Рішення № 102390233, 24.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року справа № 580/8495/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати оформлене листом від 06.07.2021 №8/3-14051/Гр рішення відповідача про повернення без розгляду документів позивача про видачу посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”;

зобов`язати відповідача повторно розглянути документи позивача про видачу посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” з урахуванням висновків суду та направити такі документи до Міністерства юстиції України, а саме: розрахунок вислуги років; 2 фотокартки 35х45 мм; копію наказу про звільнення; акту МСЕК про встановлення 2 групи інвалідності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має право на отримання посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”, оскільки його вислуга років у пільговому обчисленні на момент звільнення складає 23 роки та 5 місяців. З метою реалізації свого права на отримання посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” позивачем подано заяву до Державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)”, яка в свою чергу передала вказану заяву та матеріали відповідачу. Листом відповідач повернув вказані матеріали без розгляду. Позивач вважає вказані дії протиправними та такими, що порушують його права.

Ухвалою суду від 25.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Наказом Державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)” від 09.12.2020 №208/ОС-20 позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п.4 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію”; вислуга років у календарному обчисленні становить: 17 років 11 місяці 09 днів, у пільговому обчисленні: 23 роки 05 місяців 00 днів.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №351336 позивачу 12.05.2021 встановлено другу групу інвалідності, пов`язаною з проходженням служби в поліції.

Позивач 28.05.2021 звернувся із заявою до відповідача з метою отримання посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”.

Листом від 31.05.2021 №2/958/Гб Державна установа “Черкаська виправна колонія (№62)” направила до відповідача матеріали для виготовлення позивачу посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”.

Листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 06.07.2021 №8/3-14051/Гр позивачу роз`яснено, що тривалість проходження служби позивача є меншою за 20 календарних років і підстави для встановлення статусу “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” відсутні. У вказаному листі також зазначається, що оскільки Закон України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” в питанні обрахунку вислуги років не може суперечити Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, то відповідно до ст.ст. 12 і 23 останнього Закону, час проходження служби обчислюється в календарних, а не в пільгових роках.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 №343 “Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції” ліквідовано Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Порядок оформлення та видачі посвідчень і нагрудних знаків Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 10.02.2012 №234/5 (далі – Порядок №234/5), визначає процедуру оформлення, обліку та видачі посвідчень і нагрудних знаків Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України особам, які набули статусу ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби відповідно до Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.

Посвідчення Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України є документом, що підтверджує статус ветерана і його право на отримання пільг згідно із Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” (п. 2 Порядку № 234/5).

Відповідно до п. 3 Порядку № 234/5 для отримання посвідчень і нагрудних знаків Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України ветерани звертаються за останнім місцем проходження служби із заявами, до яких додають дві фотокартки розміром 35 х 45 мм.

Пункт 6 Порядку №234/5 визначає, що для видачі посвідчень і нагрудних знаків “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції надсилають до підрозділу персоналу апарату Мін`юсту завірені копії розрахунків вислуги років та по дві фотокартки розміром 35 х 45 мм на кожного ветерана.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до Державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)” із заявою про видачу посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”.

Листом від 31.05.2021 №2/958/Гб Державна установа “Черкаська виправна колонія (№62)” направила до відповідача матеріали для виготовлення посвідчення та нагрудного знака “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” позивача.

Листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 06.07.2021 №8/3-14051/Гр позивачу роз`яснено, що тривалість проходження служби позивача є меншою за 20 календарних років і підстави для встановлення статусу “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” відсутні. У вказаному листі також зазначається, що оскільки Закон України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” в питанні обрахунку вислуги років не може суперечити Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, то відповідно до ст.ст. 12 і 23 останнього Закону, час проходження служби обчислюється в календарних, а не в пільгових роках.

Судом встановлено, що відповідач всупереч положенням пункту 6 Порядку №234/5 повернув без розгляду документи та заяву позивача не направивши їх до підрозділу персоналу апарату Мін`юсту.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо повернення без розгляду документів та заяви позивача є протиправними.

