Рішення № 102384276, 14.12.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1265/20

Провадження № 2/448/128/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14.12.2021 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубара Олександра Степанівна, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Штендер М.В. звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого був ОСОБА_3 , а членами такого його дружина ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_1 (позивачка) та внук ОСОБА_5 . Вважає, що кожному з них відповідно належало по 1/4 ідеальній частині вказаного будинковолодіння. Стверджує, що ОСОБА_2 , який також значився зареєстрованим у даному колгоспному дворі, не брав участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер голова двору ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/4 частину зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, яка належала йому як члену колгоспного двору. Зазначає, що спадщину спадкодавця ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1 (позивачка) шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Вважає, що таким чином частка кожного з них у спірному будинковолодінні збільшилась і склала 3/8 (1/4 частка, що належала кожному як члену колгоспного двору, + 1/8 частка, яку кожна з них успадкувала після смерті ОСОБА_4 ).

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла член колгоспного двору ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на 3/8 частини зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. Зазначає, що спадщину спадкодавця ОСОБА_4 прийняла її дочка ОСОБА_1 (позивачка), факт прийняття нею спадщини підтверджується спільним проживанням із спадкодавцем ОСОБА_4 на час її смерті. Вважає, що таким чином частка ОСОБА_1 у спірному будинковолодінні збільшилась і становить 3/4 (1/4 частка, що належала їй як члену колгоспного двору, + 1/8 частка, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 , + 3/8 частки, які вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 ).

З огляду на наведене, а також враховуючи відсутність належних правовстановлюючих документів на майно колишнього колгоспного двору, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи міститься ордер про надання правової допомоги, згідно якого її інтереси представлятиме представник адвокат Штендер М.В. Також в матеріалах справи міститься заява адвоката Штендера М.В., в якій такий зазначає, що просить розглядати справу за наявними матеріалами та без його (представника) участі.

Представник відповідача – Мостиської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що проти позову не заперечує та просить розглядати справу у їх відсутності.

Третя особа – приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубара О.С. в судове засідання не з`явилася, проте надіслала копію спадкової справи №9/2015, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, проте скерував на адресу суду письмову заяву, в якій зазначив, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачкою ОСОБА_1 . У поданій письмовій заяві ОСОБА_2 також ствердив, що дійсно був зареєстрованим у спірному будинку, однак понад три роки до 15.04.1991р. не брав участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору; на спірне спадкове майно не претендує. Розгляд даної цивільної справи просить здійснювати у його відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", головою якого був ОСОБА_3 , а членами такого, як вважає суд, його дружина ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_1 (позивачка) та внук ОСОБА_5 , що підтверджується відомостями із по господарських книг по с.Воля Садківська за 1988-1991р.р. про суспільну групу двору та склад його членів станом на 1991р. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Третя особа ОСОБА_2 станом на 15.04.1991року, як вважає суд, не зберіг права на частку в майні даного колгоспного двору, оскільки фактично вибув з даного господарства та протягом трьох років підряд до 15 квітня 1991 року не приймав подальшої участі у веденні спільного домашнього господарства за вказаною адресою, що підтверджується його письмовою заявою, що міститься в матеріалах справи.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (позивачка) та ОСОБА_5 , тобто кожен на 1/4 ідеальну частку будинковолодіння АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", ;Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно із ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст.530 ЦК України 1963 року при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.

До складу даної спадщини входило право на 1/4 частку будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належало спадкодавцю ОСОБА_4 як члену колгоспного двору.

Спадкодавець ОСОБА_4 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з відомостей, наданих старостою №5 Мостиської міської ради ОСОБА_6 у листі-повідомленні №28 від 08.02.2021р., а також довідки виконавчого комітету Мостиської міської ради №182 від 08.02.2021р. - після смерті ОСОБА_4 , який був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в управління спадковим майном вступили саме його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1 .

Суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст.549 ЦК УРСР ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вчинили дії, які свідчать про прийняття ними спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3

Згідно повідомлення Львівського державного нотаріального архіву від 14.12.2020р. за №2059/01-30, інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 09.12.2020р. №62824156 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 09.12.2020р. №62824181, відомо, що після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась, спадкодавцем ОСОБА_4 заповіт не складався.

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.2 ст.549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не заявили про відмову від даної спадщини.

Інших спадкоємців першої черги спадкування за законом, які б прийняли спадщину, судом не встановлено.

Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_3 спадкове майно, в тому числі право на 1/4 частку будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , успадкували в рівних частках саме його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1 (кожна по 1/8 частці такого).

Таким чином, частка ОСОБА_4 та позивачки ОСОБА_1 у спірному будинковолодінні збільшилась і склала 3/8 (1/4 частка, що належала кожному як члену колгоспного двору, + 1/8 частка, яку кожна з них успадкувала після смерті ОСОБА_4 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 . До складу даної спадщини входило право на 3/8 частки спірного будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 за життя своїм майном не розпорядилася. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області 08.02.2021р. №182, на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею була зареєстрована та проживала її дочка ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріалами спадкової справи 9/2015, заведеної приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубарою О.С., підтверджено: спадкодавець ОСОБА_4 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала; у зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом; позивачка ОСОБА_1 (дочка спадкодавця ОСОБА_4 ) у встановленому законом порядку прийняла дану спадщину та отримала у нотаріуса Свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_4 ; спадщина, на яку видане свідоцтво, складається зземельних ділянок, кадастровий номер 4622483600:11:000:0021, 4622483600:09:000:0241, розташованих на території Крукеницької сільської ради Львівської області.

Таким чином, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_4 спадкове майно (в тому числі 3/8 частки у спірному будинковолодінні) у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України успадкувала спадкоємець першої черги спадкування за законом, зокрема її дочка ОСОБА_1 .

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , її дочка - позивачка ОСОБА_1 стала фактичним власником 3/4 часток спірного будинковолодіння (1/4 частка, що належала їй як члену колгоспного двору,+ 1/8 частка, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 та +3/8 частки, які вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 ).

При цьому, приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубарою О.С. було відмовлено позивачці у вчиненні нотаріальної дії – у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на дане спадкове майно - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю належних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавця. Нотаріус роз`яснив позивачці можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку чи його частки в судовому порядку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через відсутність правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачки на спірне будинковолодіння (частку в такому) не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим така звернулася до суду із вказаним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; повідомленням Львівського державного нотаріального архіву від 14.12.2020р. за №2059/01-30; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 09.12.2020р. №62824156; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 09.12.2020р. №62824181; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копіями сторінок спадкової справи №9/2015, заведеної після смерті ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; довідкою, виданою виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області 08.02.2021р. №182; листом-повідомленням приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Кубари О.С. від 11.03.2020р. №32/02-14, адресованого позивачці ОСОБА_1 , про відмову в оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; довідкою виконавчого комітету Крукеницької сільської ради Львівської області за №363 від 16.03.2020р.; копіями з по господарських книг по с.Воля Садківська Крукеницької сільської ради Львівської області; копією паспорта, свідоцтва про народження та свідоцтва про укладення шлюбу позивачки ОСОБА_1 ; іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право позивачки на спірне будинковолодіння (частку в такому) не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв`язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на частку спірного майна – житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , зокрема: права власності на 3/4 ідеальні частки спірного будинковолодіння (1/4 частка, що належала їй як члену колгоспного двору,+ 1/8 частка, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 та +3/8 частки, які вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 ).

При поданні позову до суду позивачкою ОСОБА_1 сплачено судовий збір на суму 1036,30 грн., натомість станом на час звернення до суду у відповідності до вимог п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за заявлені позивачкою позовні вимоги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (1 відсоток від ціни позову, яка становить 77715,75 грн. (3/4 частки від 103 621 грн.), але не менше 840,80 грн.). Таким чином позивачкою ОСОБА_1 внесено судовий збір в більшому розмірі на 195,50 грн. грн., ніж встановлено законом. Відповідно, на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в сумі 195,50 грн. слід повернути позивачці ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубара Олександра Степанівна, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 3/4 ідеальних частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Повернути ОСОБА_1 зайво сплачений судовий збір в сумі 195 (сто дев`яносто п`ять) грн. 50 коп., що сплачений за квитанцією №ПН1067806 від 03.07.2020р., платник ОСОБА_1 ; Банк платника АТ АКБ «Львів» м.Мостиська (Сьоме відділення); отримувач УК у Мост.р./Мостиський р-н/22030101; рахунок отримувача UA968999980313101206000013252.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: с.Воля Садківська Яворівського району Львівської області, РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач – Мостиська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ:26307500, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; уродженець с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрований за адресою: с.Воля Садківська Яворівського району Львівської області, РНОКПП – НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубара Олександра Степанівна, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Будзиновського, 4 Яворівського району Львівської області.

Суддя Ю.В.Кічак