Рішення № 102390249, 21.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року справа № 580/8452/21

15 годин 50 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді Трофімової Л.В., за участі секретаря Фесенка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/8452/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [позивач - особисто]

до військової частини 3018 Національної Гвардії України (вул. Проскурівська, 18, м. Ірпінь, смт. Гостомель, Київська область, 08291, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39806952) [представник відповідача - не прибув]

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, постановив рішення.

19.10.2021 вх. № 40691/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3018 Національної гвардії України, просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 3018 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 39806952) щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги під час звільнення в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням періоду попередньої служби;

- зобов`язати військову частину 3018 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 39806952) нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу під час звільнення в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням періоду попередньої служби та виплатити з урахуванням попередньо виплачених сум.

Ухвалою від 11.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження в справі, призначено судове засідання на 18.11.2021. Ухвалою від 18.11.2021 судове засідання відкладене на 06.12.2021. Ухвалою від 06.12.2021 судове засідання відкладене на 21.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 12.04.2018 ОСОБА_1 звільнено в запас з військової служби на підставі підпункту "і" пункту першого частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Наказом командувача військової частини 3018 НГУ від 20.04.2018 № 105 позивача виключено зі списку особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення. Вислуга позивача станом на день звільнення складає 11 років 05 місяців 23 дні. При звільненні з військової служби відповідач нарахував та виплатив позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, на підставі ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», лише за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу до військової частини 3018 НГУ (з 01.03.2016 до 20.04.2018), строк попередньої служби не врахований.

Позивач звернувся до військової частини 3018 НГУ із заявою про виплату одноразової грошової допомоги із урахуванням всього періоду попередньої служби, що на день звільнення становить 11 років 05 місяців 23 дні.

Листом від 12.08.2021 № 18/13-С-62-1824 відповідач відмовив, позаяк відсутня інформація щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з попередньої служби.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що розраховував на сприяння субєкта владних повноважень у забезпечення гарантій учасника бойових дій та дотримання принципів доброго врядування у контексті реалізації права бути почутим під час очікування правомірної поведінки відповідача, у тому числі взаємодії з метою отимання та первірки відповідної публічної/службової інформації стосовно служби позивача.

Відповідач у відзиві (21.12.2021 вх.51998/21) зазначив, що пільгове обчислення вислуги років враховується для призначеня пенсії військовослужбовцям, а не для інших цілей. відповідач вважає, що позивач покладає невиправдані обтяження на відповідача з тих підстав, що своєчасно не звертався про нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі 25% замість 50%. Відповідач вважає необгрунтованим твердження позивача "при попередньому звільненні 25.03.1999 з ОВС ще не набув права на отримання одноразової допомоги" у контексті п.10 Постанови №393, позаяк термін вислуги не зазначався. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем і відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, протягом розумного строку.

Позивач проходив службу в періоди: з 27.05.1989 до 23.05.1991 – строкова військова служба, з 20.11.1991 до 25.03.1999 – служба в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу, з 01.03.2016 до 20.04.2018 – військова служба за контрактом у військовій частині 3018 НГУ, з 12.06.2018 до 11.06.2021 – військова служба за контрактом в ЗСУ, що вбачається з війського квитка серії НОМЕР_2 , виданого Черкаським об`єднаним військовим комісаріатом Черкаської області 18.05.2018, трудової книжки серії НОМЕР_3 , а також довідки УМВС України в Черкаській області від 02.07.2021 № 14/7-180.

Наказом командувача НГУ від 12.04.2018 № 46 о/с позивача звільнено в запас на підставі підпункту «і пункту першого частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу».

Наказом командира військової частини 3018 НГУ від 20.04.2018 № 105 позивача у зв`язку з припиненням (розірванням) контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України, виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення.

Вислуга років ОСОБА_1 станом на 20.04.2018 становить в календарному обчисленні – 11 років 05 місяців 23 дні, в пільговому – 01 рік 08 місяців 04 дні, що вбачається з витягу з наказу від 20.04.2018 № 105. Вислуга років у ЗСУ позивача станом на 08.07.2018 складає: календарна – 7 років 2 місяці 15 днів, пільгова – 2 роки 2 місяці 10 днів, що вбачається із витягу з наказу від 11.06.2021 № 129.

