Рішення № 102387979, 20.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року

справа №380/13724/21

провадження № П/380/13908/21

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Наум`як Х.О.,

за участю:

представників відповідача Адамської І.П., Осадчої З.І.,

представника третьої особи Скочко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «Національні інформаційні системи», Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 5 наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 за №2615/5 «Про задоволення скарги».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 23.07.2021 Міністерство юстиції України прийнято наказ №2615/5 «Про задоволення скарги», яким частково задоволено скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 23.10.2020, зокрема скасовано рішення від 04.09.2020 №53911180, прийняте державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Назаром-Павлом Андрійовичем та тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 строком на 3 (три) місяці. Зазначає, що оскаржуваний Наказ видано на підставі Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18.06.2021, за результатами розгляду скарги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 23.10.2020.

Позивач вважає, що відповідач при розгляді скарги і винесенні оскаржуваного наказу допущено порушення, зокрема оскаржуваний наказ відповідача прийнятий з порушенням строків його прийняття, позивача не було повідомлено про факт надходження скарги, дату, час і місце її розгляду, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості та права подати письмові пояснення по суті скарги, оскаржуваний наказ не вмотивований та відповідачем не надіслано на адресу відповідача висновку комісії та наказу. Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 25.08.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» 07.09.2021 подала до суду пояснення, в якому зазначила, що основною метою її діяльності у відповідності до статуту ДП «НАІС» є технічне та технологічне забезпечення створення, впровадження, супроводження та модернізація програмного забезпечення систем, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України або інших органів державної влади згідно із законодавством тощо. Вказує, що у ДП «НАІС» відсутні повноваження та фактична можливість надавати правову оцінку рішенням Міністерства юстиції України. Таким чином, ДП «НАІС» діє у межах та у спосіб, що передбачені законами України та підзаконними нормативно-правовими актами у відповідній сфері регулювання правовідносин. Просила врахувати долучені пояснення.

Відповідач 27.09.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що порядок повідомлення учасників та зацікавлених осіб про засідання Колегії щодо розгляду скарги регламентується Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128. Зокрема, пунктом 11 цього Порядку визначено, що суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально, повідомляє особам про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та додатково одним з таких способів як: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел). Зазначає, що 15.06.2021 о 15:40 відповідачем розміщено оголошення про засідання Колегії 18.06.2021, в якому зазначено про запрошення скаржників, їх представників та заінтересованих осіб, їх представників для розгляду скарг, зокрема, розгляду по суті скарги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 23.10.2020, що підтверджується листом ДП НАІС №3061/14.2-11 від 17.06.2021. Відтак вважає, що відповідач своєчасно повідомив позивача про засідання колегії.

Відповідач також вказує на те, що в позовній заяві позивач посилається лише на процедурні питання по прийняттю оскаржуваного наказу, але жодних аргументів щодо вчинених ним порушень під час прийняття рішення № 53911180 від 04.09.2020 не зазначає. Під час розгляду скарги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 23.10.2020 Колегією з поданих документів та відомостей Державного реєстру прав встановлено, що позивач під час розгляду документів, поданих для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, належним чином не встановив відповідність заявлених поданих/отриманих документів вимогам законодавства, оскільки предметом договору, за яким на підставі цього рішення зареєстровано право власності ОСОБА_2 , є права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд, що в свою чергу не підлягає державній реєстрації.

Зазначає, що реалізуючи свої повноваження у сфері Державної реєстрації прав, згідно з п. п. 2 ч. 6 статті 37 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Відповідач звертає увагу, що після отримання копії наказу, позивач не скористався своїм правом подати письмові пояснення та додаткову інформацію, що стосуються предмета перевірки та долучаються до матеріалів перевірки.

З врахуванням вищенаведеного відповідач вважає, що Міністерство юстиції України під час розгляду скарги діяло відповідно вимоги чинного законодавства та у спосіб, визначений Конституцією України.

Ухвалою від 29.09.2021 суд залучив до участі у справі Залізничну районну державну адміністрацію Львівської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 29.09.2021 суд витребував від Управління державної реєстрації Львівської міської ради належним чином завірені копії документів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по реєстраційній справі №2160868546101.

Ухвалою від 29.11.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання. Подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просили суд у задоволені позову відмовити повністю.

Третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі її представника до суду не надходило.

Представник третьої особи Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги заперечила. Просила суд у задоволені позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

23.10.2020 Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Міністерства юстиції України із скаргою, що зареєстрована 29.10.2020 за №23757-26-20, в якій просила скасувати рішення державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Н.-П.А. від 04.09.2020 № 53911180 щодо державної реєстрації речових прав на нежитлову будівлю літ. «Б», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

За результатами розгляду цієї скарги Міністерством юстиції України прийнято наказ від 23.07.2021 №2615/5 «Про задоволення скарги», яким скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 23.10.2020 задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2020 №53911180, прийняте державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Н.-П.А. Тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 строком на 3 місяці. Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству. Виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Такий наказ прийнятий на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) від 18.06.2021.

На засіданні Колегією встановлено, що за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав державним реєстратором ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №53911180, що суперечить вимогам статей 5,10,22, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 40 Порядку 1127, оскільки ним не було перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації прав. А саме: державним реєстратором Павлишином Н.-П.А. не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, оскільки предметом договору за яким на підставі оскаржуваного рішення зареєстровано право власності ОСОБА_2 є право на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд, що, в свою чергу, не підлягає державній реєстрації.

