Рішення № 102383137, 23.12.2021, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/11655/21

За позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз»

до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про внесення змін до умов договору

Представники учасників справи:

від позивача: Дмитренко А.А.;

від відповідача: Овчарук О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - відповідач) про визнання додаткової угоди до договору на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року №13-235-ВТВ укладеною у запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджується систематична бездіяльність НКРЕКП у питаннях встановлення (перегляду) економічно обґрунтованих тарифів для позивача на розподіл природного газу у 2014-2015 роках, встановлено факт економічної необґрунтованості тарифу, затвердженого НКРЕКП, і передбачено необхідність компенсації у тарифах відповідних витрат, що в розумінні положень статті 652 Цивільного кодексу України є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору від 04.01.2013 року №13-235-ВТВ та додаткових угод до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 відкрито провадження у справі №910/11655/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17.08.2021.

17.08.2021 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав того, що як на момент укладення договору купівлі-продажу природного газу, так і під час його виконання, позивач був обізнаний, що ціноутворення в його господарській діяльності цілком залежить від державного регулювання, так як встановлення тарифів на постачання та розподіл природного газу здійснюється НКРЕКП, а зміна тарифів на поставку газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат не є істотною зміною обставин у відповідності до приписів статті 652 ЦК України. При цьому, наголошує на тому, що виникнення у позивача фінансових ускладнень під час здійснення підприємницької діяльності не є істотною зміною обставин, так як здійснення підприємницької діяльності є ризиком позивача, в тому числі пов`язані з нею наслідки. Крім того, зауважує на тому, що у разі задоволення позову та зміни договірних умов не буде забезпечено співвідношення майнових інтересів, оскільки відповідач буде позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, а саме - отримання коштів за поставлений товар.

Підготовче засідання, призначене на 17.08.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 призначено підготовче засідання на 14.09.2021.

17.09.2021 через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, оскільки зміна відповідних обставин була зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення, а виконання договору на існуючих умовах порушувало б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Також позивач наголосив на тому, що він не міг не укласти вищенаведений договір, однак його подальше виконання на існуючих умовах, з урахуванням тарифної політики НКРЕКП, порушує співвідношення майнових інтересів сторін. При цьому, просить врахувати висновок, викладений у постанові Вищого господарського суду України від 29.06.2016 у справі №910/29184/15.

У судовому засіданні 14.09.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 29.10.2021, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 19.11.2021.

В судовому засіданні 19.11.2021 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.12.2021.

Судове засідання, призначене на 07.12.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 призначено судове засідання на 23.12.2021.

В судовому засіданні 23.12.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в позові.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.12.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (нова назва Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз (нова назва Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз», далі - покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-235-ВТВ, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 39000 тис. куб.м.

За умовами пункту 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюється НКРЕ.

Відповідно до пункту 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на момент укладення договору становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; податок на додану вартість - 20 %. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 10,90 грн, крім того, податок на додану вартість - 20 %, всього з податком на додану вартість - 13,08 грн. До сплати ціна за 1000 куб. м. газу - 3590,08 грн, крім того податок на додану вартість у розмірі 20 % - 718,02 грн, всього з податком на додану вартість - 4308,10 грн.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами (пункт 6.2 договору).

Згідно пункту 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Після укладення договору до нього сторонами неодноразово вносилися зміни.

Так, додатковими угодами від 10.07.2013 №1, від 08.08.2013 №2, від 31.12.2013 №3, від 28.04.2014 №4, від 15.05.2014 №5, від 10.06.2014 №6, від 05.09.2014 №7, від 10.11.2014 №8, від 08.12.2014 №9 сторонами погоджено внесення змін до пункту 5.2 договору щодо визначення ціни на газ.

У додатковій угоді від 22.12.2014 №10 сторони виклали пункт 1.1 договору в новій редакції, за якою за договором продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору та внесено зміни до пункту 2.1 "Кількість та якість газу".

Крім того, вказаною додатковою угодою сторонами узгоджено викладення пункту 6.1 та 11 договору в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення дії договору в частині поставки газу". «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Додатковими угодами від 05.02.2015 №11, від 10.03.2015 №12, від 03.04.2015 №13, від 12.05.2015 №14, від 03.06.2015 №15, від 10.07.2015 №16, від 12.10.2015 №17, від 28.10.2015 №18 та від 27.11.2015 №19 сторонами вносилися зміни до пункту 5.2 договору щодо визначення ціни на газ.

26.03.2021 позивач, враховуючи, що можливість розрахуватися за отриманий природний газ для виробничо-технологічних витрат (далі - ВТВ) прямо та безпосередньо залежить від сум передбачених в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової, направив на адресу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" лист №880-Сл-2181-0321 разом з проектом додаткової угоди до договору, в якому запропонувало відповідачу підписати додаткову угоду, у зв`язку з істотною зміною обставин.

Згідно додаткової угоди до договору на купівлю-продаж природного газу №13-235-ВТВ від 04.01.2013 позивач запропонував викласти пункт 6.1 в такій редакції:

«Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору та за умови передбачення в структурі тарифу на розподіл газу витрат на придбання газу для потреб визначених даним договором у відповідний період.

Розрахунок за фактично використаний природний газ за договором здійснюється в межах сум передбачених в тарифі на розподіл покупця на покриття витрат на придбання газу для потреб визначених даним договором.

У випадку, якщо в тарифі покупця на розподіл природного газу НКРЕКП України не передбачило витрат (або передбачило в неповній сумі) на придбання газу за цим договором, - остаточний розрахунок за договором проводиться після отримання покупцем фактичного прибутку від ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, за умови наявності в статті тарифу «плановий прибуток» складової «компенсація витрат за попередні періоди».

Втім відповідач, відповіддю №СЛ-3466-880-0621 від 29.06.2021, пропозицію позивача про внесення змін відхилив, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд у даній справі дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Отже, договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом досягнення згоди з усіх істотних умов договору між сторонами було укладено договір на купівлю-продаж природного газу, який став обов`язковим для виконання.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відтак, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну правову підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки газу протягом вказаному в цьому правочині періоду.

За умовами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, частинами 1, 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Позивач посилається на те, що він здійснює свою господарську діяльність з розподілу природного газу, газу (метану) вугільних родових за регульованим тарифом на території Закарпатської області на підставі ліцензій серій АГ №507351, АВ №295549.

На момент укладення договору в 2013 році правова основа функціонування ринку природного газу регулювалася приписами Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», відповідно до статті 4 якого державне регулювання діяльності суб`єктів ринку природного газу, в тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Умови пункту 4.1 договору встановлювали, що обсяги виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу визначаються (розраховуються) газорозподільним підприємством згідно з Методикою визначення питомих втрат та виробничо - технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива і енергетики України №264 від 30.05.2003, Методикою визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №595 від 21.10.2003, що кореспондується з пунктами 1.1 та 1.2 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 року № 737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах".

Згідно вказаних Методик виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з`єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об`єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з`єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

До виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об`єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Втім, можливість позивача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.

Пунктом 1.3 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах» №737 від 23.11.2011 (чинного на момент укладення договору) було передбачено, що на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2013 рік» №1060 від 21.12.2012 розмір нормативних втрат і виробничо - технологічних витрат для ПАТ «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» на 2013 рік встановлено 39052,00 тис. куб.м. Відповідно до пункту 2.1 договору заплановані позивачем обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року складали 39000 тис. куб.м.

Як зазначає позивач, на момент укладення спірного договору затверджений плановий розмір нормативних втрат і виробничо - технологічних витрат був прийнятний для позивача, однак останній не міг передбачити істотну зміну обставин в майбутньому.

Так, протягом 2014-2015 років Міненерговугілля України затверджувало для позивача значно менші нормативні втрати і виробничо - технологічні витрати від тих, що були обґрунтовано розраховані для ПАТ «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» згідно методик Мінпаливенерго №264 та №595 і надавалися на затвердження Міненерговугілля. Зокрема, вказує про те, що для позивача наказом Міненерговугілля №664 від 24.09.2014 на 2014 рік затверджено лише 69% від заявленого обсягу, а за наказом №122 від 02.03.2015 на 2015 рік затверджено лише 40% від заявленого обсягу.

Вказані обставини, за твердженням позивача, призвели до зміни норм споживання, обмеження обсягів постачання, зменшення обсягів розподілу та, як наслідок, недоотримання значних розмірів тарифної виручки, за рахунок якої товариство здійснює оплату вартості поставного газу для виробничо - технологічних витрат.

При цьому, зауважує на тому, що попри скасування постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 додатку до наказу Міненерговугілля України в частині затвердження розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік, НКРЕКП не було вжито жодних дій для коригування тарифів на розподіл природного газу для позивача, затверджених на підставі скасованого в судовому порядку наказу.

Такі дії та бездіяльність Міненерговугілля, НКРЕКП, як зазначає позивач, призвели до неможливості повної та своєчасної оплати придбаного у 2014-2015 роках природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, що засвідчує сертифікат Торгово-промислової палати України №5841 від 16.02.2016 про форс-мажорні обставини.

За твердженнями позивача, на момент укладення спірного правочину він не міг передбачити настільки значне збільшення ціни на природний газ та водночас незначне збільшення тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, відтак зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач, тоді як виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Вищенаведені обставини у їх сукупності, на думку позивача, свідчать про істотну зміну обставин, що відповідно до приписів статті 652 Цивільного кодексу України є підставою для внесення змін до договору та викладення умов останнього в редакції запропонованій позивачем.

