Рішення № 102391808, 14.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року м. Київ № 640/28395/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі - Відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії 01.10.2019 у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати призначити пенсію по втраті годувальника із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки, в сумі 6188,89 грн., починаючи з 01 жовтня 2019 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно відмовив у переведенні на інший вид пенсії з посиланням на те, що таке призведе до зменшення розміру пенсії позивача, оскільки призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відбувається у відсотковому відношенні пенсії за віком померлого годувальника, то розрахунки пенсії позивача будуть проводитись вперше, відповідно до пенсії за віком померлого годувальника. Тому, при призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідачу необхідно було керуватись п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і застосовувати для призначення позивачу пенсії середню заробітну плату (дохід), визначений ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не ч.1 ст. 40 цього Закону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 відкрито провадження у справі.

У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що ОСОБА_2 (годувальник) отримував пенсію по вислузі років як працівник льотних екіпажів відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418. Вказаний порядок застосовується при обчисленні пенсій за вислугу років. На заяву ОСОБА_1 від 04.10.2019 № 110811 розрахований розмір пенсії по втраті годувальника. Для обчислення застосований середній заробіток за гри попередні роки (за 2014-2016) - 4404,35 грн. Оскільки мало місце переведення з одного виду пенсії на інший то застосовується ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В даному випадку застосовано середній заробіток за три попередні роки - за 2014-2016, іншого чинним законодавством не передбачено.

Відповідачем надано матеріали пенсійної справи Позивача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві.

ОСОБА_1 з 21.04.1973 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 21.04.1973 № НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки №30-Д від 26.09.2019, виданої Житлово-будівельним кооперативом «Буревісник-4», ОСОБА_2 проживав і вів разом із ОСОБА_1 спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 з 02.12.1980 до дня смерті.

ОСОБА_1 01.10.2019 звернулась до Відповідача з заявою щодо оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідачем 30.10.2019 надано відповідь, в якій відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Відмову обгрунтовано тим, що переведення з пенсії за віком на пенсію по втрату годувальника є недоцільним, оскільки призводить до зменшення розміру пенсії. Відповідно до розрахунку Відповідача, розмір пенсії Позивачу у зв`язку з втратою годувальника становить 3699,03 грн.

Відповідно до рішення ГУ ПФУ в м. Києві № 930040841378 стаж ОСОБА_1 становить 46 років 4 місяців 4 дні, розмір пенсії з 01.12.2019 довічно - 5139,09 грн.

Відповідно до рішення ГУ ПФУ в м. Києві № 130040180160 ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років як працівник льотних екіпажів відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж 81 років 3 місяців 23 днів, розмір пенсії з обмеженням 22 161,52 грн., максимальний розмір пенсії - 16 380,00 грн.

ОСОБА_1 15.09.2020 звернулась до Відповідача з заявою щодо застосування при призначенні пенсії по втраті годувальника показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за пенсією, тобто за 2016-2018 роки в сумі 6188,89 грн.

Відповідачем 24.09.2020 надано відповідь, в якій зазначено, що для обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника Позивачу застосовано середній заробіток за три попередні роки 2014-2016 в сумі 4404,35 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач і звернувся з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Таким чином, Позивач має право на отримання двох видів пенсій - за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV та у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

З наведеного слід дійти висновку, що при обчисленні заробітку для визначення розміру пенсії у 2019 році застосовується усереднений показник середньої заробітної плати в країні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки. У даному випадку цей показник складає 6188,89 грн. Таким чином, заробіток для обчислення пенсії у 2019 році визначається шляхом множення показника середньої зарплати 6188,89 грн. на індивідуальний коефіцієнт заробітку особи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Наведені докази в своїй сукупності свідчать, що при призначенні Позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника Відповідачу необхідно керуватись п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV і застосовувати для призначення Позивачу пенсії середню заробітну плату (дохід), визначений ч.2 ст. 40 Закону № 1058-IV, а не ч. 1 ст.40 Закону № 1058-IV

А оскільки Позивач просив призначити інший вид пенсії, то має застосовуватися середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки, як це передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин суд приходить до висновку, що в даному випадку відбувається не переведення з одного виду пенсії на інший, а призначення іншої пенсії. Тому у позивача наявні права на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.

Щодо зобов`язання відповідача виплатити пенсію в конкретному розмірі, а саме 6188,89 грн., суд зазначає, що призначення і розрахунок пенсії за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України. Суд не має права перебирати на себе функції даного державного органу по здійсненню конкретних розрахунків, тому відсутні підстави для обчислення у рішенні суду конкретного розміру, отже, підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати конкретної суми немає.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії 01.10.2019 у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки, починаючи з 01 жовтня 2019 року.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368).

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Н.М. Клименчук