Рішення № 102383097, 29.12.2021, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд»

про стягнення відшкодування у сумі 101 556,75 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд», в якому просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 101 556,75 грн., яка була відшкодовано у зв`язку з ДТП.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, ДТП сталась з вини водія ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах із відповідачем, у зв`язку з чим відповідач має відшкодувати позивачу виплачене страхове відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2021 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду: документа, який підтверджує доплату судового збору у сумі 73 грн. та документів (оригінали описів вкладення в цінний лист, фіскального чеку та накладної), які підтверджують відправлення Товариству позовної заяви від 05.02.2021 №R/L24852 і доданих до неї документів.

Оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі господарського суду міста Києва від 18.02.2021, Ухвалою судді Господарського суду міста Києва Марченко О.В. від 15.03.2021 позовну заяву повернуто Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Колоннейд Україна».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.09.2021, у зв`язку з відпусткою судді Марченко О.В., проведено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого визначено суддю для розгляду справи № 910/2184/21 Борисенко І.І.

Ухвалою суду від 10.09.2021 суддею Борисенко І.І. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2184/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 32.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав вказану ухвалу 21.10.2021. Отже, відповідач був повідомлений належним чином про розгляд даної справи, проте правом на подачу відзиву та заперечень на позов не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Колоннейд Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл» було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту CAS039873, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz SPR, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та згідно якого страховик прийняв на себе зобов`язання, зокрема компенсувати пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП (т.1 а.с. 132-141).

22.02.2018 року, о 10 год. 25 хв. на а/д М07 Київ-Ковель, 22 км, сталось ДТП, за участі транспортних засобів Mercedez-Benz д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 та DAF д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Shmitz д.н.з. НОМЕР_4 (застрахований транспортний засіб).

Згідно постанови Ірпінського міського суду Київської області від 28.08.2018 у справі № 367/5847/18 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 . Крім того вказаною постановою провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

07.05.2018 експертом - оцінювачем Сорокіним К.Є. на замовлення позивача виконаний Звіт № 384/18 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу марки Shmitz SPR 24 д.н.з. НОМЕР_4 (Т. 1 а.с. 156-160).

17.05.2018 позивачем складено Страховий акт № 5000020777, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу ТОВ «Саноіл» у розмірі 189 67,74 грн. (т. 1 а.с. 153).

Відповідно до виставлених позивачу попередніх рахунків № 1801122 від 28.02.2018 вартість відновлювальних робіт транспортного засобу марки Shmitz SPR 24 д.н.з. НОМЕР_4 та матеріалів становить 34 991,59 грн. з ПДВ., також відповідно до рахунку на передоплату № 1801044 від 26.02.2018 вартість запчастин, паливомастильних матеріалів складає 165 723,42 грн. з ПДВ.

Страхова компанія Страхова компанія «Колоннейд Україна» здійснила страхувальнику ТОВ «Саноіл» виплату страхового відшкодування згідно Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № CAS0039873 від 14.12.2017.

Відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 500057234 від 22.05.2018 сума виплаченого страхового відшкодування страхувальника склала 189 677,74 грн.

Цивільно - правова відповідальність транспортного засобу винної у ДТП сторони, на момент скоєння ДТП, була застрахована в ТДВ «СТДВ «Глобус» за полісом № АК/6615904.

Як стверджує позивач, ТДВ «СТДВ «Глобус» по вказаних обставинах перераховано на користь позивача частину виплаченого страхового відшкодування у розмірі 88 120,99 грн.

В подальшому, ТОВ «Інтер Тех Сервіс Моторс» в інтересах позивача, на підставі Договору доручення б/н від 31.12.2018, звернулось до ОСОБА_1 (винної у ДТП особи) з претензією вих.. № RL 24852 від 08.01.2020 про відшкодування не відшкодованої суми у розмірі 101 556,75 грн. (189 677,74 грн - 88 120,99 грн.).

Проте, у відповідь на претензію направлено лист вих.. № 1/1 від 03.02.2020, у якому вказано, що звернулась не уповноважена особа на отримання відповідного страхового відшкодування та не до належної особи, яка зобов`язана здійснити таку виплату.

Як стверджує позивач, зважаючи що ОСОБА_1 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Експрес Техбуд» (відповідачем), ТОВ «Інтер Тех Сервіс Моторс» в інтересах позивача, звернулось до відповідача з Претензією вих.. № L24852 від 02.03.2020 з відповідною вимогою про сплату відшкодування.

Як вказує позивач, Претензія вих. № L24852 від 02.03.2020 залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Вказані обставини слугували підставами для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Судом встановлено, що на підтвердження обставин перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем на час скоєння ДТП, позивач посилається на постанову Ірпінського міського суду від 28.08.2018 у справі № 367/5847/18 (провадження № 3/367/2199/2018).

Такі твердження позивача суд не приймає до уваги, оскільки зі змісту вказаної постанови судом не встановлені обставини перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд».

Більше того, інших доказів на підтвердження обставин перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» та відповідно доказів права володіння спірним транспортним засобом на час скоєння ДТП позивачем не надано, та відповідно матеріали справи не містять.

Отже, для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну його працівником під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, окрім складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вина) необхідно встановити факт перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з відповідачем та виконання ним під час скоєння ДТП своїх трудових (службових) обов`язків як працівника відповідача.

Проте, перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з відповідачем та виконання ним під час скоєння ДТП своїх трудових (службових) обов`язків як працівника відповідача матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що в силу приписів норм ГПК України, витребування доказів не є обов`язком господарського суду, тягар доказування покладається на сторони процесу.

Таким чином, матеріали справи не містять, та за час розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» та доказів права володіння спірним транспортним засобом.

Отже, позивачем не доведено суду факту, що відповідач є особою відповідальною за завдані позивачу збитки.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 74 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко