Ухвала суду № 102400040, 20.12.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4769/21

Провадження № 2-о/0203/86/2021

УХВАЛА

20 грудня 2021 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , заінтересована особа: Дніпровська міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (далі - заявник), з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, в якій просить суд:

- встановити факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючих документів: договору дарування від 19.12.2010 року; договору дарування від 19 грудня 2014 року з обов`язком передати дарунок у майбутньому; договору дарування від 19 грудня 2012 року з обов`язком передати дарунок у майбутньому.

Заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючих документів не відповідала вимогам ст.ст. 318, 175, 177 ЦПК України, тому ухвалою суду від 16 листопада 2021 року була залишена без руху з наданням заявнику п`ятиденного строку для усунення недоліків заяви з дня отримання ухвали суду від 16 листопада 2021 року шляхом надання суду:

- виправленої редакції заяви для суду та заінтересованої особи з зазначенням факту, який заявник просить суд встановити та які юридичні наслідки, такі факти породжують (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян) особисто для заявника та з якою метою; зазначенням, що саме в правовстановлюючих документах особи не збігається, у тому числі, які допущені помилки; зазначенням щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження заявника, що ним не подано іншої заяви з тими самими вимогами; надання копії довідки про реєстрацію місця проживання або документ, до якого вносяться відомості про місце проживання заявника ОСОБА_2 .

Ухвала суду від 16 листопада 2021 року про залишення заяви без руху була отримана заявником 09 грудня 2021 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

13 грудня 2021 року на виконання ухвали суду від 16.11.2021 року про залишення заяви без руху ОСОБА_1 надав суду заяву про встановлення факту належності правовстановлюючих документів в новій редакції відповідно до кількості сторін.

Суд, розглянувши виправлену заяву ОСОБА_1 та долучені до неї документи, надані на виконання вимог ухвали суду від 16 листопада 2021 року, доходить таких висновків.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Приписами ч. 3 ст. 185 ЦПК України визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Отже, способом усунення виявлених недоліків заяви мало би бути надання суду: виправленої редакції заяви для суду та заінтересованої особи з зазначенням факту, який заявник просить суд встановити та які юридичні наслідки, такі факти породжують (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян) особисто для заявника та з якою метою; зазначенням, що саме в правовстановлюючих документах особи не збігається, у тому числі, які допущені помилки; зазначенням щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження заявника, що ним не подано іншої заяви з тими самими вимогами; надання копії довідки про реєстрацію місця проживання або документ, до якого вносяться відомості про місце проживання заявника ОСОБА_2 .

Натомість, заявником на виконання вимог ухвали суду від 16 листопада 2021 року надано нову редакцію заяви, в якій він зазначив, який факт просить суд встановити та з якою метою; заяву з зазначенням щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; письмове підтвердження заявника, що ним не подано іншої заяви з тими самими вимогами; довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 07.05.2008 року, видану уповноваженому власнику житловим будівельним кооперативом № 284 в АДРЕСА_1 , для пред`явлення до органу праці та соціального захисту населення. Проте надана заявником довідка на підтвердження місця реєстрації заявника, видана у 2008 році для пред`явлення до органу праці та соціального захисту населення, тобто без зазначення зареєстрованих осіб станом на момент звернення заявника до суду. Такі недоліки заяви унеможливлюють суду визначитися з підсудністю поданої заяви на виконання вимог ст. 316 ЦПК України.

Також заявник не зазначив, які юридичні наслідки породжують факти, про встановлення яких він просить суд, тобто чи залежить від них виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, що саме в правовстановлюючих документах заявника не збігається, у тому числі, які допущені помилки.

Суд, вирішуючи питання щодо повернення заяви, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства (рішення Європейського суду з прав людини «Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у встановлений судом строк заявник не у повному обсязі усунув недоліки заяви, що відповідно до ч. 9 ст. 10 та ч. 3 ст. 185 ЦПК України, є підставою для її повернення.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне повернути заявнику заяву про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Керуючись ст.ст. 10, 185, 258-260, 294, 318, 353 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , заінтересована особа: Дніпровська міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що за змістом ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя Ф.М. Ханієва