4000,00грн за підготовку, підписання від імені клієнта та подання до суду позову до органів Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити дії.

Позивач оплатив вказаному Адвокатському об`єднанню за правову допомогу кошти в сумі 4000,00грн, що підтверджується квитанцією від 21.09.2021 №21.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно до ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував, що відповідач не подав клопотання щодо зменшення витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Позовна заява позивача підписана та подана вказаним вище адвокатом Івашковою Н. Щодо зазначеної категорії справ наявна усталена судова практика (судове рішення Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20). Особливостей іншого застосування норм права заявлені у цій справі спірні правовідносини не мають. Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Взявши до уваги обставини справи та результат вирішеного спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00грн.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов адвоката Івашкової Н.Є. від імені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) від 04.06.2021 №232730008729, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за Списком №1 на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 9 липня 2003 року №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №1, період її роботи з 07.02.1995 до 23.01.2006 (всього 10 років 11 місяців 06 днів) у прядильному цеху №1 ВАТ "Черкаське хімволокно" на посадах апаратника знеповітрювання на фільтрації, (учня) апаратника формування хімічного волокна, лаборанта хімічного аналізу хімічної лабораторії, призначити їй з 28.05.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і провести її виплату.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в розмірі 908,00грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000,00грн (чотири тисячі гривень нуль копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 04.01.2022.