Рішення № 102386454, 30.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 р. Справа№200/14376/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ 04341413, адреса: 84182, Донецька область, м. Миколаївка, пл. Енергетиків, 2/14) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у не розгляді клопотання від 19.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою; зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність розташованої та території Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області орієнтовною площею 1,0102 га для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.

За правилами частини 1статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що звернувся 19.08.2021 року до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність розташованої на території Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області орієнтовною площею 1,0102 га для ведення особистого селянського господарства. Листом виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 року №5865/10-03-01/2021 його було повідомлено, що рішення про надання дозволу на розробку не прийнято через відсутність голосів. Бездіяльність відповідача, що полягає у не розгляді клопотання від 19.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вважає протиправною, просив задовольнити позов.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що управлінням земельних відносин, АПК, містобудування та архітектури виконавчого комітету Миколаївської міської ради на підставі заяви позивача було підготовлено проект рішення Миколаївської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 ». Зазначений проекту було опубліковано на офіційному сайті Миколаївської міської ради 31.08.2021 року та передано до розгляду на найближчій сесії Миколаївської міської ради, а саме 24.09.2021 року. Зазначив, що при розгляді зазначеного проекту рішення Миколаївської міської ради депутати міської ради не підтримали його. Враховуючи зазначене, вважає, що радою не було допущено бездіяльності.

Крім того, позивачем подано на адресу суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу на суму 2400 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданийКраматорським МВ УМВС України в Донецькій області 17 жовтня 1995 року). (а.с. 8-9)

Відповідач - Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області(код ЄДРПОУ 04341413) є суб`єктом владних повноважень в розумінні ст. 46 КАС України.

19.08.2021 року позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність розташованої на території Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області орієнтовною площею 1,0102 га для ведення особистого селянського господарства.

31.08.2021 року на офіційному сайті Миколаївської міської ради було опубліковано проект рішення Миколаївської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 ».

На заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки розташованої на території Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, орієнтовною площею 1,0102 га для ведення особистого селянського господарства Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області надано відповідь листом від 13.10.2021 року вих. №5865/10-03-01/2021 надано копію протоколу засідання ХІІ сесії Миколаївської міської ради від 24.09.2021 року. (а.с. 6)

Відповідно до витягу з протоколу засідання ХІІ сесії Миколаївської міської ради від 24.09.2021 року було розглянуто питання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 ». Згідно підсумків поіменного голосування щодо зазначеного питання з 16 присутніх депутатів міської ради та міського голови Миколаївської міської ради - «за» проголосувало-0; «проти»-2; «утримались»-15; «не голосувало»-0; рішення не прийнято (а.с. 7)

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно частини 2 статті 1 Кодексу суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до частини 3 статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Статтею 118 Земельного кодексу України встановлено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу.

До цього ж, вказаною статею не передбачено, що за наслідком розгляду заяви про надання дозволу відповідний орган може не прийняти рішення про його надання або мотивовану відмову.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Згідно з приписами статей 12, 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до пп. 9,10 п. б, ч.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Статтею 59 Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Зазначений строк узгоджується із визначеним у ст. 118 Земельного кодексу України.

Таким чином клопотання (заява) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути розглянуто вповноваженим органом - у даному випадку сільською радою - у місячний строк, а за наслідком його розгляду має бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні.

Відсутність же належним чином оформленого рішення відповідача за наслідком розгляду питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного мотивованого рішення, яке він має ухвалити за законом.

Як зазначалось раніше, позивач звернувся до Миколаївської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність розташованої та території Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області орієнтовною площею 1,0102 га для ведення особистого селянського господарства. Дана заява розглянута на засіданні ХІІ сесії міської ради 24 вересня 2021 року. Водночас, будь-якого рішення з даного питання не прийнято, у зв`язку із недостатньою кількістю голосів під час голосування за даний проект рішення.

Отже відповідач, враховуючи вимоги діючого законодавства, повинен був аргументовано відхилити проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 » чи повернути його на доопрацювання, що ним не було зроблено, як свідчить витяг із протоколу пленарного засідання від 24 вересня 2021 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що неприйняття відповідачем жодного мотивованого рішення за заявою позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, є протиправним.

Щодо вимоги про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність розташованої та території Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області орієнтовною площею 1,0102 га для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Миколаївська міська рада у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, якийЗемельним кодексом Українита законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження земель відповідно до закону. Вказані повноваження є дискреційними.

У відповідності з п. п. 2, 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень та зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Суд не може підміняти державний орган, рішення яким ще не прийнято, приймаючи замість нього рішення, яке може бути визнаним протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Європейський суд з прав людини, який неодноразово зазначав, що завданням суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи державної влади, таким чином суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

За Рекомендацією № R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Крім того, абзацом 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 вказано, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність розташованої для ведення особистого селянського господарства задоволенню не підлягають.

Крім того, суд наголошує, що, оскільки результат розгляду заяви позивача відповідачем не може завчасно бути достеменно відомий, такі вимоги також є передчасними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, враховуючи положеннястатті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов`язати Миколаївську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер №03-49-5171 від 19 серпня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність розташованої та території Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області орієнтовною площею 1,0102 га для ведення особистого селянського господарства з прийняттям мотивованого рішення передбаченогоЗемельним кодексом України, з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень частини 3статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 681 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу на суму 2400 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України визначає,що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 3-5 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосовується судом виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, на підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 20 жовтня 2021 року, укладений між позивачем як клієнтом та ОСОБА_2 як адвокатом, додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 20 жовтня 2021 року, акт виконаних робіт (надання послуг) від 26 жовтня 2021 року, ордер №1056271 від 20.10.2021 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4867 від 09 серпня 2017 року.

Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту юридичні послуги в ході розгляду справи Клієнта про визнання протиправною бездіяльності Миколаївської міської ради та зобов`язання Миколаївську міську раду Краматорської району Донецької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Згідно акту виконаних робіт від 26 жовтня 2021 року адвокат виконав послуги по Договору про надання правової допомоги від 26 жовтня 2021 року, клієнт прийняв та оплатив наступні послуги:

- надання усних консультацій, допомоги клієнту в зборі документів, підготовка документів для подання до суду позовної заяви - 1200,00 гривень;

- складання та подання до суду позовної заяви з додатками - 1200,00 гривень.

Однак, щодо розміру наданих послуг, суд враховує співмірність зі складністю цієї справи, відповідність критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженими та співмірними витрати понесені позивачем на адвокатські послуги на суму 1500,00 гривень за надання професійної правничої допомоги у цій справі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень (загалом судова практика у аналогічних спорах є сталою), вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, суд зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу з 2400,00 гривень до 1500,00 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ 04341413, адреса: 84182, Донецька область, м. Миколаївка, пл. Енергетиків, 2/14) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду ОСОБА_3 від 19 серпня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність розташованої та території Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області орієнтовною площею 1,0102 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Миколаївську міську раду Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ 04341413, адреса: 84182, Донецька область, м. Миколаївка, пл. Енергетиків, 2/14)повторно розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19 серпня 2021 рокупро надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність розташованої та території Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області орієнтовною площею 1,0102 га для ведення особистого селянського господарства. з прийняттям вмотивованого рішення, передбаченого Земельним кодексом України, з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ 04341413, адреса: 84182, Донецька область, м. Миколаївка, пл. Енергетиків, 2/14) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 30 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова