Рішення № 102384820, 29.12.2021, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1127/21

Провадження № 2/548/519/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2021 Хорольський районий суд Полтавської області, в складі:

головуючого – судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судових засідань – Комаренко В.М.,

розглянувши в м. Хорол Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Хара Наталія Станіславівна, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позиції сторін, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому посилається на те, що 28.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Харою Н.С. вчинено виконавчий напис № 19572 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 44 897 гривень 77 копійок.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. на підставі вказаного виконавчого напису приватного нотаріуса Хари Н.С. було винесено постанову ВП № 60208683.

Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням закону, а саме ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014р. №622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», зазначаючи, що нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, зокрема на підставі кредитного договору, не посвідченого нотаріально.

Тому позивач просить визнати виконавчий напис № 19572 від 28.08.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Харою Н.С., таким, що не підлягає виконанню.

31.05.2021 відкрито провадження у справі, визначено розгляд позовних вимог в межах спрощеного позовного провадження.

Відповідачем було надано відзив, у якому він заперечує проти всіх доводів позовної заяви та проти всіх обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги. Посилаючись на Постанову Верховного Суду від 04.11.2020 по справі № 761/17040/18, зазначає, що позовна заява взагалі не містить посилань на відсутність заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитором розрахунків заборгованості, при поданні позовної заяви позивач не наводить жодних розрахунків, не доводить відсутності заборгованості чи наявності боргу у меншому розмірі, ніж визначений кредитором.

Також відповідач вказує, що посилання позивача на відсутність у нотаріальній справі необхідних документів є лише його припущенням, що не підтверджене жодними доказами, так як всі необхідні документи були передані стягувачем нотаріусу разом із заявою про із заявою про вчинення виконавчого напису, копії всіх наданих нотаріусу документів будуть надані суду та учасникам справи до початку судового розгляду справи.

Відповідач зазначає, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Фактичні обставини, встановлені судом.

02.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис № 19572 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства « Альфа-Банк» кредитної заборгованості в розмірі 44 897,77 гривень 77 копійок.

Судом встановлено, що відкрито виконавче провадження від ВП № 60208683 від 02.10.2019 року про примусове виконання виконавчого напису № 19572, виданого 28.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Хара Н.С., про стягнення заборгованості на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в розмірі 44 897,77 грн 77 коп.

Норми права, застосовані судом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 15, 16 ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 року, передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Згідно з пп. 2.1 п. 2 гл.16 розд. ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», а також постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №622, якою Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» та включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що спірний виконавчий напис виданий на підставі пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

У своїй постанові від 11 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17 (провадження 61/1028ск18) Верховний Суд висловив наступний висновок: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості.

Відповідач не надав суду копію виконавчого напису та документи, на підставі яких його було вчинено, на відповідні запити суду щодо отримання копії спірного виконавчого напису суду не було надано витребуваних документів.

За таких обставин, оскільки до суду не надано жодних підтверджень того, що нотаріусом виконавчий напис було вчинено правомірно, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, які складаються з суми сплаченого позивачем судового в розмірі 908, 00 грн.

Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У матеріалах справи відсутні докази, які б доводили сплату позивачем витрат на правничу допомогу, так як факт понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу не знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17 – 19, 76 – 82, 133, 141, 258, 259, 263 – 266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 )

до Акціонерного товариства «Альфа-Банк»

(Код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 100)

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 19572 від 28.08.2019 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» кредитної заборгованості в сумі 44 897 (сорок чотири тисячі вісімсот дев`яносто сім) гривень 77 (сімдесят сім) копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 908, 00 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: