Рішення № 102386104, 30.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року Справа № 160/11340/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач) в якій він просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 49094, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427 за листом “Про надання інформації ” за № 14648-14741/С-03/8-0400/20 від 31.07.2020 року – неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 49094, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427 виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року по справі № 160/6928/19 з урахуванням правової позиції викладеної у цьому рішенні без обмеженнь максимального розміру у сумі 168,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року у справі № 160/6928/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2019 року про перерахунок пенсії на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням правової позиції викладеної у цьому рішенні.

На виконання вищевказаного суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, з яким позивач не погодився в зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 справа прийнята до провадження, відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені) в порядку статті 263 КАС України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).

16.10.2020 року від відповідача надійшли належним чином завірена копія пенсійної справи позивача та відзив на позов, згідно з яким відповідач позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про пенсійне забезпечення” максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених Списком №1, - чотирьох мінімальних пенсій за віком. Максимальний розмір пенсії за віком з 01.07.2003 року становив 50,00 грн. Отже, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 168,00 грн., а тому перерахунок при виконанні рішення суду призведе до зменшення розміру пенсії позивача.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року у справі № 160/6928/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з урахуванням ч. 2 ст. 56 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2019 року про перерахунок пенсії на підставі ч.2 ст. 56 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено позивачу перерахунок пенсії. Відповідно до проведеного перерахунку розмір пенсії позивача зменшився на 01.05.2019 року до 1669,50 грн.

Відповідач листом від 03.08.2020 року за № 14648-14743/С-03/8-0400/20 повідомив позивача, що при виконанні рішення суду загальний розмір його пенсії суттєво зменшиться.

Позивач не погодився з доводами відповідача, наведеними в листі, вважаючи, що застосувавши обмеження у розмірі 168 грн. по першій складовій розрахунку пенсії відповідач значно звузив його розмір пенсії, в зв`язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

При вирішені спору суд виходить із того, що предметом дослідження у вказаному спорі слугували дії відповідача щодо обмеження першої складової розрахунку пенсії позивача за набутий стаж до 01.01.2004 року у розмірі 168 грн.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,3,4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки – 20 років, жінки – 15 років, із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які пропрацювали за списком № 1, чоловіки – 10 років і більше, жінки – 7 років 6 місяців і більше – не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З цього приводу суд зазначає, що пунктом 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим законом, відповідно до цього закону (двоскладова система).

При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим законом.

При обчисленні розміру пенсії по першій складовій, враховується трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року і обчислений на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року №1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» (із змінами, внесеними на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 312 від 11.03.2004 року «Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян») при призначенні пенсій відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовуються мінімальний та максимальний розміри пенсій (з урахуванням цільової грошової допомоги), що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 року № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій», збільшені на 12%. Збільшення мінімальних розмірів пенсій передбачених для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 грн. включно; максимальних розмірів трудових пенсій за віком: до 200 грн. включно для категорії працівників, визначених згідно з п. «а» статті 13 та статтею 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»; працівники, зайняті на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1, працівники, зайняті на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії - до 150 грн. включно - для інших працівників.

Суд зазначає, що позивач підпадає під останню категорію, для якої передбачено максимальний розмір пенсії - 150 грн. із підвищенням на 12% (150х12% = 168 грн.).

А відтак, при обчисленні розміру пенсії по першій складовій відповідачем правомірно враховано трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, обчислений на умовах, передбачених Закону України «Про пенсійне забезпечення» з визначенням максимального розміру пенсії, який не може бути більшим ніж 168 грн.

Обчислення пенсії по другій складовій, починаючи з 01.01.2004 року, відповідачем здійснювалось відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і позивачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що здійснюючи розрахунок пенсії позивача при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року у справі № 160/6928/19 відповідач діяв у спосіб передбачений законодавством України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, суд зазначає наступне.

Згідно із вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових та службових осіб, інших міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами.

Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18).

Суд, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року у справі № 160/6928/19), а отже, звернувшись до суду з позовною заявою, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем було доведено правомірність дій у спірних відносинах, у зв`язку із чим, відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева