Ухвала суду № 102385405, 09.12.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17079/21

Провадження №: 4-с/755/228/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Гончарука В.П.,

за участю секретаря: Гриценка О.І.

справу розглянуто у відсутність сторін

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський Сергій Станіславович, стягувач Публічне акціонерне товариство «»УкрСиббанк на дії приватного виконавця, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що на підставі виконавчого листа №755/14080/15-ц, виданого Дніпровським районним судом м.Києва 18.01.2017 р., приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. 24.06.2019 року було відкрито виконавче провадження.

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 30.06.2016 р., на підставі якого було видано вказаний вище виконавчий лист, було стягннуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11125348000 від 13 березня 2007 року в розмірі 74699,58 доларів США та пеню за несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування кредитом в сумі 62839 грн. 11 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, шо належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

За змістом частин третьої-четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Проте, постанова про опис та арешт майна не містить розміру суми стягнення, на яку накладається арешт.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Однак, приватним виконавцем в першу чергу накладено арешт на нерухоме майно, яким є лише єдина моя квартира, в якій я постійно проживаю та яка є моїм єдиним житлом.

Скаржник вважає прийняту постанову неправомірною, оскільки приватний виконавець наклав арешт на майно без встановлення співмірності його вартості з розміром заборгованості, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1)якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2)якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення,

матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3)якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Проте, постанова про арешт та опис майна складена з порушенням вказаних норм, оскільки не містить необхідної інформації, яка передбачена у ст. 56 вказаного Закону.

Крім того, приватний виконавець здійснив опис та арешт майна, квартири, без проникнення в неї та за відсутності боржника, власника квартири. Більше того, приватний виконавець не повідомив завчасно мене про намір здійснити опис мого житла та не звертався з вимогою надати доступ до майна. Що свідчить про порушення приватним виконавцем моїх прав як учасника виконавчого провадження та діяв не добросовісно, внаслідок чого опис квартири був проведений без огляду об`єкта.

Неналежний опис квартири може призвести до її неправильної оцінки при реалізації цього майна на торгах.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що під час проведення опису майна були присутні поняті.

Обов`язкова присутність понятих передбачена частиною третьою статті 53 Закону лише в разі примусового входження приватного виконавця у приміщення, в даному випадку входження фактично не відбулося, а при описі приміщення за технічною документацією присутність понятих не є обов`язковою. Проте, приватний виконавець не зазначає про це в оскаржуваній постанові. Натомість вказано, що «28.09.2021 року виходом приватного виконавця за адресою місцезнаходження боржника складено постанову про опис та арешт боржника».

Що свідчить про недотримання останнім вимог закону та процедури проведення опису майна та зазначення в постанові неправдивої інформації.

Проведення опису майна боржника призвело до порушення прав боржника, передбачених законом. Оскільки, боржник має право заперечувати проти присутності стягувана під час опису майна, принцип недоторканності житла має переважне значення і стягувач не може належати до осіб, яким за законом надане право на примусове входження до житла боржника.

Боржник має право знати про опис майна, яке йому належить, має право знати та надавати свою згоду на проникнення до свого житла сторонніх осіб.

Отже, при проведенні опису приватний виконавець має дотримуватися принципу якнайскорішого та законного вчинення виконавчого провадження, враховуючи інтереси та законні права обох сторін. При цьому для забезпечення прав боржника пропонується надати йому можливість звернення з письмовою заявою, яка має зберігатись разом із постановою про опис майна і де зазначаються причини, за яких боржник просить не застосовувати стягнення до окремих речей (належність їх третім особам, їх значна моральна значущість для боржника або його родини тощо), а також пропозиція звернення стягнення на альтернативні речі.

Таким чином, вважаю дії приватного виконавця незаконними а прийнята ним постанова неправомірною та підлягають скасуванню

В судове засідання скаржник не з`явися, хоча сповіщався належним чином.

Представник суб`єкта оскарження надав до суду заперечення щодо задоволення скарги, разом з копією виконавчого провадження та просив розгляд справи проводити у його відсутність , заперечуючи щодо задоволення скарги.

Представник стягувача в зал судового засідання не з`явився, сповіщався належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.

Частиною 2 статті 450 ЦПК України передбачено, що Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного, що відповідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як убачається з матеріалів справи, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 30.06.2016 р., було стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11125348000 від 13 березня 2007 року в розмірі 74699,58 доларів США та пеню за несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування кредитом в сумі 62839 грн. 11 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат.

На підставі заяви стягувача від 24.06.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Крайчинським С.С. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Також 24.06.2019 р. суб`єктом оскарження була винесена постанова про арешт майна боржника.

В рамках даного виконавчого провадження 28 вересня 2021 р. була винесена постанова про опис та арешт майна боржника на підставі якої було описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Як убачається з матеріалів виконавчого провадження дана спірна квартира АДРЕСА_2 належить скаржнику на підставі договору купівлі - продажу квартири від 13.03.2007 року та в матеріалах виконавчого провадження міститься технічна документація щодо даної спірної квартири.

Також , як убачається з матеріалів виконавчого провадження скаржник достовірно знає про дане виконавче провадження, так -як неодноразово повідомлявся приватним виконавцем про ті чи інші виконавчі дії, а також скаржник особисто звертався з заявою до приватного виконавця Крайчинського С.С. 13 серпня 2019 р. з заявою про зупинення віиконавчого провадження, але рішення суду не виконано.

Статтею 1 Закону Українеи «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 8 даної статті визначено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

У відповідності до ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах , передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рн/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства , держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 року по справі ,,Шмалько" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухвалено будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Також статтею 56 даного Закону визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

П.2 ч.5 даної статті передбачено, що якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що суб`єкт оскарження приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. при винесенні оскаржувальних постанов діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги в скарзі ОСОБА_1 не знайшли свого правового обгрунтування та дії суб`єкта оскарження, що були вчиненні в рамках вказаного виконавчого провадження №59406403 відкритого на підставі виконавчого листа № 755/14080/15 виданого Дніпровським районним судом м. Києва 18.01.2017 р. відповідали вимогам законодавства.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський Сергій Станіславович, стягувач Публічне акціонерне товариство «»УкрСиббанк на дії приватного виконавця - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 9 грудня 2021 р.

Відомості щодо учасників справи: скаржник - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суб`єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С., місце знаходження: м. Київ, вул. Спаська, буд.35, 9 - поверх , оф.84;

Стягувач АТ «УкрСиббанк» адреса знаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, буд.11.

Суддя: