Ухвала суду № 102400366, 29.12.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10331/21

4-с/296/69/21

УХВАЛА

іменем України

"29" грудня 2021 р. м.Житомир

Корольовського районного суду м. Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судового засідання Туровської К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира скаргу ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича, за участі стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС»,

ВСТАНОВИВ:

До Корольовського районного суду м. Житомира 22 грудня 2021 року надійшли матеріали вказаної скарги, де ОСОБА_1 оскаржує постанову приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича про арешт коштів боржника від 30 листопада 2021 року, винесену у виконавчому провадженні №67193698 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни №14064 від 17 травня 2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості у загальному розмірі 27 246,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник вказує, що приватним виконавцем винесено оскаржувану постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на її соціальному рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», куди надходять кошти, призначені від держави на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку. Вважає, що даний арешт накладений незаконно в порушення вимог п.10 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки до коштів, на які не може бути звернено стягнення належать допомога на дітей, передбачену законом.

Ухвалою судді від 23 грудня 2021 року скаргу прийнято до провадження та призначено її судовий розгляд (а.с.12).

Сторони у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Скаржник 29 грудня 2021 року надала суду заяву про розгляд скарги за її відсутності, де просить її вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав викладених в скарзі (а.с.15).

З викладених підстав та відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, суд продовжив слухання справи за відсутності сторін.

Перевіривши матеріали скарги та справи №296/10331/21, суд приходить до висновку про задоволення скарги за наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, у приватного виконавця Лужинецького П.В. на примусовому виконанні перебуває виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. №14064 від 17 травня 2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості у загальному розмірі 27 246,00 грн., виконавче провадження №67193698.

Постановою від 30 листопада 2021 року приватний виконавець наклав арешт на кошти ОСОБА_1 , в тому числі і на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Як вбачається з копії довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №7BMGPANOLHV8TBD1 від 27 грудня 2021 року, на рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримує соціальні виплати (а.с.4).

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на кошти та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Як визначено в ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Частина 5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає зобов`язання боржника.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Абзацом 2 ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст.26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно абзацу 2 ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

Згідно п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

З наведених норм права убачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно, державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Чинним законодавством України не передбачено відкриття фізичним особам рахунків зі спеціальним режимом їх використання для отримання заробітної плати, пенсії чи соціальних виплат.

З установлених судом обставин убачається, що банківський рахунок боржника ОСОБА_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним її рахунком, який використовується для отримання соціальних виплат та який не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В той же час, у разі накладення арешту на рахунок на який зараховуються лише соціальні виплати, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих отримання соціальних виплат на такий рахунок.

Також, арешт з грошових коштів, які надходили на рахунок як соціальні виплати, може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів соціальних виплат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 та постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі №915/1000/18.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд вважає, що дії приватного виконавця неправомірні в частині накладення арешту на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 , а тому, скасовує оскаржувану постанову в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст.258-260, 265, 268, 354 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича щодо винесення у виконавчому провадженні №67193698 постанови про накладення арешту на кошти боржника від 30 листопада 2021 року в частині накладення арешту на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

У виконавчому провадженні №67193698 скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича про накладення арешту на кошти боржника від 30 листопада 2021 року в частині накладення арешту на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Житомирському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя О. П. Сингаївський