Одноразова грошова допомога належить до виплати позивачу під час звільнення з військової служби за 3 роки служби відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 № 393.

Як вбачається з довідки від 05.07.2021 № 122 згідно з особовим рахунком на виплату грошового утримання та зарплати під час звільнення із посади начальника відділення спецоперації відділу швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ УМВС України у Черкаській області ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні за вислугу років не виплачувалася.

Позивач вважаючи, що повного розрахунку не отримав, звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які він отримував під час проходження військової служби та виплатити недораховану суму (а.с.8).

Відповідач не здійснив позивачу новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги під час звільнення та листом від 12.08.2021 № 18/13-С-62-1824 повідомив про відсутність підстав для перерахунку згідно положень Наказу МВС № 200 від 15.03.2018, оскільки позивач неодноразово звільнявся з інших місць служби.

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232).

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232 порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 40 Закону №2232 гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII).

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення належить індексації відповідно до закону. Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до абзацу шостого частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Постановою КМУ від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889» для військовослужбовців, зокрема Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 01.04.2013 - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 01.09.2013 - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 01.01.2014 - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення.

Право на одноразову допомогу під час звільнення позивач набув відповідно до статті 15 Закону № 2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем та підтверджується відомостями у наказі від 07.02.2014 № 30: «виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 за 3 роки служби».

Відповідно до пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою КМУ від 14.07.1992 № 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Спір в даній справі виник у зв`язку із відмовою відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги під час звільнення щодо необхідності врахувати стаж строкової військової служби позивача, служби в органах внутрішніх справ, періоду служби за контрактом в НГУ.

За п. 2 розділу ХХХІІ Наказу МВС України № 200 від 15.03.2018 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей». У разі першого звільнення цих осіб з військової служби до вислуги років для виплати їм одноразової грошової допомоги зараховується також період строкової військової служби.

З наявних матеріалів судом встановлено відсутність правових підстав для зарахування позивачеві до строку служби для отримання одноразової допомоги при звільненні періоду строкової військової служби з 27.05.1989 до 23.05.1991. У зв`язку із викладеним, системно проаналізувавши довідку № 122 від 05.07.2021 та копію послужного списку від 02.07.2021, суд дійшов висновку, що під час звільнення з УВС в Черкаській області, позивач станом на 25.03.1999 не набув права на отримання одноразової грошової допомоги. Дані обставини вказують, що на позивача поширюється виняток, передбачений абзацом шостим частини 2 статті 15 Закону №2011-XII.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи відмову відповідача щодо не включення періодів попередньої служби до стажу служби, з якого нараховується одноразова грошова допомога під час звільнення з військової служби за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає її протиправною, позаяк відповідач не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права на соціальний захист, майнового права і права бути почутим, суд зазначає про таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі №п/800/259/15 бездіяльність – це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), що він зобов`язаний був і міг вчинити.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося унаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо обчислення періодів служби, що дають право на отримання одноразової горошової допомоги під час звільнення зі служби, тому належним, правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача у межах компетенції з дотриманням принципів доброго врядування повторно розглянути заяву ОСОБА_1 як особи з інвалідністю (2 групи) із урахуванням висновків, вказаних в мотивувальній частині даного рішення.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов особи, звільненої від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» задоволено частково, доказів понесення інших судових витрат позивачем і відповідачем не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 258, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини 3018 Національної Гвардії України (ЄДРПОУ 39806952) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3018 Національної Гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати військову частину 3018 Національної Гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби і прийняти рішення із урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення суду.

Судові витрати не розподіляються.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: військова частина 3018 Національної Гвардії України [вул. Проскурівська, 18, м. Ірпінь, смт. Гостомель, Київська область, 08291, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39806952].

Судове рішення складено 28.12.2021.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА