Ухвала суду № 102398135, 06.12.2021, Кремінський районний суд Луганської області

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

06 грудня 2021 р. Справа № 414/2408/21

Провадження № 2-о/414/329/2021

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Костроба Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник - адвокат Шахбаз`ян Денис Ігорович, заінтересована особа Кремінська міська рада (місцезнаходження: 92905, Луганська область, м. Кремінна, пр-т. Дружби, 13, код ЄДРПОУ 31757011), про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення,

установив:

заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шахбаз`ян Денис Ігорович, заінтересована особа Кремінська міська рада, звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з заявою про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який постійно проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з недоотриманої пенсії у сумі 61704.47 гривень, за період з 01.09.2018 року по 30.04.2019 року у Управлінні пенсійного фонду України в місті Лисичанськ Луганської області. Заявник прийняла спадщину за заповітом, посвідченим 13.12.2011 року за р. № 1293. Крім ОСОБА_1 19.11.2020 року заяву на відкриття спадщини подав син померлого ОСОБА_3 . Державний нотаріус 23 березня 2021 року відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на недоотриману пенсію після смерті на підставі того, що за будинковою книгою встановлено, що разом з померлим був постійно зареєстрований за однією адресою його син ОСОБА_4 , який спадщину прийняв фактично та відносно якого немає відомостей чи має він право на обов`язкову частку у спадщині с порядку ст. 1241 Цивільного кодексу України, а отже неможливо встановити коло його спадкоємців та визначити частку спадкоємиці за заповітом. ОСОБА_4 у 2001 році виїхав з міста Кіровськ до Російської Федерації та встановити місце його постійного проживання та перебування не вбачається можливим, оскільки родинні зв`язки з померлим батьком він не підтримував та фактично з ним не проживав. Заявник має довідку видану ПП «ВОСТОК» м. Кіровська від 19.02.2021 року яка підтверджує, що на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вона фактично проживала з померлим чоловіком одноособово, доглядала його, вела спільне господарство та справила поховання. З огляду на це у заявника немає можливості оформити спадщину у інший спосіб, тому звертається за захистом своїх прав до суду та просить визнати за нею факт одноособового спільного проживання з померлим чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21 жовтня 2021 року ухвалою судді Кремінського районного суду Луганської області було відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Інших процесуальних дій не вчинялося.

Заявник в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив справу розглянути за його та заявниці відсутності, вимоги підтримав.

Заінтересована особа в судове засідання представника не надіслала, надала заяву про відсутність заперечень з приводу заявлених вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Як вбачається зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 березня 2021 року, спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла спадкоємиця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Разом з тим, за будинковою книгою встановлено, що разом зі спадкодавцем був зареєстрований його син ОСОБА_4 , який спадщину прийняв фактично та відносно якого відсутні відомості чи має він право на обов`язкову частку у спадщині. Стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні відомості про відсутність у них права на обов`язкову частку на спадщину. З цих відстав заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав (а.с. 9).

В зазначеній вище постанові нотаріусом не ставиться під сумнів факт спільного проживання заявника та спадкодавця ОСОБА_2 , як і не ставиться під сумнів факт спільного проживання спадкоємця ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_2 . Нотаріусом констатовано факт прийняття спадщини трьома спадкоємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Разом з тим, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заінтересованими особами в даному провадженні не залучені.

Статтею 318 ЦПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Викладені в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, обставини та вимоги у виді встановлення факту одноособового спільного проживання заявника та спадкодавця фактично направленні на позбавлення одного зі спадкоємців права на спадщину в порядку окремого провадження, що саме по собі свідчить про наявність спору про право, а саме спору про право на спадщину.

Суд звертає увагу на ту обставину, що нотаріусом було роз`яснено право заявнику на звернення до суду за захистом її спадкових прав, проте такі права повинні захищатися в позовному провадженні, а не в окремому провадженні шляхом встановлення фактів, не передбачених переліком статті 315 ЦПК України та які, самі по собі, не можуть бути захищені обраним заявником шляхом.

Мотиви суду узгоджуються з постановою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), зі змісту якої у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Суд повинен встановити, чи є інші, окрім заявника, особи, заінтересовані у вирішенні цієї справи, та не перевірили, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов`язки цих осіб. Встановлення такого факту впливатиме також на права й обов`язки інших спадкоємців, і такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). У § 36 рішення у справі «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі наявний спір про право, а саме право на спадщину та розгляд справи в окремому провадженні може привести до позбавлення одного зі спадкоємців спадщини в залежності від результатів розгляду, а тому заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, з зазначеним у ній формулюваннями та вимогами необхідно залишити без розгляду.

Суд вважає за можливе роз`яснити заявнику її право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 13, 258-261, 315, 318, 353-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шахбаз?ян Денис Ігорович, заінтересована особа Кремінська міська рада, про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику її право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.

Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу, а у разі подання апеляційної скарги відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю.Ю. Костроба