Ухвала суду № 102393672, 31.12.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9450/21

Провадження №2-др/369/69/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

за участю секретаря Житар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2021 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кідалової Наталії Олександрівни про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, закрито. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Представник відповідача просив визнати дії позивача зловживанням процесуальними правами; визнати дії позивача необґрунтованими, неправильними та протизаконними; покласти на сторону позивача повністю судові витрати відповідача на професійну правнику допомогу у розмірі 5000,00 грн.; зобов`язати сторону позивача компенсувати відповідачу здійснені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. повністю, внаслідок необґрунтованих дій сторони позивача.

13 грудня 2021 року до суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про компенсацію судових витрат, відповідно до яких зазначив, що визначений представником відповідача розмір витрат є неспівмірним та необґрунтованим, крім того зазначає про відсутність зловживань з боку позивача, а тому просив відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про компенсацію судових витрат за рахунок позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином. 13 грудня 2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він зайнятий в іншому судовому засіданні. Однак, суд не вбачає підстав для відкладення, оскільки заявник ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» є юридичною особою, та забезпечений уповноваженими особами, які наділені правом представництва в суді.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про день та час судового засідання повідомлялись належним чином. Причини їх неявки суду невідомі.

Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку з цим, згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що в ухваленні додаткового рішення необхідно відмовити з огляду на таке.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, закрито. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача., як передбачено ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під зловживанням процесуальними правами законом визначено наступне.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (п. 2 ч. 2ст. 44 ЦПК України).

В свою чергу процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. Відповідно до роз`яснень, які міститься у п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Суд зазначає, що залишення заяви без розгляду або закриття провадження по справі на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.

При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Отже, саме по собі подання заяви про відмову від позову не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Стороною відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки крім тверджень відповідача, ні чим не підтверджено.

Крім того, ухвалення рішення суду про судові витрати також врегульовано статтею 246 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч.3ст.246 ЦПК України). Таким чином, для вирішення питань про судові витрати суд вправі брати до уваги докази про їх понесення, які не були подані до постановлення рішення, тільки у тому разі, якщо стороною до закінчення судових дебатів заявлено про поважні причини неможливості їх подання.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.4 ст.137 ЦПК України). У відповідності до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в обґрунтування витрат на правову допомогу, у відзиві зазначено інформацію про витрати на правову допомогу відповідача. Таким чином, не підтверджено, що дійсно вказані кошти були сплачені відповідачем.

Як вбачається з роз`яснень п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Оскільки такі факти не заявлені, а судом не встановлені, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 137, 142, 257, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кідалової Наталії Олександрівни про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Дубас Т.В.