Закон України від 24.03.1998 № 203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” (далі - Закон №203/98-ВР) встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 5 Закону № 203/98-ВР ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

- які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

- особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше.

З довідки до акта огляду МСЕК вбачається, що позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, тому, для надання йому статусу ветерана Державної кримінально-виконавчої служби органів вислуга років повинна складати 20 років і більше.

Суд зазначає, що положення п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону № 203/98-ВР не містять вимог щодо наявності календарної або пільгової вислуги служби для надання статусу ветерана внутрішніх справ, а містить лише вимоги про наявність вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше. Тобто, дана норма не містить вимоги щодо того, що вислуга років має бути саме календарною.

Крім того, відповідач в обґрунтування своїх доводів не навів жодного нормативно-правового акту, чинного на час виникнення спірних відносин, що визначає порядок розрахунку вислуги років у пільговому та календарному обчисленні саме відповідно вищезазначеної норми та надає право здійснювати такий розрахунок під час вирішення питання про встановлення статусу ветерана Державної кримінально-виконавчої служби України.

Суд вважає необґрунтованими його посилання на положення статей 12 та 23 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, оскільки вказаний нормативно-правовий акт регулює інші правовідносини, зокрема, щодо пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно зі ст. 10 Закону № 203/98-ВР ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2009 №1226 затверджено зразки та описи посвідчення і нагрудного знаку "Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України", що додаються; поширено дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601, на видачу посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України", встановивши, що видача посвідчення і вручення нагрудного знаку здійснюється Міністерством юстиції.

Відповідно до п. 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 (далі Порядок №1601), посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно з п. 3 Порядку №1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран військової служби" є: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, - для осіб, зазначених у пункті 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до п.4 Постанови №1226 зобов`язано Міністерству юстиції організувати виготовлення бланків посвідчення і нагрудних знаків "Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України" у межах асигнувань, передбачених для забезпечення функціонування Державної кримінально-виконавчої служби на відповідний рік.

Отже, уповноваженим органом на видачу відповідного нагрудного знака є Міністерство юстиції України.

Тому доводи відповідача щодо відсутності стажу позивача для видачі посвідчення не обґрунтовані.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням меж, порядку, способу та строку, визначеного законодавством.

Вказані вище нормативно-правові акти не передбачають повноваження відповідача повернути документи особи без розгляду. Отже, у спірних правовідносинах він діяв без дотримання встановленого законом порядку та меж наданих повноважень.

Оскільки лист від 06.07.2021 №8/3-14051/Гр про повернення без розгляду заяви позивача та доданих документів не є актом владно-розпорядчого характеру, відсутні підстави для його скасування. Натомість він свідчить про вчинення дій, які не відповідають вимогам закону. Зважаючи, що заявлене позивачем право порушене, суд дійшов висновку, що належним способом його відновлення є визнання протиправними вказаних дій та зобов`язати відповідача повторно розглянути документи про видачу посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині рішення у вказаній справі, направити їх до Міністерства юстиції України.

Отже, доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню у вказаному вище обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд врахував таке.

У позовній заяві позивач вказав, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач не надав жодних доказів.

Також доказів оплати позивачем наданих послуг правової допомоги суду не надано.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Оскільки позивачем у сукупності не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, зокрема не надано доказів оплати таких витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо про повернення листом від 06.07.2021 №8/3-14051/Гр без розгляду документів про видачу ОСОБА_1 посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”.

Зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд.81, код ЄДРПОУ 43501242) повторно розглянути документи про видачу посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд.81, код ЄДРПОУ 43501242) направити до Міністерства юстиції України документи про видачу посвідчення та нагрудного знаку “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з пунктом 6 Порядку оформлення та видачі посвідчень і нагрудних знаків “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.02.2012 №234/5, та пунктом 3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