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частин першої, другої статті 37 Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-ІV) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Процедуру розгляду відповідно до законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Частиною шостою статті 37 Закону № 1952-ІV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону №1952-ІV внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

Щодо доводів сторін про вчинені порушення під час прийняття рішення державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишином Н.-П.А. № 53911180 від 04.09.2020 суд зазначає таке.

Згідно з висновком Колегії від 18.06.2021 під час розгляду скарги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 23.10.2020 Колегією з поданих документів та відомостей Державного реєстру прав встановлено, що позивачем під час розгляду документів, поданих для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, належним чином не встановлено відповідність заявлених поданих/отриманих документів вимогам законодавства, оскільки предметом договору, за яким на підставі оскарженого рішення зареєстровано право власності ОСОБА_2 , є права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд, що не підлягає державній реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини 3 ст. 10 Закону №1952-ІV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною 1 ст. 22 Закону №1952-ІV встановлено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 4 ст.5 Закону №1952-ІV не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Згідно з пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок 1127) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та цим Порядком.

Пунктом 1 частини першої ст.24 Закону передбачено, що державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації прав якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина друга статті 24 Закону).

Пунктом 10 Порядку №1128 передбачено, що для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Пунктом 11 Порядку №1128 визначено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Згідно з п.12 Порядку №1128 Копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Аналіз викладеного свідчить, що розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту є належним повідомленням осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, а інші два способи повідомлення є додатковими.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді колегією скарги, яка її стосується.

Таке тлумачення Порядку відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

При встановленні обставин справи суд бере до уваги лист ДП «Національні інформаційні системи» 3061/14.2-11 від 17.06.2020 щодо розміщення 15 червня 2021 оголошення про засідання Колегії на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України 18 червня 2021 року о 16:31, тобто за два дні до дня розгляду скарги.

Таким чином, Міністерство юстиції України своєчасно розмістило повідомлення про засідання Колегії щодо розгляду скарги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.

Щодо додаткового повідомлення телефонограмою або засобами електронної пошти головним спеціалістом МЮУ - М.О.Демченко складено акт про неможливість здійснення виклику позивача телефонограмою на засідання Центральної Колегії 18.06.2021, оскільки номер телефону НОМЕР_2 не відповідав.

Отже, відповідач у належний спосіб повідомляв позивача про розгляд скарги, що у свою чергу, не позбавляло останнього права на прийняття участі у розгляді скарги, надання пояснень (заперечень) та доказів на їх обґрунтування з метою її повного та об`єктивного розгляду і прийняття законного і обґрунтованого рішення. Неприбуття належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином повідомили, то це не перешкоджає розгляду скарги.

Тому, в цій частині суд не бере до уваги доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду скарги.

Щодо порушення строків розгляду скарги суд враховує таке.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правових наслідків допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового популізму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29квітня 2020 року при розгляді справи №826/15358/17.

Отже, з урахуванням вищенаведених мотивів суд не бере до уваги доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного наказу у зв`язку з несвоєчасним розглядом скарги.

Відповідно до підпунктів «а», «г» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав, тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Отже, відповідач, встановивши факт порушення у процесі здійснення реєстраційної дії без належної правової підстави та всупереч порядку вчинення реєстраційних дій реєстратором ОСОБА_1 , реалізував свої дискреційні повноваження шляхом тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав ОСОБА_1 строком на 3 місяців.

Суд зазначає, що позивач не спростовує вище викладені обставини щодо вчинення порушень у процесі здійснення реєстраційної дії, не вказує які норми чинного законодавства порушені чи недотримані відповідачем призвели до порушення його прав, а фактично не погоджується із строком блокування доступу до Державного реєстру прав.

Водночас, право вибору форми стягнення за порушення порядку державної реєстрації належить органу контролю - Міністерству юстиції України. Йому ж надано повноваження самостійно визначати вид санкції при прийнятті рішення, враховуючи допущені порушення законодавства, та визначати строк тимчасового блокування у разі обрання ним цього виду санкції. Чинним законодавством межі цього строку не встановлені.

Як убачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція – це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями – органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями – вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження – це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Обраний відповідачем вид відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав є найменш суворішим із визначених частиною шостою статті 37 Закону №1952-IV видів відповідальності, оскільки блокування доступу до Реєстру передбачає тимчасовий захід, який поновлюється після закінчення установлених Міністерством юстиції України строків такого блокування. Такий вид відповідальності, на переконання суду, є співмірним з вчиненим позивачем порушенням, що призвело що скасування реєстраційної дії внаслідок порушення норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.2 ч.6 ст. 37 Закону рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Згідно з п. 14 Порядку 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України “Про звернення громадян”, засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.

Тобто, законодавством не передбачено обов`язку надіслання висновку та наказу колегії суб`єкту оскарження - державному реєстратору.

Оскільки інших вагомих підстав, за наявності яких спірний наказ Міністерства юстиції України №2615/5 від 23.07.2021 «Про задоволення скарги» в частині блокування доступу державного реєстратора ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягав би скасуванню, судом не встановлено, а позивачем не наведено, підстави для скасування такого наказу відсутні.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивачем не надано доказів протиправності наказу, дій чи бездіяльності відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «Національні інформаційні системи», Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу необхідно відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «Національні інформаційні системи», Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 30.12.2021.

Суддя Р.І. Кузан