За приписами частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

При цьому, за приписами частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм зміна господарського договору може бути вчинена як за згодою сторін, так і за рішенням суду у випадках, що передбачені, у тому числі, статтею 652 Цивільного кодексу України.

Водночас, закон пов`язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, існування яких, у даному випадку, позивачем у встановленому законом порядку не доведено.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на виникнення у нього дефіциту грошових коштів, в якості належної правової підстави для внесення змін до договору, оскільки при внесенні змін до договору необхідно приймати до уваги інтереси обох сторін, тобто, в даному випадку як позивача, що є покупцем за договором, так і відповідача, що виступає продавцем у спірних правовідносинах.

Тоді як, Натомість, викладення умов договору, в редакції додаткової угоди, що запропонована позивачем, є фактичним відстроченням оплати за отриманий, зокрема в 2015 році природний газ на невизначений строк (враховуючи передбачену проектом додаткової угоди відкладальну обставину: у випадку, якщо в тарифі покупця на розподіл природного газу НКРЕКП України не передбачило витрат (або передбачило в неповній сумі) на придбання газу за цим договором, - остаточний розрахунок за договором проводиться після отримання покупцем фактичного прибутку від ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, за умови наявності в статті тарифу «плановий прибуток» складової «компенсація витрат за попередні періоди) та може призвести до порушення балансу інтересів обох контрагентів за правочином.

Також, суд зауважує, що позивач просить внести зміни до пункту 6.1 договору з моменту його укладення, тобто 04.01.2013, тоді як часовий проміжок виникнення обставин, які, за його твердженнями, є істотними, для внесення змін у договір наводить з 2014 по 2015 роки.

Необґрунтованими суд визнає і доводи позивача про те, що на момент укладення договору він не передбачав та не міг передбачити, що зміниться політика держави у встановленні тарифів, зокрема, що у результаті дій суб`єктів владних повноважень (Міненерговугілля та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) позивач буде позбавлений реальної можливості провести з відповідачем розрахунки за отриманий природний газ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на факт затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тарифів, які не покривали обґрунтованих витрат позивача, у тому числі і витрат на виробничо-технологічні втрати газу, що свідчить про неправомірність дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що встановлено судовим рішенням в адміністративній справі №826/15132/15, яким зазначено про факт економічної необґрунтованості тарифу і передбачено необхідність компенсації у тарифах відповідних втрат, що, на думку позивача, є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні.

У той же час позивачем у встановленому законом порядку не доведено поза розумним сумнівом того, що саме відповідач у справі є особою, відповідальною за недосконалу тарифну політику Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, і саме на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» мають бути покладені ризики, пов`язані з неотриманням або недоотриманням певної частини доходу від господарської діяльності позивача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем на виконання умов договору від 04.01.2013 №13-235-ВТВ на купівлю-продаж природного газу здійснювалось постачання природного газу позивачу у справі протягом 2013-2015 років із призначенням для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця, покупець отримував природний газ та погоджувався з його вартістю, у тому числі шляхом укладення численних додаткових угод щодо ціни на природний газ.

Разом з цим, судом враховано, що відповідно до умов пункту 11 договору, в редакції додаткової угоди від 22.12.2014 року № 11, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Остання з наявних у матеріалах справи додаткових угод (додаткова угода №19) датована листопадом 2015 року та встановлювала ціну кубічного метра природного газу на грудень 2015 року.

Належних та допустимих доказів у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України у підтвердження узгодження продовження строку дії договору після 2015 року та до моменту звернення АТ «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» з даним позовом до суду матеріали справи не містять.

Отже, договір припинив свою дію з 01.01.2016, і позивачем у встановленому законом порядку жодним чином не обґрунтовано правових підстав для внесення змін до такого договору зі спливом більше 5 років після його припинення, що протирічить принципам цивільного законодавства щодо справедливість, добросовісність та розумність.

Водночас, з огляду на наведені обставини, не беруться судом до уваги посилання позивача на судову практику в господарській справі №910/29184/15, оскільки предметом позову у зазначеній справі було внесення змін до договору на купівлю-продаж природного газу, який на час звернення покупця до продавця з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду був діючим, в той час як в даному випадку, позивач просить внести зміни до договору, який припинив свою дію ще в 2015 році.

При цьому, суд зауважує на суперечливості поведінки позивача, оскільки приймаючи від відповідача газ у період 2013-2015 років у визначених додатковими угодами обсягах та за погодженою вартістю, не висловлював зауважень щодо узгодженої ціни закупівлі та не звертався до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з пропозиціями щодо внесення змін до пункту 6.1 договору на купівлю-продаж природного газу №13-235-ВТВ від 04.01.2013.

В основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності, визначених приписами частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, чотирьох умов в сукупності для внесення змін до договору, який вже припинений.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про внесення змін до умов договору відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 31.12.2021.

Суддя Т.В. Васильченко