Рішення № 102402259, 22.09.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2478/20

Провадження № 2/727/295/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 р. Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю:

секретаря судового засідання Дячук І.М.

сторін по справі

позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Пустовіт І.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача, адвоката Єремейчук А.А.

розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа обез самостійних вимог Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дітей з батьком ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просить визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог (за первинним позовом) посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . За період спільного проживання у шлюбі народилися діти, доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців' від 05.12.2019р. шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу діти, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишилися проживати разом з нею.

Вказує, що з квітня 2019 року, вона із дітьми проживали окремо від ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , в квартирі, яка належить їй на праві власності згідно договору дарування квартири від 12.02.2020р. Окрім наведеного, мотивує вимоги і тим, що фактично з того часу діти, проживаючи доньки проживаючи з нею, повністю знаходилися на її утриманні, при цьому вказує, що відповідач належної участі в утриманні дітей не приймав, вона самостійно займалася вихованням дітей, піклується про їх стан здоров`я та матеріальне утримання. Посилається також і на те, що ОСОБА_2 без її згоди забирав дітей з школи, налаштовував їх проти неї; створив нову сім`ю. Вважає, що належним чином забезпечує та піклується про дітей. Просила позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 ; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - орган опіки і піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дитини

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з ОСОБА_1 він перебував у зареєстрованому шлюбі в період з 2007 року по 2019 рік. Під час шлюбу народилися спільні діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 з 2017 року працює майстром з манікюру - педикюру в салоні краси в місті Дортмунд Німеччина. Вказує, що упродовж 2017-2019 р.р. ОСОБА_1 регулярно, строком не менше 14 діб на місяць виїхала за межі України на роботу до Німеччини та в цей період діти завжди залишалися зі ним, і він займався їх утриманням, доглядом та вихованням.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2019 року розірвано шлюб між ним та ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_1 стала в односторонньому порядку приймати рішення стосовно дітей, демонстративно, і часто в присутності дітей, наголошувала про відсутність будь яких прав в батька в прийнятті рішень стосовно виховання дітей. Часто висувала вимоги матеріального характеру, торгуючи дітьми у власних інтересах, при цьому подаючи це як інтереси дітей, а також внаслідок ревнощів дітей до нього, стала проявляти агресію до них, застосовувати фізичне насильство, зокрема до старшої доньки ОСОБА_4 , що призвело до того, що за взаємною згодою батьків, діти мали проживати як з матір`ю, так і з ним, як батьком, під час її поїздок на роботу до Німеччини, разом з цим, через незначений проміжок часу, після розірвання шлюбу між ним та відповідачем, в грудні 2019 року діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за власним бажанням вирішили проживати за його місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 та даний час старша донька ОСОБА_4 , виключно за власним бажанням залишається проживати з ним та його новою сім`єю, а молодша донька ОСОБА_3 проживає з матір`ю - ОСОБА_1 . Просить позовні вимоги задовольнити.

Рух справи та позиція сторін. Провадження по справі відкрито 04.03.2020 року з призначенням справи до судового розгляду

Ухвалою Шевченківського суду від 05.06. 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву .

Відповідно розпорядження керівника апарату Бойчук О.І. № 93 від 01.07.2020 року було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи внаслідок закінчення повноважень судді Кодрян Л.І. та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020 року, дану справу передано на розгляд судді Слободян Г.М.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.07.2020 року суддею Слободян Г.М. справу прийнято до свого провадження

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору на стороні позивача, - служби у справах дітей Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явилась. У поданій суду заяві просили розгляд справи провести у відсутність представника служби.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Досліджені по справі докази та застосовані норми права.

Судом, належними і допустимими доказами, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 ; сторони значаться батьками дитини, актовий запис 1322 (а.с. 12,87); ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження за № 2451; сторони значаться батьками дитини (а.с. 13,88).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.12.2019 року, шлюб між шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 14,15,89)

Згідно договору дарування квартири від 12.02.2020р. дарувальник - ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_1 , як обдарована прийняла в дар, тобто у власність квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 16 - 17);

Згідно акту № 349 від 05.12. 2019 року (а.с. 18) вбачається, що ОСОБА_1 з дітьми по АДРЕСА_4 не проживають, а проживають за даними акту 411 від 05.12. 2019 року (а.с. 19) в АДРЕСА_1 ;

Щодо характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання характеризується позитивно (а.с. 20); позитивно характеризується і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21). Діти, відповідно до центру первинної медико - санітарної допомоги Роша (а.с. 22) перебувають на медичному обслуговуванні (лікар ОСОБА_7 );

На підставі судового наказу (а.с. 23) від 21.12. 2019 року стягнуто було з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей;

З досліджених даних Управління організаційно - аналітичного забезпечення та оперативного реагування вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про те, що без її відома, відповідач ОСОБА_2 забрав спільну доньку - ОСОБА_4 2008 року народження (а.с. 24 - 29);

ОСОБА_1 є приватним підприємцем, має дохід від підприємницькою діяльності, який у 2019 року становив 55000 грн. (а.с. 31,32);

На обліку в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні та в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері ОСОБА_1 не перебуває (а.с.33, 34); до кримінальної відповідальності не притягувалася (а.с. 35).

Згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_8 є АДРЕСА_5 (а.с. 84);

ОСОБА_2 на обліку в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні та в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері не перебуває (а.с. 90,91); до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с. 92).

ОСОБА_2 є приватним підприємцем (а.с. 93).

Психологічне обстеження ОСОБА_4 вбачається за висновками практичного психолога ОСОБА_9 (а.с. 95 - 105);

Дитина ОСОБА_4 фактично проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_6 з сім`єю ОСОБА_2 (а. с. 106) згідно акту 9 від 21.01.2020 року та вбачається з довідки з місця проживання (а.с. 107).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України.. 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Разом з тим, суд повинен при вирішенні питання визначення місця проживання дітей враховувати і думку самих дітей. Отже, судом з сукупності досліджених доказів по справі встановлено, що ОСОБА_4 бажає проживати з батьком ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 бажає проживати з матір`ю - ОСОБА_1 .

Судом окрім наведеного встановлено, що батьки дбають про дітей, їх розвиток, батько ОСОБА_2 оплачував басейн дітям (а.с. 140-141).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09,? § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ?.. від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

Отже, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

При цьому, суд зауважує, що ні як ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не обмежені у можливості реалізації належного їм, відповідно права на спілкування із доньками. Розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, у яких батьки не дійшли спільного рішення, суд надає першочергове значення саме найкращим інтересам дітей та вважає, що визначення місця проживання неповнолітньої з матір`ю не впливатиме на взаємовідносини батька із доньками і навпаки, оскільки таке визначення місця проживання дітей, не позбавляє ані батька, ані матір батьківських прав та не звільняє їх від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Витягу з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23.02.2021 року № 109/4 останнім було вирішено надати суду висновок про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 не порушуючи прав матері брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З матеріалів справи вбачається між батьками конфлікт щодо існуючих прав та обов`язків по відношенню до їх дітей та їх реалізації.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції). Місце проживання малолітньої, неповнолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю однієї дитини та разом з батьком іншої дитини не суперечитиме інтересам дітей, є їх фактичним бажанням, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до обох батьків, вік дітей, а також те, що в даному випадку відповідач визнає і не заперечує щодо того, щоб донька ОСОБА_4 проживала разом із ним, а донька ОСОБА_3 з матір`ю, тобто, як позивач за первісним позовом, так і позивач за зустрічним позовом визнали і підтримали висновок органу опіки Чернівецької міської ради, суд, за сукупностю з`ясованих в засіданні обставин та досліджених доказів, приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог первісного позову ОСОБА_1 та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини

Відповідно до ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З вищезазначених норм слідує, що суди повинні належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини разом з одним із них. В даному випадку встановлюється, чи фактично припинені між сторонами шлюбні відносини, чи ведеться спільне господарство та чи змогли батьки самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц (про рівність прав батьків дитини) та (постанова Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №487/2001/19-ц (щодо врахування думки дитини при вирішенні спору).

Окрім наведеного, судом установлено, що як батько - ОСОБА_2 , так і мати - ОСОБА_1 , відповідно за умовами проживання, з урахуванням їх доходів, особистих якостей, обставин життя, особливостей відносин з дітьми, відношення до дітей та із урахуванням думки дітей, мають рівні важелі при визначенні місця проживання дітей. Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Таким чином, за з`ясованих обставин, з урахуванням матеріально-побутового забезпечення обох батьків, їх ставлення до дітей, позитивні характеристики з місця роботи дають підстави для твердження, що кожний із батьків здатний створити умови для розвитку та виховання дітей, забезпечуючи їх матеріальні потреби та виховання.

З огляду на викладені обставини суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 , та за зустрічним позовом вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на законі і відповідно підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 161 СК України, відповідно до ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ст.ст. 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 81, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дітей задовольнити частково

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою фактичного місця проживання -

АДРЕСА_1 решта частині заявлених вимог - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дітей з батьком задовольнити частково.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за адресою фактичного місця проживання - АДРЕСА_2 .

В решта частині заявлених вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.10.2021р.

Суддя Слободян Г.М.